Постанова № 44545671, 14.05.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2015 року 810/775/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю.,

при секретарі судового засідання Погоржевській М.О.,

за участю представників:

позивача - Стужної В.М.,

відповідача - Ларіонової О.В., Пилипчук К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» до Вишгородської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Київській області про скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Київській області про визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2 вимоги Вишгородської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Київській області від 27 січня 2015 року № 17-14/129.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пункти 1, 2 вимоги від 27.01.2015 № 17-14/129 є таким, що суперечать нормам чинного законодавства України та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, проти позову заперечували з мотивів викладених у письмових запереченнях, просили відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткову правомірність заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 14310862.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 21.11.2014 по 12.12.2014 на виконання доручення Державної фінансової інспекції в Київській області від 19.11.2014 №10-25-17-17/9753, відповідно до ухвал Славутицького міського суду Київської області від 12.11.2014 та від 05.12.2012 №377/1208/14-к та на підставі направлення на проведення ревізії від 21.11.2014 №345, виданих начальником Вишгородської ОДФІ, завідувачем сектору контролю в м. Славутич Вишгородської ОДФІ Пилипчук К.А. проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності в Державному спеціалізованому підприємстві «Чорнобильська АЕС» за період з 01.01.2007 по 01.09.2014.

За результатами проведеної ревізії відповідачем був складений Акт від 19.12.2014 №17-31/35, в якому відображено висновок щодо виявлених порушень, серед яких:

ревізією встановлено, що в період з 01.01.2007 по 20.09.2011 ДСП ЧАЕС недоотримано доходів від оренди індивідуального визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, на загальну суму 911997,55 грн. та відповідно недоотримано доходів державним бюджетом в сумі 303999,18 грн. (арк. 3-11 акта);

ревізією встановлено, що в період з 20.09.2011 по 01.09.2014 ДСП ЧАЕС недоотримано доходів від оренди індивідуального визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, на загальну суму 225287,18 грн. та відповідно недоотримано доходів державним бюджетом в сумі 75095,74 грн. (арк. 16-27 акта).

Відповідно до Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Так, 02.02.2015 на адресу Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» з посиланням на пункт 7 статті 10 Закону України від 26.01.1993 № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» надійшов лист Вишгородської об'єднаної державної фінансової інспекції від 27.01.2015 № 17-14/129 «Про усунення виявлених ревізією ДП «УЗФО Чорнобильської АЕС» порушень законодавства з фінансових питань», в якому від позивача вимагалось, в тому числі:

пункт 1 - опрацювати матеріали ревізії та вжити заходів щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб;

пункт 2 - забезпечити відшкодування коштів недоотриманих від оренди індивідуального визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності за період з 01.01.2007 по 01.09.2014 за договорами №116/1 тіт від 05.02.2010, №207 тіт від 09.06.2009, №208 від 09.06.2009, №4/1 тіт від 22.07.2009, №131 тіт від 29.01.2004, №116 тіт від 01.10.2003, №153 тіт від 01.01.2005, №155 тіт від 01.01.2005, №212 тіт від 20.10.2010, №211 тіт від 20.10.2010, №210 тіт від 15.05.2010, №214 тіт від 01.09.2010, №153/4 тіт від 26.01.2010 в сумі 1308401,32 грн. Після відшкодування коштів, у встановленому чинним законодавством порядку (способу), перерахувати 30 % отриманої суми коштів до Державного бюджету України.

Позивач вважає, що вимога Вишгородської об'єднаної державної фінансової інспекції, викладена в пунктах 1, 2 листа від 27.01.2015 № 17-14/129 «Про усунення виявлених ревізією ДП «УЗФО Чорнобильської АЕС» порушень законодавства з фінансових питань», є протиправною та, відповідно, просить суд скасувати її в цій частині, що і є предметом даного спору.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних обставин.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні врегульовані Законом України від 26.01.1993 № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Частина друга статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначає, що лише законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, вимоги щодо усунення наслідків порушення законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, викладені у вимозі, повинні відповідати передбаченим законом способам захисту порушених інтересів держави.

