Постанова № 44544932, 28.05.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 травня 2015 р. Справа № 2а/0270/5929/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

суддів: Вергелеса А.В., Мультян М.Б.,

за участю

секретаря судового засідання: Кулика В.В.,

представника позивача: Неліпи П.І.,

представників відповідача 2: Мусіровського О.А., Фокіна О.К.,

прокурорів: Манзій І.Р., Тарадай Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Служби автомобільних доріг у Вінницькій області

до: Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області (відповідач 1), Державної фінансової інспекції у Вінницькій області (відповідач 2),

треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог на предмет спору: приватне акціонерне товариство "Вінницьке містобудівельне управління № 4", Вінницький відділ комплексного проектування об'єктів Державного підприємства Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор",

за участю прокурора Вінницької області,

про: визнання протиправними та скасування вимог,

ВСТАНОВИВ:

27.12.2012 року Служба автомобільних доріг у Вінницькій області (далі - САД у Вінницькій області) звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправними дії Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області та Державної фінансової інспекції у Вінницькій області, а також визнати протиправними та скасувати пункти 2, 3, 4, 5, 6, 7, 9 та 14 листа-вимоги Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області "Про усунення порушень виявлених ревізією" від 12.12.2012 року № 22-05-03-14/4921.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.11.2013 року адміністративний позов було задоволено частково, визнано протиправними та скасовано пункти 9 та 14 вимоги Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області "Про усунення порушень виявлених ревізією" від 12.12.2012 року № 22-05-03-14/4921. В іншій частині позовних вимог відмовлено (том 4, а.с. 212-219).

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, САД у Вінницькій області та Державна фінансова інспекція в Хмельницькій області оскаржили його в апеляційному порядку. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 року відповідні апеляційні скарги залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.11.2013 року - без змін (том 5, а.с. 48-50).

В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.02.2015 року у справі № К/800/6546/14, К/800/6371/14 частково задоволено касаційні скарги САД у Вінницькій області та Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області, скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.11.2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (том 5, а.с. 147-152).

24.03.2015 року адміністративна справа після касаційного перегляду надійшла на адресу Вінницького окружного адміністративного суду та передана для розгляду судді, визначеному в порядку, встановленому ст. 15-1 КАС України.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.03.2015 року справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.04.2015 року, яка набрала законної сили, за клопотанням позивача на підставі п. 5 ч. 1 ст. 155 КАС України залишено без розгляду позовну заяву САД у Вінницькій області в частині позовних вимог про визнання протиправною діяльності посадових осіб Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області та Державної фінансової інспекції у Вінницькій області та в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування пунктів 4, 5, 7 листа-вимоги Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області від 12.12.2012 року № 22-05-03-14/4921 "Про усунення порушень виявлених ревізією".

Таким чином, позивач САД у Вінницькій області остаточно просить суд визнати протиправними та скасувати пункти 2, 3, 6, 9 та 14 листа-вимоги Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області "Про усунення порушень виявлених ревізією" від 12.12.2012 року № 22-05-03-14/4921.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та пояснив, що пункт 2 оскаржуваного листа-вимоги суперечить пункту 2.6. Колективного договору, укладеного між САД у Вінницькій області та Профспілковим комітетом Служби на 2011-2012 роки, і додатку № 7 до цього договору, яким начальнику Служби в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисі, надано право встановлювати водіям автотранспортних засобів доплати за ненормований робочий день у розмірі 25% тарифної ставки за відпрацьований час. Відтак, надбавка за ненормований робочий день встановлена та виплачується водіям САД у Вінницькій області правомірно і з дотриманням вимог чинного законодавства. Крім того, позивач не погоджується із висновками контролюючого органу щодо незаконності нарахування та виплати ОСОБА_4 заробітної плати за виконання обов'язків механіка на суму 7,4 тис. грн. та відповідно зайвої виплати до державних цільових фондів нарахувань на заробітну плату в сумі 2,7 тис. грн. (пункт 3 листа-вимоги), оскільки хоча у штатному розписі Служби і не передбачено посади механіка, разом із тим, усі роботи з організації обслуговування, передачі, випуску автомобілів тощо фактично виконував ОСОБА_4., у зв'язку з чим йому виплачувалась надбавки за збільшення обсягу робіт. Також представник позивача посилається на відсутність підтвердження завищення вартості проектно-вишукувальних робіт, виконаних Вінницьким ВКП ДП "Укрдіпродор" у загальній сумі 8,2 тис. грн. (пункт 6 листа-вимоги). Крім того, на думку позивача, Державна фінансова інспекція в Хмельницькій області у пункті 9 оскаржуваного листа-вимоги безпідставно посилається на завищення в обліку первісної вартості основних засобів, введених в експлуатацію за рахунок бюджетних асигнувань, на суму податку на додану вартість 8465,2 тис. грн., яка не відображена зменшенням цільового фінансування, що призвело до завищення вартості активів. При цьому представник позивача зазначає, що оскільки САД у Вінницькій області не відшкодовується податок на додану вартість, суми непрямих податків при купівлі (створенні) основних засобів Службою правомірно включено до їх первісної вартості. Крім того, згідно з положенням САД у Вінницькій області Служба є державною організацією і здійснює функції замовника по всьому комплексу дорожніх робіт. Здійснення функцій замовника не належить до підрядних робіт. Розрахунок суми коштів на утримання Служби здійснюється у розмірі 2,5% від підсумку графи 8 глав 1-9 зведеного кошторисного розрахунку. Враховуючи те, що здійснення функцій замовника не належить до підрядних робіт, кошти на утримання служби замовника не включаються до типових форм первинних облікових документів № КБ-2 та № КБ-3 (пункт 14 листа-вимоги). Просить суд адміністративний позов задовольнити повністю, а також стягнути з Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області на користь позивача понесені під час розгляду справи судові витрати в сумі 6892,60 грн., з яких 34,02 грн. судовий збір за подання позовної заяви, 117,60 грн. судовий збір за подання клопотання про забезпечення адміністративного позову, 117,60 грн. судовий збір за подання заяви про забезпечення доказів, 6535,68 грн. вартість судової експертизи, 36,54 грн. судовий збір за подання апеляційної скарги та 51,16 грн. судовий збір за подання касаційної скарги.

Представники Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області в судовому засіданні позовні вимоги заперечили з мотивів, викладених у наданих суду письмових запереченнях та додаткових поясненнях (том 2, а.с. 94-110, том 6, а.с. 11-21). Наполягають на тому, що при проведенні ревізії САД у Вінницькій області інспекція діяла відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає. В останнє судове засідання представники відповідача 1 не з'явилися, що однак не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Представники Державної фінансової інспекції у Вінницькій області в судовому засіданні позовні вимоги в частині скасування пунктів 2, 3, 6 листа-вимоги заперечили з мотивів, викладених у наданих суду письмових запереченнях та додаткових поясненнях (том 1, а.с. 49-51, том 2, а.с. 88-90, том 3, а.с. 162-164, том 4, а.с. 1-3). Посилаються на те, що позивачем не обґрунтовано протиправності дій та рішень Державної фінансової інспекції у Вінницькій області при проведенні ревізії САД у Вінницькій області. Крім того, факти виявлених в ході ревізії фінансово-господарської діяльності САД у Вінницькій області порушень, зазначених у пунктах 2, 3, 6 листа-вимоги від 12.12.2012 року № 22-05-03-14/4921, підтверджуються документально. Відтак, адміністративний позов в частині скасування цих пунктів вимоги задоволенню не підлягає. При вирішенні інших позовних вимог представники відповідача 2 покладаються на розсуд суду.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору приватного акціонерного товариства "Вінницьке містобудівельне управління № 4" (далі - ПАТ "Вінницьке МБУ № 4") в судове засідання на неодноразові виклики суду не з'явився, у зв'язку з чим судом прийнято рішення про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору Вінницького відділу комплексного проектування об'єктів Державного підприємства Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" (далі - ДП "Укрдіпродор") в судовому засіданні виступив на стороні позивача та просив суд визнати протиправним і скасувати пункт 6 оскаржуваного листа-вимоги з підстав, наведених у письмових поясненнях по суті спору (том 5, а.с. 214-217). Зазначив, що проектно-вишукувальні роботи за укладеними з позивачем договорами ДП "Укрдіпродор" виконало в повному обсязі, завищення вартості таких робіт відсутнє, а допущені механічні помилки при математичних розрахунках вартості робіт за кошторисами не вплинули на кінцеву вартість за договорами. В останнє судове засідання представник третьої особи не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Під час розгляду справи на підставі ст. 60 КАС України з метою представництва інтересів держави у справу вступив прокурор Вінницької області, подавши відповідну заяву (том 4, а.с. 65-66). В судовому засіданні прокурори просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог САД у Вінницькій області в частині скасування пунктів 2, 3, 6 листа-вимоги від 12.12.2012 року № 22-05-03-14/4921, посилаючись на правильність висновків ревізії в цій частині та законність вимог контролюючого органу. При вирішенні інших позовних вимог покладаються на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, оцінивши інші докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити частково.

