Постанова № 44546440, 25.05.2015, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/1436/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Транчуковій О.С.,

за участю:

представника позивача - Омельченко Т.Й.,

представника відповідача - Незгоди Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліекспо" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліекспо" (далі - позивач, ТОВ "Поліекспо") звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м.Херсоні), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.12.2009 р. № 0005722301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008 року на 73272 грн.

Свої вимоги мотивує протиправністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки висновки відповідача про завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року внаслідок неправомірного формування податкового кредиту вересня 2008 року по відносинах з ТОВ "Тягинське ХПП", ТОВ "ЗПП "Зерно Таврії" суперечать вимогам податкового законодавства. Зокрема, в якості підстави для висновку про порушення ТОВ "Поліекспо" вимог пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ДПІ у м.Херсоні зазначає, що постачальники товарів у третьому, четвертому, п'ятому ланцюгах не знаходяться за юридичними адресами, або визнані банкрутами та зняті з реєстрації, а тому неможливо перевірити їх податкову звітність. Між тим, юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни постачальниками по всьому ланцюгу проходження товарів. Вказує на те, що покупець сплачує суму податку на додану вартість у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може у подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум податку на додану вартість до Державного бюджету. При цьому нормами Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства та її виписки особою, що має на це право. Позивачем отримано від контрагентів належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість товару, придбаного відповідно до укладених угод. Отриманий товар оплачений позивачем у повному обсязі, у тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість, і в подальшому використаний у власній господарській діяльності.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26.04.2010 р. позовні вимоги ТОВ "Поліекспо" задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.12.2009 р. № 0005722301/0.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011 р. постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26.04.2010 р. скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ТОВ "Поліекспо" відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.04.2015 р. постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26.04.2010 р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011 р. скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції колегія суддів зазначила про неповне з'ясування судами обставин, з якими законодавець пов'язує право платника податків на бюджетне відшкодування, зокрема, правомірність формування податкового кредиту та наявність фактичної сплати податку на додану вартість в ціні товару у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав, вказаних у позові.

Представник відповідача заперечувала проти позову, оскільки право на бюджетне відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у ціні товару. Під час перевірки не встановлено факту надмірної сплати податку на додану вартість позивачем по всіх ланцюгах проходження товарів, у зв'язку з чим ДПІ у м.Херсоні правомірно зменшено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем у період з 17.12.2009 р. по 18.12.2009 р. проведено невиїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ "Поліекспо" за період: жовтень 2008 року, за результатами якої складено акт від 18.12.2009 р. № 4034/23-2/19236745.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету за жовтень 2008 року на суму 73272 грн.

Висновок ДПІ у м.Херсоні про завищення ТОВ "Поліекспо" суми бюджетного відшкодування ґрунтується на тому, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит вересня 2008 року, оскільки постачальники позивача у третьому, четвертому, п'ятому ланцюгах постачання не знаходяться за юридичною адресою, визнані банкрутами та не мали можливості здійснювати господарську діяльність у зв'язку з відсутністю необхідних активів для цього.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Херсоні винесено податкове повідомлення-рішення від 21.12.2009 р. № 0005722301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з жовтень 2008 року на 73272 грн.

При вирішенні даного публічно-правового спору, з урахуванням висновків, викладених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.04.2015 р., суд зазначає наступне.

Положеннями пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Приписами п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відповідно до пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень слідує, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ст.1 Закону № 996 первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що з метою здійснення господарської діяльності ТОВ "Поліекспо" протягом 2008 року укладало договори на поставку сільськогосподарської продукції з ТОВ "Тягинське ХПП", ТОВ "ЗПП "Зерно Таврії", зокрема:

1) 29.09.2008 р. між позивачем та ТОВ "Тягинське ХПП" укладено договір поставки № 20, згідно п.1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити на умовах даного договору. Найменування товару: соняшник товарний, загальна кількість: 554,720 т, ціна за тонну: 1680 грн., у т.ч. ПДВ, сума договору: 931929,60 грн., в т.ч. ПДВ - 155321,60 грн. Передача соняшника товарного здійснюється в пункті передачі на ТОВ "Тягинське ХПП", шляхом оформлення Продавцем товарних і податкових накладних (п.1.2-1.5, 2.2 договору).

