Постанова № 44545479, 25.05.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 року /15:30/ Справа № 808/1493/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., за участю секретаря Бабаченко B.C., представника позивача Сердюк К.В., представника відповідача Проценко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІОН"

до Запорізької митниці Міндоходів

про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІОН» до Запорізької митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові. У судовому засіданні зазначив, що вважає протиправним рішення відповідача щодо коригування митної вартості товарів за наявною у нього інформацією щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами та, відповідно, картку відмови у митному оформленні товару, оскільки ним були подані всі необхідні документи для визначення митної вартості за першим методом (за ціною контракту), у зв'язку з чим просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000349/2 від 22.09.2014 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00595 від 22.09.2014.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у раніше наданих письмових запереченнях. Зазначає, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено: обраний позивачем метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не може бути застосований через те, що використані декларантом відомості не містять всіх даних для обраного методу визначення митної вартості згідно з ч.1 ст.55 Митного кодексу України та п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України, та містять розбіжності. Під час аналізу додатково наданих на вимогу митного органу документів було встановлено, що надані документи містять пояснення деяких виявлених розбіжностей в первинно поданих документах проте не містять інформації, яка підтверджувала б числові значення складових митної вартості. Декларантом не було подано в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовився від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість в повному обсязі. За результатами проведеної консультації узгоджено та прийнято рішення про визначення митної вартості за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) - 2г. Вважає спірні рішення такими, що винесені у відповідності до вимог діючого законодавства. А тому, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та Вест Коаст Салмон Компани ЛТД, Великобританія (Постачальник) укладено Контракт № 25S/2013W від 01.08.2013 року на поставку свіжозамороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару). Згідно даного Контракту позивачем на митну територію України був ввезений вантаж - морожені хребти лосося. Згідно Інвойсу постачальника № 10002455 від 23.07.2014 року товар постачався за ціною 1,00 доларів США за кг, на умовах FСА м. Клайпеда, Литва.

Для здійснення митного оформлення товару 16.09.2014р. позивачем по електронній системі «МD Оffice™. MDDeclaration» до М/п "Запоріжжя - центральний" Запорізької митниці Міндоходів було подано митну декларацію по формі МД-2 №112050000/2014/ (додатковий реєстраційний номер митниці 020784) довідковий № 3738 (згідно графи 7 ВМД), відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 260997,60 грн. (тобто 13,36 грн., або 1,04 доларів США за 1 кг).

Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість згідно ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України включає вартість товару згідно рахунків - 251997,60 грн. (19530,00 доларів США х 12,903103 курс), та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України - 9000,00 грн., інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було.

Варто зазначити, що разом з ВМД позивачем було подано до митного органу необхідний пакет документів (відповідно до ч.2 ст. 53 Митного кодексу України):

-контракт № 25S/2013W від 01.08.2013;

-Інвойс № 10002455 від 23.07.2014;

-Калькуляція постачальника від 23.07.2014р.;

-прайс-лист від 19.07.2014;

-міжнародна товарно - транспортна накладна № 0708333 від 05.09.2014;

-довідка про транспортні витрати від 05.09.2014р.;

-договір перевезення № 53 від 24.04.2009р.;

-договір міжнародного експедирування № Е1-1301 від 01.03.2010р.. з додатковою угодою від 17.12.2012р.;

-Дублікат ветеринарного свідоцтва від 12.09.2014р. серії ГРД-00 № 138739;

-ветеринарний (санітарний) сертифікат № WESN 240714(2) від 24.07.2014р.;

-Сертифікат походження № РА 1986737 від 25.07.2014р.;

-Сертифікат якості № 3-2014 від 23.07.2014р.;

-експортна декларація № 191 А11211J від 24.07.2014р.;

-коносамент від 25.07.2014р.;

-лист постачальника від 12.08.2014р. про відсутність каталогів.

При цьому, 17.09.2014 по вказаній вище електронній системі надійшло повідомлення від митниці декларанту про те, що згідно вимог ст. 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надано до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. У зв'язку із чим відповідачем були витребувані додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) специфікації виробника товару; 6) висновки про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Судом встановлено, що 22.09.2014 позивач надав відповідачу додаткові документи, а саме:

- рахунок-фактура № 8 від 08.09.2014р.;

- прайс-лист від 02.08.2014р.;

- Лист № 06-1722 від 19.09.2014р. про відсутність специфікацій;

- лист постачальника від 25.07.2014р. про дату відвантаження товару;

- лист постачальника від 18.09.2014р. з поясненнями щодо складу бухгалтерської документації постачальника, та про укладені договори з третіми особами.

Також, судом встановлено, що 22 вересня 2014 року відповідач надав Консультацію про те, що наданих документів недостатньо для підтвердження митної вартості товару. На цій підставі відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за другорядними методами з розрахунку 1,2 доларів США за 1 кг товару, про що відповідачем було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000349/2 від 22.09.2014р.

На підставі даного Рішення відповідач оформив Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 12050000/2014/00595 від 22.09.2014р.

Крім того, позивач не погодився з прийнятим рішенням відповідача, але з метою випуску у вільний обіг швидкопсувних товарів скористався правом наданим ч. 3 ст. 52 Митного кодексу України та оформив 22.09.2014р. нову ВМД по формі МД-2 №112050000/2014/021265 сплативши митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем (шляхом грошової застави у розмірі 8694,75 грн.), про що зазначено в графі 47 ВМД.

