Ухвала суду № 44548416, 28.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2015 року м. Львів Справа № 876/5592/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року по справі № 2а-3581/09/0770 за позовом Приватного акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Мукачівський лісокомбінат» (далі - ПАТ «Мукачівський лісокомбінат») звернулося до суду з адміністративним позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області (далі - Мукачівська ОДПІ), в якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 16 липня 2008 року № 1910/23-01/274157/16755 та № 1911/23-01/274157/16756.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що його господарські відносини з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 мали реальний товарний характер, що не спростовано податковим органом в установленому чинним законодавством порядку, а неналежне ведення ними податкового обліку та несплата ними податку на додану вартість не можуть бути підставою для позбавлення права на відшкодування сплаченого вказаним особам податку на додану вартість.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Позивач оскаржив вказану постанову суду в апеляційному порядку, посилаючись на те, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на обставини, викладені в позовній заяві.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 11 липня 2008 року № 378/23-01/00274157, складеного за результатами позапланової документальної перевірки по питанню правомірності відшкодування податку на додану вартість ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» згідно з деклараціями з податку на додану вартість за період з листопада 2006 року по травень 2008 року, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16 липня 2008 року №1910/2301/274157/16755, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 20550.00 грн., з яких 13700.00 грн. за основним платежем та на 6850.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 1911/23-01/274157/16756, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 142373.00 грн.

Підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме непідтвердження заявленої позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість за наслідками проведених зустрічних перевірок контрагентів по ланцюгу до виробника.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на те, умовою для отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість є його надмірна сплата до бюджету, натомість, за господарськими операціями між позивачем та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 останніми не подавались звіти, пов'язані з нарахуванням та сплатою податку на додану вартість та не сплачувався податок на додану вартість, а відтак, укладені між ними правочини завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними в силу закону.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення прийняті Мукачівською ОДПІ на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та скасуванню не підлягають.

Суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані чинним на момент їх виникнення Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), встановлений пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку на додану вартість фактично сплаченого отримувачем товарів та послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів за умови виникнення у такого платника права на податковий кредит.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право на податковий кредит у позивача виникає у зв'язку зі сплатою ним податку на додану вартість у складі ціни товару (послуг), що підтверджується податковими накладними. При цьому, датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати ним коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів безпосередньо до бюджету.

Як видно з матеріалів справи, за перевірений податковим органом період позивачем заявлено до бюджетного відшкодування податок на додану вартість, сплачений при здійсненні господарських операцій з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які, на думку відповідача, є безтоварними.

Згідно з протоколом виїмки від 27 жовтня 2008 року, копія якого наявна в матеріалах справи, старшим оперуповноваженим Ужгородського МВПМ ДПІ у м. Ужгороді старшим лейтенантом податкової міліції Кобаль І.Т. вилучено у ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» документи щодо проведення ним фінансово-господарських відносин з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_5 та ОСОБА_3 за період з січня 2006 року по березень 2007 року та з квітня 2008 року по вересень 2008 року.

Таким чином, в позивача відсутні первинні документи, складені за господарськими операціями з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3

Однак, згідно з вироком Мукачівського районного суду Закарпатської області від 26 грудня 2013 року по кримінальній справі № 0707/1748/2012 встановлено, що ОСОБА_6, працюючи директором ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат», маючи в своєму розпорядженні не облікований ліс круглий - пиловик буковий та технічну сировину надав вказівку співучаснику злочину ОСОБА_5 внести до офіційних документів завідомо неправдиві дані щодо придбання вказаного лісу у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 В свою чергу, ОСОБА_5 на підставі довіреності на ведення підприємницької діяльності від імені фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 умисно, повторно, з корисливих мотивів, незаконно, з метою імітації факту реалізації лісу круглого та вчинення правових вимог, які не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, здійснив підробку офіційних документів - накладних та податкових накладних шляхом внесення в них завідомо неправдивих відомостей щодо реалізації неіснуючого лісу круглого та надав організатору цього злочину ОСОБА_6, який використав їх з метою легалізації і подальшого обліку лісу.

Враховуючи викладене, а також вимоги частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та відповідно про протиправність включенням позивачем до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість за вказаними операціями.

Що стосується господарських операцій позивача з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2, то слід зазначити, що позивачем не надано суду жодних доказів в підтвердження їх реальності, а відтак, суд погоджується з висновком податкового органу про протиправність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаними операціями та невиконання ним усіх передбачених законом умов щодо отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, суд звертає увагу на помилкове посилання суду першої інстанції в підтвердження завищення позивачем заявлених сум бюджетного відшкодування на вирок Свалявського районного суду Закарпатської області від 08 квітня 2008 року по кримінальній справі по обвинуваченні ОСОБА_1, яким встановлено, що ОСОБА_1 здійснюючи підприємницьку діяльність умисно ухилявся від нарахування та сплати податків до бюджету, які входять в систему оподаткування, з огляду на те, що чинним законодавством не ставиться право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування в залежність від факту підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками, допущені ними певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року по справі № 2а-3581/09/0770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

Д.М. Старунський