На виконання умов договору ТОВ "Тягинське ХПП" у вересні 2008 року поставило позивачу соняшник у кількості 554,720 т на загальну суму 931929,60 грн., з яких ПДВ - 155321,60 грн., що підтверджується видатковою накладною від 30.09.2008 р. № 13, актом приймання-передачі соняшника від 30.09.2008 р., податковою накладною від 30.09.2008 р. № 125, складською квитанцією від 30.09.2008 р. № 448, згідно якої ТОВ "Тягинське ХПП" прийняло від позивача соняшник у кількості 554720 кг на зберігання.

Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі, про що свідчить рахунок від 30.09.2008 р. № 41, виписка з банківського рахунку від 23.10.2008 р.

Отриманий від ТОВ "Тягинське ХПП" соняшник використано позивачем у власній господарській діяльності, а саме реалізовано ЗАТ "АТ "Каргілл" згідно договору поставки від 09.10.2008 р. № СVР 80914, про що свідчать складська квитанція від 13.10.2008 р. № 420, видаткова накладна від 13.10.2008 р. № 31, податкова накладна від 13.10.2008 р. № 31/1, виписка з банківського рахунку від 15.10.2008 р.

2) 02.09.2008 р. між позивачем та ТОВ "ЗПП "Зерно Таврії" укладено договір поставки № 2/9-08, згідно п.1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити на умовах даного договору. Найменування товару: пшениця 6 кл., загальна кількість: 3450,000 т, ціна за тонну: 997 грн., сума договору: 3439650 грн., у т.ч. ПДВ - 573275 грн. Передача товару здійснюється на умовах ЕХW-ПРОДАВЕЦЬ, згідно правил ІНКОТЕРМС-2000. Навантаження товару здійснюється за рахунок та силами Постачальника. Передача товару здійснюється в пункті передачі шляхом оформлення Продавцем товарних і податкових накладних (п.1.2-1.5, 2.2-2.4 договору).

На виконання умов договору ТОВ "ЗПП "Зерно Таврії" у вересні 2008 року поставило позивачу 3450 т пшениці 6 кл. на загальну суму 3439649,99 грн., з яких ПДВ - 573275 грн., що підтверджується видатковими накладними від 11.09.2008 р. № 110/1, від 22.09.2008 р. № 130/1, актами приймання-передачі пшениці від 11.09.2008 р., від 22.09.2008 р., податковими накладними від 11.09.2008 р. № 110/1, від 22.09.2008 р. № 130/1, складськими квитанціями від 11.09.2008 р. № 59, від 22.09.2008 р. № 296, згідно яких ТОВ "ЗПП "Зерно Таврії" прийняло від позивача на зберігання пшеницю 6 кл. у кількості 2526006 кг та 923994 кг відповідно.

Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі, про що свідчать рахунки від 11.09.2008 р. № 110/1, від 22.09.2008 р. № 130/1, виписка з банківського рахунку від 30.09.2008 р.

Отриману від ТОВ "ЗПП "Зерно Таврії" пшеницю використано позивачем у власній господарській діяльності, а саме на підставі договору комісії від 22.08.2008 р. № 04/60-08 ТОВ "ЗПП "Зерно Таврії" здійснило продаж пшениці, яка належить позивачу, фірмі "W.J. Grain LTD" (Будапешт, Угорщина), про що свідчать звіти комісіонера № 2, № 3 до договору комісії від 30.09.2008 р., контракт на експорт пшениці від 22.08.2008 р. № 105/0663-08 з угодою № 1 до контракту від 05.09.2008 р., митні декларації від 11.09.2008 р., від 29.09.2008 р. щодо експорту пшениці 6 кл. у кількості 2526006 кг та 923994 кг відповідно.

Тобто, сторонами повністю виконано умови договорів поставок: ТОВ "Тягинське ХПП", ТОВ "ЗПП "Зерно Таврії" поставило позивачу передбачені договорами соняшник та пшеницю, а ТОВ "Поліекспо" оплатило їх вартість.

На підставі складених за результатами цих взаємовідносин документів, позивачем сформовано податковий кредит вересня 2008 року у сумі 746476,84 грн. який відображено у додатку № 5 податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року.

Вищевказані первинні документи підтверджують фактичне виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ "Тягинське ХПП", ТОВ "ЗПП "Злато Таврії", рух активів, зміну зобов'язань та власного капіталу позивача, фактичну сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару. Господарські операції з поставки соняшника і пшениці відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Надані позивачем документи - договори поставок, видаткові і податкові накладні мають всі необхідні реквізити, передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та на підставі даних первинних документів можливо ідентифікувати контрагентів, зміст та обсяг проведених господарських операцій.