Стосовно законності вимоги, викладеної в пункті 1 листа від 27.01.2015 № 17-14/129 «Про усунення виявлених ревізією ДП «УЗФО Чорнобильської АЕС» порушень законодавства з фінансових питань», якою вимагається дві позивача опрацювати матеріали ревізії та вжити заходів щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб, суд зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від поршень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З аналізу наведених норм вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин.

Зі змісту пункту 1 вимоги слідує, що він носить узагальнений, рекомендаційно-застережливий характер та за своїм змістом не є таким, що не відповідає чинному законодавству, а тому жодним чином не впливає на права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

Отже, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо скасування даної вимоги відповідача задоволенню не підлягає.

Щодо пункту 2 вимоги від 27.01.2015 №17-14/129 «Про усунення виявлених ревізією ДП «УЗФО Чорнобильської АЕС» порушень законодавства з фінансових питань», слід зазначити наступне.

В пункті 2 вимоги від 27.01.2015 № 17-14/129 визначено про необхідність позивачу забезпечити відшкодування коштів недоотриманих від оренди індивідуального визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, в сумі 1308401,32 грн. та після відшкодування таких коштів перерахувати 30 % отриманої суми коштів до Державного бюджету України.

Вимога, пред'явлена позивачу та викладена в пункті 2 листа від 27.01.2015 №17-14/129, є незаконною та протиправною з огляду на наступне.

Чинне законодавство України, яке регулює відносини у сфері оренди державного майна, не встановлює імперативних вимог для орендодавців переглядати орендні ставки по укладених договорах оренди державного майна, у тому числі, в разі внесення змін до Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786.

Вимога відповідача не відповідає приписам частини четвертої статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якою встановлено, що умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Відповідно до частині другої статті 284 Господарського кодексу України, умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Згідно з частиною третьою статті 632 Цивільного кодексу України, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Отже, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» не встановлено вимог щодо збільшення ставок орендної плати по діючим договорам оренди майна, в разі внесення змін до Методики розрахунку орендної плати. Це ж стосується і постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 961, якою було внесено зміни до зазначеної Методики.

Оскільки розмір орендної плати Законом України «Про оренду державного і комунального майна» віднесено до істотних умов договору оренди, розмір орендної плати може бути змінено виключно за взаємною згодою сторін укладеного договору оренди.

При цьому слід зазначити, що листами від 20.02.2007 №71/18-122, від 16.08.2010 №3358-71/18-317, від 08.12.2010 №5140/18-492, від 08.12.2010 №5139/18-491 позивач офіційно запропонував орендарям, зокрема, ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», ПрАТ «МТС Україна» - переглянути договірні відносини на предмет збільшення орендної плати по укладеним договорів оренди. У відповідь на адресу позивача надійшли лист від орендарів з мотивованою відмовою переглядати розмір орендної плати.

Крім того, при прийнятті рішення у даній справі судом враховано, що вказані договори оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, були предметом планової ревізії фінансово-господарської діяльності ДСП ЧАЕС за період з 01.01.2010 по 01.04.2014, яка була проведена ДФС в Київській області.

За результатами такої ревізії позивачу було пред'явлено вимогу Державної фінансової інспекції в Київській області від 24.07.2014 № 10-07-14-14/7208 «Про усунення виявлених порушень», яка містила аналогічні приписи щодо відшкодування коштів недоотриманих від оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, та яка була оскаржена в судовому порядку.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2014 у справі №810/5679/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015, було встановлено протиправність вимоги щодо відшкодування коштів недоотриманих від оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, оскільки розмір орендної плати може бути змінено виключно за взаємною згодою сторін укладеного договору оренди.

Отже, враховуючи встановлені обставини та положення частини третьої статті 632 Цивільного кодексу України, яка визначає, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається, пункт 2 вимоги Вишгородської об'єднаної державної фінансової інспекції від 27.01.2015 №17-14/129 є протиправним та підлягає скасуванню.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткову правомірність заявлених позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджується йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 вимоги Вишгородської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Київській області від 27 січня 2015 року № 17-14/129.

Стягнути с державного бюджету України на користь Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" понесені витрати за сплату судового збору у сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.