Постанова № 44548259, 04.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 761/782/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Малинников О.Ф.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Архіповій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 08 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та виплату недоплачених сум пенсії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними дій щодо розрахунку позивачу трудового стажу роботи в районах Крайньої Півночі за період з 23 жовтня 1985 року по 21 лютого 1992 року та з 24 лютого 1992 року по 09 січня 1997 року в одинарному розмірі; зобов'язання здійснити позивачу перерахунок пенсії з розрахунку трудового (страхового) стажу роботи в районах Крайньої Півночі за період з 23 жовтня 1985 року по 21 лютого 1992 року та з 24 лютого 1992 року по 09 січня 1997 року як один рік такої роботи за один рік і шість місяців з дня призначення пенсії ОСОБА_3; зобов'язання здійснити позивачу виплату недоплачених сум пенсії з урахуванням проведених виплат з моменту призначення пенсії.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 квітня 2015 року адміністративний позов в частині позовних вимог за період з 27 грудня 2010 року по 29 червня 2014 року залишено без розгляду.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 квітня 2015 року у задоволенні адміністративного позову про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та виплату недоплачених сум пенсії за період з 30 червня 2014 року відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - необов'язкова, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, визнала за можливе проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно зі ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 27 жовтня 2010 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

08 грудня 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з розрахунку трудового (страхового) стажу роботи в районах Крайньої Півночі за період з 23 жовтня 1985 року по 21 лютого 1992 року та з 24 лютого 1992 року по 09 січня 1997 року як один рік такої роботи за один рік і шість місяців з дня призначення пенсії.

Листом № Ж-548/1/09 від 22 грудня 2014 року відповідачем роз'яснено позивачу, що його трудовий стаж роботи в районах Крайньої Півночі за період з 23 жовтня 1985 року по 21 лютого 1992 року та з 24 лютого 1992 року по 09 січня 1997 року (11 років 1 місяць) розрахований в одинарному розмірі при призначенні пенсії, оскільки «у трудовій книжці відсутні відомості про поширення на нього пільг», а також слід долучити трудові договори із зазначенням часу роботи на пільгових умовах.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України № 18-1 від 10 листопада 2006 року, визначається механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років у випадку ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.

Відповідно до п.п. 3, 4 вказаного Порядку, підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії).

Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов'язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної інспекції України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники членських організацій Федерації професійних спілок України та регіональних організацій роботодавців та їх об'єднань.

Згідно з п. 11 вказаного Порядку, для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), а для підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01.07.2004 та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі, - інші документи, які мають підтверджувати факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації" (у тому числі архівні); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: а) довідку про заробітну плату; б) копії документів про проведення атестації робочих місць; в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідку про їх відсутність).

У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Водночас, необхідно зазначити, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Статтею 5 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року, яка підписана Україною, встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Статтею 3 Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року, визначено, що при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року.

У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації.

Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін.

Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року).

Із системного аналізу наведених норм вбачається, що немає жодних підстав не враховувати стаж позивача при обчисленні пенсії. Навпаки, така законодавча конструкція підтверджує необхідність врахування цього стажу, оскільки в протилежному випадку пенсія не буде призначена та не буде предмета відшкодовування.

Зазначений висновок кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 6 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року, відповідно до якої для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Крім того, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР № 148 від 10 лютого 1960 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Відповідно до п. 3 Постанови Ради Міністрів СРСР № 148 від 10 лютого 1960 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 01 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Пунктом 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», було визначено скоротити тривалість трудового договору, який дає право на отримання пільг, передбачених ст. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», з п'яти до трьох років.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Наявна в матеріалах справи копія трудової книжки позивача свідчить про факт роботи ОСОБА_3 у місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі, за період з 23 жовтня 1985 року по 21 лютого 1992 року та з 24 лютого 1992 року по 09 січня 1997 року.

Крім того, згідно з довідкою ВАТ «Монтажне управління № 5» № 191 від 27 грудня 2014 року підтверджено, що позивач дійсно працював у «Монтажному управлінні № 5» тресту «Північгазелектромонтаж» на посаді начальника з 23 жовтня 1985 року по 21 лютого 1992 року, та отримував відсоткову надбавку до заробітної плати за роботу в районі Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року та від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10 листопада 1967 року.

До переліку місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, входить Ханти-Мансійський автономний округ, Тюменська область, де працював позивач.

Колегія суддів зазначає, що відсутність договорів, за наявності трудової книжки та відповідних підтверджуючих документів, не є підставою для відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду його роботи у районах Крайньої Півночі.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 06 лютого 2014 року у справі № К/800/38120/13 та від 19 лютого 2014 року у справі № К/800/54770/13.

Отже, колегія суддів вважає, що факт укладання трудового договору з роботодавцем та отримання позивачем відповідних пільг, що дає йому право на отримання пенсії на пільгових умовах з урахуванням стажу роботи в умовах Крайньої Півночі, підтверджується записами у трудовій книжці позивача та зазначеною вище довідкою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що наявність трудової книжки та довідки № 191 від 27 грудня 2014 року є достатньою підставою для задоволення позову.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 30 квітня 2015 року у справі № К/9991/71188/11, від 24 квітня 2015 року у справі № К/800/55962/14.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати пенсії з урахуванням пільгового обчислення страхового стажу за роботу в районах Крайньої Півночі за період з 23 жовтня 1985 року по 21 лютого 1992 року та з 24 лютого 1992 року по 09 січня 1997 року є необґрунтованими та не відповідають наведеним законодавчим нормам.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати пенсії з урахуванням пільгового обчислення страхового стажу за роботу в районах Крайньої Півночі за період з 23 жовтня 1985 року по 21 лютого 1992 року та з 24 лютого 1992 року по 09 січня 1997 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та виплату недоплачених сум пенсії є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню, з ухваленням нової про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 08 квітня 2015 року - скасувати та ухвалити нову.

Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва щодо розрахунку ОСОБА_3 трудового стажу роботи в районах Крайньої Півночі за період з 23 жовтня 1985 року по 21 лютого 1992 року та з 24 лютого 1992 року по 09 січня 1997 року в одинарному розмірі.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва здійснити ОСОБА_3 перерахунок пенсії з розрахунку трудового (страхового) стажу роботи в районах Крайньої Півночі за період з 23 жовтня 1985 року по 21 лютого 1992 року та з 24 лютого 1992 року по 09 січня 1997 року як один рік такої роботи за один рік і шість місяців, та здійснити виплату недоплачених сум пенсії з урахуванням проведених виплат, починаючи з 30 червня 2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Літвіна Н. М.

Ганечко О.М.