Тобто, позивачем виконано всі умови Закону України "Про податок на додану вартість" в частині формування податкового кредиту вересня 2008 року за результатами господарських операцій з ТОВ "Тягинське ХПП", ТОВ "ЗПП "Зерно Таврії".

Таким чином первинними документами підтверджено як реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Тягинське ХПП", ТОВ "ЗПП "Зерно Таврії" у вересні 2008 року, так і правомірність віднесення позивачем сплаченої у ціні товарів суми ПДВ у розмірі 746476,84 грн. до податкового кредиту вересня 2008 року.

Стосовно наведених в акті перевірки обставин діяльності постачальників у третьому, четвертому, п'ятому ланцюгах постачання товарів, суд зазначає, що Закон України "Про податок на додану вартість" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів у ланцюгах постачання товарів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання контрагентами у ланцюгах постачання товарів норм податкового законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ по операціях з такими контрагентами. Статтею 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому ТОВ "Поліекспо" не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства іншими особами по ланцюгу постачання. Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій, а акт перевірки не містить зауважень щодо форми та змісту податкових накладних, отриманих від ТОВ "Тягинське ХПП", ТОВ "ЗПП "Зерно Таврії" у вересні 2008 року.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 р. по справі № 21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у м.Херсоні не надала суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ТОВ "Тягинське ХПП", ТОВ "ЗПП "Зерно Таврії" вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з ТОВ "Тягинське ХПП", ТОВ "ЗПП "Зерно Таврії" є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну господарську діяльність.

Навпаки, ДПІ у м.Херсоні у акті перевірки підтверджено постачання соняшника та пшениці не тільки у першому, а й у другому, в окремих випадках у третьому, четвертому ланцюгах постачання цих товарів. І тільки у третьому, четвертому, п'ятому ланцюгах відповідачем встановлено постачальників, які не знаходяться за юридичними адресами чи визнано банкрутами.

Суд зазначає, що на час здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ "Тягинське ХПП", ТОВ "ЗПП "Зерно Таврії" мали свідоцтва платників ПДВ, що не заперечується відповідачем, а тому вони мали право виписувати податкові накладні.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано до суду доказів про наявність на час здійснення господарських операцій з позивачем записів у ЄДРПОУ про скасування державної реєстрації ТОВ "Тягинське ХПП", ТОВ "ЗПП "Зерно Таврії" чи визнання їх установчих документів недійсними, визнання вказаних підприємств банкрутами чи припинення юридичних осіб.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення позивачем фіктивних господарських операцій з ТОВ "Тягинське ХПП", ТОВ "ЗПП "Зерно Таврії" та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціях з придбання насіння соняшника, пшениці у цих постачальників, висновок ДПІ у м.Херсоні про неправомірне формування податкового кредиту за такими операціями є протиправним.

Як вже зазначалося, рішення про завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року на 73272 грн. ДПІ у м.Херсоні мотивувала тим, що згідно Закону України "Про податок на додану вартість" право на бюджетне відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку до бюджету, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару. При цьому, надмірну сплату відповідач пов'язує з усіма ланцюгами проходження товару.

Між тим така позиція ДПІ у м.Херсоні суперечить вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), оскільки норми даного Закону не ставлять в залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від сплати податку на додану вартість контрагентами у третьому, четвертому, п'ятому ланцюгах постачання товарів.

Таке розуміння зазначених норм права Верховний Суд України сформулював у постановах від 09.09.2008 р. (справа № 21-500во08), від 01.06.2010 р. (справа № 21-573во10), від 14.10.2014 р. (справа № 21-318а14), суть якого полягає в тому, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього платника податку. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на те, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від його контрагента, та сплатив податок на додану вартість у складі вартості придбаних товарів, а також зважаючи на те, що перевіркою не було встановлено порушення ведення податкового обліку в частині визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2008 року, в частині визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2008 року, не встановлено заниження або завищення задекларованих ТОВ "Поліекспо" показників в рядках 10-17 декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, суд приходить до висновку про правомірність декларування позивачем до відшкодування з бюджету суму податку на додану вартість за жовтень 2008 року у розмірі 845084 грн.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.12.2009 р. № 0005722301/0.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02 червня 2015 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.3.3