Ухвала суду № 44547692, 29.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2014 рокусправа № 808/2922/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запорожжі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у справі № 808/2922/13-а за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Карлсберг Україна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запорожжі про скасування податкового повідомлення-рішення №0000390027 від 16.11.2012р., -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Карлсберг Україна" звернувся із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000390027, прийняте відповідачем 16.11.2012.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби №0000390027 від 16 листопада 2012 року.

Не погодившись з вищезазначеною постановою Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Карлсберг Україна» відмовити.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС у період з 01.10.2012р. по 26.10.2012р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Карлсберг Україна" з питань своєчасності, достовірності, та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Капітал-Тех-Сервіс", за період квітень 2010р., ТОВ "Аммераал Белтех Україна" за період грудень 2010 р., ПП ОСОБА_1 за період липень 2011р., ПП "ВМТ-Транс" за період січень 2011р., ТОВ "Ерітаж" за період квітень 2011р., ТОВ "Дормашавто" за період січень-квітень, червень, липень, вересень 2011р., ТОВ "Карнет плюс" за період лютий 2011р., ТОВ "Гізрехт тенхнолоджі" за період лютий 2011р., ПП "Глоріум" за період жовтень 2011р., ТОВ "Юком" за період червень-вересень 2011р., ПП "Ділар" за період квітень 2011р., ТОВ "Тех-стиль" за період грудень 2011р., ПП ОСОБА_2 за період липень 2010р. - лютий 2011р., ПП "ОСОБА_3" за період листопад 2011р., ТОВ "ДТС-Логістік" за період вересень 2010р. - березень 2012р., ТОВ "Компанія "Скат" за період серпень 2011р., ТОВ НВП "Енергосталь" за період вересень 2011р., ПП "Вівум" за період червень 2011р., ПП "Українська Транспортно-торгова компанія" за період травень 2008р. - жовтень 2010р., ТОВ "ТСЦ Юг" за період липень - жовтень 2009р., за результатами якої було складено акт перевірки №453/27-0/00377511 від 31.10.2012 ( далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ПАТ "Карлсберг" п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 198.1 п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.2, 201.7 ст. 201 ПК України, підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 180 613 грн., у тому числі по періодах: жовтень 2009 року - 5182 грн., листопад 2009 року - 1351 грн., грудень 2009 року - 1818 грн., січень 2010 року - 2428 грн., лютий 2010 року - 958 грн., березень 2010 року - 1253 грн., квітень 2010 року - 1408 грн., травень 2010 року - 5663 грн., червень 010 року - 4236 грн., липень 2010 року - 3039 грн., серпень 2010 року - 1391 грн., вересень 2010 року - 600 грн., жовтень 2010 року - 672 грн., січень 2011 року - 533 грн., лютий 2011 року - 1067 грн., березень 2011 року - 933 грн., квітень 2011 року - 533 грн., травень 2011 року - 533 грн., червень 2011 року - 14811 грн., липень 2011 року - 10227 грн., серпень 2011 року - 5717 грн., жовтень 2011 року - 11966 грн., листопад 2011 року - 104294 грн.

16.11.2012р. на підставі акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000390027, яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 221 164,75 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 180 613 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 40 551,75 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ПАТ "Карлсберг Україна" звернулося до суду.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР від 03.04.1997, (далі - Закон №168), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону №168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до ч.1 ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Позивачем були надані відповідачеві під час перевірки та суду первинні документи на підтвердження фактичного отримання та сплати послуг від зазначених контрагентів, які також знайшли своє відображення у акті перевірки, зокрема: договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, виписки з банку

В акті перевірки не наведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам Закону. Контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість. Не надано відповідачем і такого, що набрало законної сили, рішення суду про визнання відповідних правочинів недійсними або вироку суду, яким би встановлювались відповідні обставини.

Таким чином, наданими позивачем первинними документами підтверджується правомірність формування ним податкового кредиту по спірним господарським операціям.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи такі обставини, суд першої інстанції обґрунтовано, враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між позивачем контрагентами.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ за правочинами, укладеними з контрагентами на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, прийнятою на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для зміни або скасування постанови в межах доводів апеляційної скарги не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов