Постанова № 44547863, 26.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 травня 2015 рокусправа № 804/9118/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Губар Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біонафта Термінал Україна»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біонафта Термінал Україна»

до Західно - Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Біонафта Термінал Україна» (далі - ТОВ «Біонафта Термінал Україна») звернулося до суду з позовом до відповідача Західно - Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Західно - Донбаська ОДПІ), в якому просить визнати не чинними та скасувати податкові повідомлення-рішення №000020225 та №000019225 від 09.04.2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09. 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ТОВ «Біонафта Термінал Україна» подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 15.03.2013 року по 21.03.2013 року Західно - Донбаською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Біонафта Термінал Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні податку на додану вартість, податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Ривс» за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року, за результатами якої складено акт №92/22.5-34196106 від 27.03.2013 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 223 464,33 грн. по періодам червень - жовтень 2012 року, що призвело до завищення від'ємного значення по податковій декларації з ПДВ за січень 2013 року у сумі 223 464 грн.; пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 281 565 грн., у тому числі за III - IV квартал 2012 року.

Позиція податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтується на отриманому від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська акту перевірки контрагента позивача ТОВ «Ривс» №7211/224/34914473 від 21.12.2012 року щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій.

На підставі акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №000019225 від 09.04.2013 року, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 281565 грн., штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 70391,25 грн.; податкове повідомлення-рішення №000020225 від 09.04.2013 року, яким зменшено від'ємне значення суми ПДВ у розмірі 223 464 грн.

Не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарг позивача податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в судовому порядку.

Відповідно до приписів пп.134.1.1 п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.138.2, 138.4 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу; та витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Біонафта Термінал Україна» та ТОВ «Ривс» укладено договір поставки №1206 від 12.06.2012 року щодо придбання товару - олії рослинної.

Виконання вищевказаного договору підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV(далі - Закон № 996-XIV), а саме: податковими накладними, видатковими накладними, товарно - транспортними накладними, банківськими виписками тощо.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що позивач правомірно включив до складу валових витрат за III - IV квартал 2012 року суми вартості придбаного товару та мав необхідні розрахункові, видаткові, та інші документи, підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, що є підставою для відображення таких документів в бухгалтерському та податковому обліку, та включення витрат до складу валових витрат відповідного податкового періоду.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

П.198.2. ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до приписів п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до приписів ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, вказаними приписами ПК України прямо вказано на те, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченої отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді саме постачальникам таких товарів (послуг), і в даному випадку, Закон не ставить у залежність бюджетне відшкодування податку на додану вартість від того факту, щоб первісний постачальник (виробник) товару сплатив податок на додану вартість до бюджету.

Відповідно до п.201.7 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.(п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно вищевказаних норм, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

П.201.8.,п 201.9. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що поставка товару за договором з контрагентом ТОВ «Ривс» підтверджується вищезазначеними первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону №996-XIV, позивачем по виписаним контрагентом податковим накладним правомірно сформовано податковий кредит за червень - жовтень 2012 року.

Сума податку на додану вартість позивачем правомірно включена до складу податкового кредиту за червень - жовтень 2012 року та відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Матеріалами справи доведений факт дійсного виконання позивачем та його контрагентом ТОВ «Ривс» господарської угоди, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначеного контрагента протиправною, так як на час дії угоди контрагент позивача був зареєстрований в установленому порядку як платник ПДВ, мав право виписувати та надавати податкові накладні, не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому позивач мав право визначити в податковій декларації з ПДВ за січень 2013 року від'ємне значення податкового кредиту у сумі 223 464 грн. за період червень - жовтень 2012 року.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем відповідно до ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №000020225 та №000019225 від 09.04.2013 року підлягають задоволенню.

Оскільки судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, це є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ч.3 ст.198, ст. ст. 202, 205, 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біонафта Термінал Україна» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Біонафта Термінал Україна» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Західно - Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкове повідомлення - рішення №000020225 від 09 квітня 2013 року, податкове повідомлення - рішення №000019225 від 09 квітня 2013 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова