Ухвала суду № 44548395, 12.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 р. Справа № 121523/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нечипорук Транспорт Сервіс» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року у справі за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нечипорук Транспорт Сервіс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В :

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до ТзОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс», у якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 9 369, 01 грн. та пеню в сумі 224, 80 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року позов задоволено. Стягнуто з ТзОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс» 9 369, 01 грн. адміністративно-господарських санкцій та 224, 80 грн. пені шляхом перерахування на р/р 31211230700002 ГУДК України в Тернопільській області, МФО 838012 код одержувача 23588119. Постанова мотивована тим, що відповідачем не надано доказів щомісячного звернення до державної служби зайнятості впродовж 2010 року з метою працевлаштування інвалідів на підприємство.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що суд порушив норми матеріального та процесуального права та неповно з'ясував обставини справи, що призвело до неправильного її вирішення. Просить постанову скасувати. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не враховано, що ТзОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс» до центру зайнятості впродовж 2010 року подавало звіти про наявність вакансій форми № 3-ПН, в яких вказувало інформацію про необхідність у працевлаштуванні 67 осіб на різні спеціальності, в тому числі про можливість працевлаштування інвалідів. Тернопільський міськрайонний центр зайнятості, Фонд соціального захисту інвалідів та самі інваліди до ТзОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс» із пропозиціями про працевлаштування інвалідів не зверталися.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною третьою статті 18 Закону України № 875-ХII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-XII підприємства, установи і організації незалежно від форми власності зобов'язані щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 19 Закону № 875-ХII для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Тобто, законом на підприємство покладено обов'язок створити (пристосувати), атестувати належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів та повідомити про це органи, перелічені в ч. 1 ст. 8 Закону, а ті, в свою чергу, зобов'язані направити підприємству на працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

При цьому порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій згідно ч.2 цієї статті тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХII, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу,встановленого ч.1 ст. 19 цього Закону.

Судом встановлено, що згідно поданого ПП «Нечипорук Транспорт Сервіс» звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік форми № 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 71 особу, до їх числа входять 2 особи, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-ХII становить 3 особи.

При цьому, звіти за формою №3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення", ПП «Нечипорук Транспорт Сервіс» щомісячно не подавались.

Згідно матеріалів справи, зокрема довідки Тернопільського міськрайонного центру зайнятості № 04/60/2143 від 04.05.2011 року, вбачається, що ПП «Нечипорук Транспорт Сервіс» було подано лише два звіти за формою №3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, а саме: 05.11.2010 року та 24.12.2010 року.

Середньорічна заробітна плата штатного працівника ПП «Нечипорук Транспорт Сервіс» у 2010 році становила приблизно 9 370 грн. (9 369, 01 грн. згідно розрахунку позивача).

За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування ПП «Нечипорук Транспорт Сервіс» нараховано 9 369, 01 грн. адміністративно - господарських санкцій. Строк сплати заборгованості за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році закінчився 15.04.2011 року, у зв'язку з чим згідно ч. 2 ст. 20 Закону 875-ХII, Порядку нарахування пені та її сплати, розрахунку одноденного розміру пені з врахуванням ставки Національного банку України позивачу нарахована пеня, яка виникла за період з 16.04.2010 року по 04.07.2011 року (по дату звернення до суду з адміністративним позовом) за не своєчасну сплату таких санкцій в сумі 224,80 грн.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за спірний період, є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Оскільки ПП «Нечипорук Транспорт Сервіс» неналежним чином виконало покладений на нього Законом № 875-ХІІ обов'язок щодо надання відповідним державним органам необхідної для працевлаштування інвалідів інформації, тому застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів є правомірним.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 28 січня 2014 року (справа № 21-476а13), а відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Оскільки ТзОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс» самостійно в строк до 15 квітня 2011 року не сплатило адміністративно-господарські санкції, що на момент звернення до суду з адміністративним позовом спричинило порушення термінів їх сплати на 80 днів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача пені в сумі 224,80 грн.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нечипорук Транспорт Сервіс» залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року у справі № 2а-1913/11/1970 за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нечипорук Транспорт Сервіс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький