Постанова № 44546280, 26.05.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, тел. 7304272, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 травня 2015 р. № 820/2819/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудних С.О.,

за участю секретаря судового засідання Хмелівської Н.М.,

представника позивача - Кізілова О.В.,

представника відповідача - Коваленко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Харків" до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Харків", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 04.03.2015 року № 0000172200.

Обґрунтовуючи адміністративний позов позивач зазначив, що відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правомірності відображення в податковому обліку проведених взаємовідносин з ТОВ "К.Ф.С.", їх реальності та повноти відображення в обліку за жовтень 2014 року, за результатами якої складено акт. На підставі вказаного акту перевірки № 96/20-20-22-08/37933788 від 14.02.2015 року відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 04.03.2015 року № 0000172200. Обставини, які викладені в акті перевірки, неправомірно кваліфіковані як порушення, що передбачені ст.198 та ст. 200 Податкового кодексу України, вищевказані порушення встановлено відповідачем при довільному трактуванні норм права та при грубому порушенні норм податкового законодавства. В основу встановленого відповідачем у висновках акту перевірки є викладені у акті перевірки висновки про нереальність здійснення господарських відносин позивачем у жовтні 2014 року, у зв'язку із чим занижено податок на додану вартість на 50000 грн. Позивач не погоджується з вказаним висновком відповідача та зазначає, що вони не ґрунтуються на нормах діючого законодавства України та свідчить про поверхневе проведення перевірки. У зв'язку із чим, позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення від 04.03.2015 року № 0000172200 є протиправними та підлягають скасуванню, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.05.2015 року проти позову заперечив, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугував відображений в акті перевірки висновок про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій позивача по взаємовідносинах з ТОВ "К.Ф.С", внаслідок чого, зайво включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, таким чином збільшив бюджетне відшкодування ПДВ задеклароване у жовтні 2015 року, у зв'язку з чим просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правомірності відображення в податковому обліку проведених взаємовідносин з ТОВ "К.Ф.С.", їх реальності та повноти відображення в обліку за жовтень 2014 року, за результатами якої складено акт № 96/20-20-22-08/37933788 від 14.02.2015 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 50000 грн за жовтень 2014 року.

На підставі вказаного акту перевірки № 96/20-20-22-08/37933788 від 14.02.2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 04.03.2015 року № 0000172200.

З дослідженого акту перевірки № 96/20-20-22-08/37933788 від 14.02.2015 року судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірного податкового повідомлень-рішення слугував викладений в акті висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем та його контрагентом.

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із ТОВ "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА"СВІТАНОК".

Матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Харків" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА"СВІТАНОК" (постачальник) укладено договір №38/1 від 01.10.2014 року. За умовами укладеного договору постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки клей АКД (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити твар.

Реальність виконання умов укладеного правочину від 01.10.2014 року підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: податковими накладними від 29.10.2014 року № 61 та від 30.10.2014 року № 65, видатковими накладними від 29.10.2014 року № 502 та від 30.10.2014 року № 501, прибутковими ордерами №654 від 29.10.2014 року та № 661 від 30.10.2014 року, накладними на передачу матеріалів у виробництво, актами приймання-передачі основних засобів.

Переміщення товару здійснювалось позивачем відповідно до товарно-транспортних накладних від 29.10.2014 року № 36135 та від 30.10.2014 року № 36139. У підтвердження наявності транспортного засобу для перевезення товару позивачем надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Наявність у позивача ресурсу для зберігання товару підтверджується наданими до матеріалів справи договорами оренди нежитлових приміщень від 01.11.2013 року 3 11/13-2, від 01.03.2014 року № 01/03-4 та від 01.04.2014 року № 01/004.

Судом встановлено, що відповідно до довідки Головного управління статистики у Харківській області, основними видами діяльності за КВЕД-2010 позивача є: 17.12 виробництво паперу та картону; 16.23 виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 17.23 виробництво паперових канцелярських виробів; 46.76оптова торгівля іншими проміжними продуктами; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 вантажний автомобільний транспорт.

Таким чином, позивачем придбано товар у Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА"СВІТАНОК" для використання у власній господарській діяльності, а саме для виробництва паперу для подальшого виконання договір укладених Товариством з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Харків" та ТОВ "Екопак", ФОП ОСОБА_3,ТОВ "Бумпаксервіс", ТОВ "Деміс Канц", ПП "Лік Пак".

Суд зазначає, що про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.198.6. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Однак, в даному випадку виконання договорів між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Харків" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА"СВІТАНОК" підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА"СВІТАНОК" виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними. Сторони претензій одна до одної не мали.

Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку податкового органу в акті перевірки відсутні.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача у акті перевірки на те, що транспортування товару придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА"СВІТАНОК" відповідно до товарно-транспортних накладних від 29.10.2014 року №36135 та від 30.10.2014 року № 36139 здійснбвалось автомобілем КАМАЗ 53229 АХ 87-13 АЕ, що відповідно до АС "Автомобіль" ДАІ України належить ТОВ "АСС", оскільки відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, зазначений вище автомобіль належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Харків".

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на те, що згідно з Єдиним реєстром податкових накладних не встановлено реєстрації постачальниками податкових накладних на адресу ТОВ "Канес", що є контрагентом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА"СВІТАНОК", а, згідно ланцюга постачання ТОВ "Канес" виписано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА"СВІТАНОК",податкову накладну на клей АКД, таким чином зазначене унеможливлює Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА"СВІТАНОК" здійснювати поставку даного товару позивачу, виходячи із наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА"СВІТАНОК" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України .

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно податкового повідомлення - рішення від 04.03.2015 року № 0000172200, не виконано, тому суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже є таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 04.03.2015 року № 0000172200, суд зазначає наступне.

Вимоги про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є однорідними позовними вимогами та передбачають один і той самий спосіб захисту прав позивача. Суд звертає увагу на те, що поняття скасування податкового повідомлення-рішення передбачає, тим самим, визнання його протиправним. Отже, щодо позовних вимог про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 04.03.2015 року № 0000172200, слід відмовити, оскільки дана позовна вимога є похідною.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Харків" є обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з підстав викладених вище.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набув чинності 23.10.2013 року, внесені зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру розмірі судового збору становить 2 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірі мінімальних заробітних плат, а за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн, що становить 10 відсотків від розміру ставки судового збору, з урахуванням розміру майнових вимог.

В даному випадку, враховуючи майнові вимоги позивача, при поданні адміністративного позову, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Харків" повинно бути сплачено не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, тобто судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь бюджету недоплачену суму судового збору у розмірі 730,80 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Харків" до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 04.03.2015 року №0000172200.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Харків" (вул. Дзержинського, б. 326, с. Новоселівка, Нововодолазький район, Харківськ область, 63209, код ЄДРПОУ 38933788) на користь Державного бюджету України (одержувач-УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код ОКПО 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок 31217206784011) судовий збір у розмірі 730 (сімсот тридцять грн.) 80 коп.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 02.06.2015 року.

Суддя С.О. Чудних