Ухвала суду № 44548233, 04.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20749/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

04 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м. Києва, третя особа: Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м. Києва, третя особа: Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування постанов. Свої вимоги обґрунтовує нормами Закону України «Про виконавче провадження» та зазначає, що постанова головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції Шеремети Ю.М. від 27 листопада 2014 року про відкриття виконавчого провадження № 45622258 є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки пропущено строк пред'явлення до виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва №2а-2880/11/2670 від 17.06.2011 року. Крім того, вважає, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.12.2014 року є похідною від постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому також підлягає скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2015 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2011 року у справі № 2а-2880/11/2670 за позовом Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 9821,84 грн. позов задоволено, стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва заборгованість у розмірі 9821,84 грн.

17.06.2011 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист по вказаній справі.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 15.10.2013 року ВП № 40333259 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-2880/11/2670 виданого 17.06.2011 року Окружним адміністративним судом міста Києва про стягнення боргу у сумі 9821,84 грн.

Постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27.06.2014 року ВП №4 0333259 повернуто виконавчий лист на підставі п. 2 ч. 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 27.11.2014 року ВП № 45622258 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-2880/11/2670 виданого 17.06.2011 року Окружним адміністративним судом міста Києва про стягнення боргу у сумі 9821,84 грн.

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.12.2014 року у межах ВП № 45622258, державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Шереметою Ю.М. було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення 9821,84 грн.

Не погоджуючись з такими постановами відповідача, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, Конституцією України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 статті 2 цього Закону зазначено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

З метою забезпечення гарантій прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні статтею 6 Закону зобов'язано державного виконавця використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Так, статтею 17 вказаного Закону встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою зокрема, судові накази.

Згідно зі частин 1, 2 статті 25 зазначеного вище Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Судом першої інстанції було встановлено, що 27.11.2014 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Шереметою Ю.М. винесено оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження № 45622258

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 вказаного Закону інші виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва № 2а-2880/11/2670 виданий 17.06.2011 року. В зазначеному листі вказано, що строк пред'явлення останнього до виконання 1 рік, а саме: до 04.05.2012 року.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає правильним прийняття до уваги судом першої інстанції доводи позивача відносно того, що строк пред'явлення до виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва № 2а-2880/11/2670 закінчився в травні 2012 року.

Однак, Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва вже зверталося до державної виконавчої служби з метою примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва № 2а-2880/11/2670.

Судом першої інстанції було встановлено, що 27.06.2014 року державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно пункту 2 частини першої статті 47 цього Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Разом з тим, частиною п'ятою статті 47 Закону встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

При цьому, згідно статті 23 Закону строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

З урахуванням наведеного та з огляду на те, що державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу 27.06.2014 року на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва повторно звернулося до державної виконавчої служби з метою примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва № 2а-2880/11/2670, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спірна постанова про відкриття виконавчого провадження від 27.11.2014 року ВП № 45622258 винесена відповідачем в межах наданих йому повноважень.

Також судом першої інстанції було встановлено, що позивач виконувала добровільно постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2011 року у справі № 2а-2880/11/2670, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 11- 12).

Колегією суддів встановлено, що в період з 22 квітня 2011 року по 25 грудня 2014 року позивачем погашено борг на загальну суму 6853,05 грн., борг за вказаним вище виконавчим листом складає 2968,79 грн., що підтверджується повідомленням Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва (а.с. 111-113).

При цьому, колегія суддів критично сприймає твердження позивача про повне погашення спірного боргу, оскільки відповідно до матеріалів справи сплату вказаного боргу позивач підтвердила лише на 2021,84 грн., інші платіжні доручення містять відомості про інше призначення платежу.

Отже, станом на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.11.2014 року ВП № 45622258, борг за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04. 2011 року позивачем не погашений в повному обсязі, що позивачем не заперечувалось.

Враховуючи наявність заборгованості за виконавчим листом від 17.06.2011 року № 2а-2880/11/2670, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому спірні постанови є правомірними.

З урахуванням зазначеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні дії відповідача вчинено у відповідності до норм діючого законодавства України, а тому позов є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Грищенко Т.М.