Встановлено, що відповідно до п. 2.10 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на ІІІ квартал 2012 року, на підставі направлення начальника Державної фінансової інспекції у Вінницькій області № 1035 від 09.10.2012 року ревізійною групою під керівництвом начальника Шепетівської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області проведено ревізію з питань фінансово-господарської діяльності САД у Вінницькій області за період з 01.08.2011 року по 01.08.2012 року, результати якої відображені в акті ревізії № 06-15/24 від 02.11.2012 року (том 2, а.с. 18-87).

12.12.2012 року Державною фінансовою інспекцією в Хмельницькій області на адресу САД у Вінницькій області направлено лист-вимогу № 22-05-03-14/4921 про усунення порушень виявлених ревізією, якою у термін до 12.01.2013 року Службу зобов'язано надати інформацію про вжиті заходи та виконання вимог інспекції (том 1, а.с. 14-18).

Позивач не погоджується із пунктами 2, 3, 6, 9 та 14 вищезазначеного листа-вимоги Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області, якими його зобов'язано:

- провести претензійно-позовну роботу з водіями щодо повернення зайво виплачених коштів на загальну суму 21,6 тис. грн., провести перерахунок і відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових фондів та повернути зайво сплачені кошти в сумі 7,9 тис. грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів), в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах, кошти у сумі 2,6 грн. у порядку та розмірах встановлених ст.ст. 133-136 КЗпП (пункт 2 листа-вимоги);

- провести претензійно-позовну роботу з ОСОБА_4. щодо повернення зайво виплачених коштів на загальну суму 7,4 тис. грн., провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових фондів і повернути зайво сплачені кошти в сумі 2,7 тис. гри.(зарахувати в рахунок майбутніх платежів), в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах, кошти у сумі 7,4 грн. у порядку та розмірах встановлених ст.ст. 133-136 КЗпП (пункт 3 листа-вимоги);

- відобразити в обліку дебіторську заборгованість по розрахунках з Вінницьким ВКП ДП "Укрдіпродор" за не виконані роботи (різницю у вартості виконаних робіт) в сумі 8,2 тис. грн., стягнути з Вінницького ВКП ДП "Укрдіпродор" кошти в сумі 8,2 тис. грн., в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт, в іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП (пункт 6 листа-вимоги);

- відкоригувати в обліку вартість основних засобів шляхом віднесення суми ПДВ з вартості основних засобів на зменшення цільового фінансування (пункт 9 листа-вимоги);

- дотримуватись вимог ч. 3. ст. 179 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, щодо документального підтвердження отримання коштів на своє утримання.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд керується наступними мотивами.

Як вбачається з пункту 2 листа-вимоги Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області № 22-05-03-14/4921 від 12.12.2012 року, проведеною ревізією встановлено, що в порушення ст. 98 Кодексу законів про працю України та п. 2.6 Колективного договору САД у Вінницькій області на 2011-2012 роки водіям легкових автомобілів незаконно нараховано та виплачено заробітну плату за роботу з ненормованим робочим днем на суму 21,6 тис. грн. та, відповідно, зайво перераховано до державних цільових фондів нарахувань на заробітну плату на суму 7,9 тис. грн.

Статтею 98 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Відповідно до "Галузевої угоди між Державною службою автомобільних доріг України та профспілкою працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України на 2011-2012 роки" САД у Вінницькій області укладено Колективний договір із Профспілковим комітетом САД у Вінницькій області на 2011-2012 роки (далі - Колектиний договір).