Позивач, не погодившись із карткою відмови в прийнятті митної декларації та рішенням про коригування митної вартості товарів, звернувся із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем з питання митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, регламентуються Митним кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 ст.51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Як встановлено з матеріалів справи, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника.

Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з ч. 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як встановлено з матеріалів справи та пояснень сторін, всі ці перелічені документи були надані позивачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено, що надані до митного оформлення товарів документи містять розбіжності, у зв'язку з чим була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності надання додаткових документів.

Дана вимога передбачала поданя декларантом наступних додаткових документів:

-договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

-рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

-рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

-виписку з бухгалтерської документації;

-специфікації виробника товару;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також було зазначено, що відповідно до п.3 ст. 53 Митного кодексу України декларант за власним бажанням може подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Так, 22.09.2014 відповідачем були надані додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме:

-рахунок-фактуру №8 від 08.09.14;

-прайс-лист від 02.08.14;

-лист від б/н 25.07.2014;

-лист від б/н 18.09.2014;

-лист від 19.09.2014 №06-1722.

На обґрунтування наявності розбіжностей в поданих документах митний орган зазначив, що під час аналізу додатково наданих документів, що підтверджують заявлену митну вартість, було встановлено наступне. Надані листи б/н від 25.07.2014, 18.09.2014 роз'яснююсь виявлені в первинно наданих документах розбіжності, проте не дають додаткової інформації щодо чисельних складових митної вартості товарів. Так, наданий рахунок-фактура № 8 від 08.09.2014 лише дублює інформацію, зазначену у довідці про транспорті витрати б/н від 05.09.2014 та не дає додаткової інформації щодо чисельних складових митної вартості товарів. Так, декларантом не подано в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовився від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість.

При цьому, не зважаючи на те, що виявлені розбіжності не стосувалися розрахунку митної вартості, додаткові витребувані документи були надані позивачем, а тому надані додаткові документи мають всі необхідні дані та повністю пояснюють виявлені відповідачем розбіжності, зазначені ним в повідомленні від митниці декларанту.

Так, відповідач зазначив наступні розбіжності: «строк відвантаження товару не співпадає зі строком, зазначеним в інвойсі». Позивач надав лист постачальника від 25.07.2014р. про зміну дати відвантаження.

Так, відповідач зазначив, що «у прайс-листі зазначено іншу дату відвантаження». Позивач надав прайс лист від 02.08.2014р., який діяв на дату відвантаження.

Крім того, в прийнятому відповідачем спірному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено висновок відповідача, що декларантом не подано в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість товару, а також декларант відмовився від надання додаткових документів в повному обсязі.

Проте, митним органом не зазначено, які ж саме відомості про митну вартість товарів залишилися неповними чи недостовірними, адже на кожний пункт запиту додаткових документів відповідні документи позивачем були надані.

Судом встановлено, що позивачем надано всі документи, які дозволяють визначити митну вартість за основним (першим) методом без суперечностей та неузгодженостей у числових значеннях контрактної вартості продукції.

Посадові особи Запорізької митниці Міндоходів не обґрунтували того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, декларантом були надані на всі пункти вимоги про надання додаткових документів пояснення та додаткові документи.

Згідно з ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.7 ст.54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою, митна вартість вважається визнаною автоматично."

За змістом ст.57 Митного кодексу України, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 59 і 60 цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 59 і 60 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 62, або обчислена відповідно до вимог статті 63 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Крім того, при визначені митної вартості за другорядним методом Митниця не обґрунтувала із посиланням на подані декларантом документи неможливість застосування основного методу визначення митної вартості, заявленої позивачем. Ненадання ж декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за основним методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного суду України від 11.09.2012 року (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Митного кодексу України надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а у випадку об'єктивної неможливості та відсутності цих документів - письмові пояснення причин їх ненадання.

Як вже зазначалось вище, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.09.2014 декларантом були надані пояснення на запит митного органу стосовно витребування додаткових документів, в якій надані пояснення з приводу запитуваних та наданих документів, можливість надання яких об'єктивно існувала у позивача на час витребування митницею.

Зважаючи на вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваних рішення щодо коригування митної вартості.

З дій відповідача та прийнятих рішень не встановлено наявність потреби витребування у позивача даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, наявність виникнення у нього об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митним органом не дотримано процедуру визначення митної вартості імпортованого товару та його митного оформлення відповідно до вимог митного законодавства.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем з метою підтвердження заявленої ним митної вартості товару, подавалися митному органу відповідні обов'язкові та додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості імпортованих товарів, проте вони безпідставно не були визнані відповідачем достатніми для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.

При цьому, суд, вивчивши відповідні документи, вважає їх такими, що в повній мірі ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню та підтверджують його ціну, що підлягає сплаті на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість зазначеного товару за ціною договору.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Таким чином, при митному оформленні товару позивачем до митного органу надані всі необхідні документи для визначення митної вартості товару, у зв'язку з чим рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000349/2 від 22.09.2014 та, відповідно, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00595 від 22.09.2014 - прийняті необґрунтовано, всупереч вимог діючого законодавства, а відтак ,позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163, 16 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов позивача задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000349/2 від 22.09.2014, винесене Запорізькою митницею Міндоходів відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІОН".

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00595 від 22.09.2014, видану Запорізькою митницею Міндоходів відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІОН".

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІОН" код ЄДРПОУ 33134908 судовий збір у розмірі 560,28 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О. Нестеренко