Додатком 7 до Колективного договору затверджено "Перелік доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівникам САД у Вінницькій області", серед яких передбачено доплату за роботу з ненормованим робочим днем водіям автотранспортних засобів (легкових автомобілів) до 25% тарифної ставки (окладу) (том 1, а.с. 141-148).

Таким чином, за змістом Колективного договору право на отримання вказаної доплати мають лише ті водії автотранспортних засобів, які працюють ненормований робочий день.

Частиною 1 статті 50 КЗпП України визначено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством (ст. 57 КЗпП України).

Згідно з п. 2.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту і зв'язку України № 340 від 07.06.2010 року (далі - Положення № 340), нормальна тривалість робочого часу водіїв не повинна перевищувати 40 годин на тиждень. Для водіїв, у яких встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує Перевізник за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з додержанням установленої тривалості робочого тижня.

Водіям легкових автомобілів (крім таксі) у разі потреби може встановлюватися ненормований робочий день, тобто понад нормальну тривалість робочого часу. Ця робота не вважається надурочною, і за неї не здійснюється додаткова оплата перепрацьованого часу. Кількість годин перепрацьованого часу при такій роботі визначається у колективному договорі. Водіям з ненормованим робочим днем надається у формі компенсації щорічна додаткова відпустка та у випадках, передбачених законодавством, провадиться відповідна оплата за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу (пункт 2.10 Положення № 340).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 7 від 10.10.1997 року затверджено "Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці" (далі - Рекомендації).

Згідно з п. 1 цих Рекомендацій ненормований робочий день - це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).

Відповідно до п. 6 Посадової інструкції для водіїв САД у Вінницькій області (том 4, а.с. 185-188) режим роботи водія встановлюється згідно з Правилами внутрішнього трудового розпорядку, встановленими на підприємстві.

Пунктом 3.4 Колективного договору передбачено, що час початку і закінчення роботи, режим роботи змінами, поділ робочого дня на частини, застосування підсумованого обліку робочого часу погоджується з Профкомом та встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Пунктом 13 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників САД у Вінницькій області визначено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Крім того, встановлено початок роботи о 08:00 год., обідню перевірку з 12:00 год. до 12:45 год. та закінчення роботи о 17:00 год. (в п'ятницю - 15:45 год.) (том 3, а.с. 82).

Отже, локальними нормативно-правовими актами САД у Вінницькій області для водіїв автотранспортних засобів встановлено нормальну тривалість робочого часу та не передбачено можливості їх переведення на ненормований робочий день.

Також у шляхових листах та журналах реєстрації виїзду автомобілів режим роботи водіїв Служби зазначений з 8:00 год. до 17:00 год.

Крім того, згідно табелів обліку робочого часу САД у Вінницькій області щоденний час роботи водіїв складає 8,15 год. (7 год.) (том 3, а.с. 2-51).

Вказаним документально підтверджується факт встановлення для водіїв САД у Вінницькій області нормальної тривалості робочого часу, а тому підстав, передбачених Додатком 7 до Колективного договору, для нарахування та виплати водіям доплати у розмірі 25% тарифної ставки (окладу) немає.

Посилання позивача на чергування водіїв САД у Вінницькій області в неробочий час та у вихідні дні згідно із затвердженими графіками чергувань суд до уваги не бере, оскільки дана обставина може свідчити про роботу в надурочний час, але не про роботу з ненормованим робочим днем, за що водіям здійснювалася доплати.

З огляду на викладене суд погоджується із вимогою Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області щодо проведення САД у Вінницькій області претензійно-позовної роботи з водіями з приводу повернення зайво виплачених коштів на загальну суму 21,6 тис. грн., проведення перерахунку і відповідної взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових фондів та повернення зайво сплачених коштів в сумі 7,9 тис. грн.

Відповідно до п. 3 листа-вимоги Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області № 22-05-03-14/4921 від 12.12.2012 року проведеною ревізією встановлено, що в порушення п. 2.6 Колективного договору ОСОБА_4 незаконно нараховано та виплачено заробітну плату за виконання трудових обов'язків механіка на суму 7,4 тис. грн., та, відповідно, зайво перераховано до державних цільових фондів нарахувань на заробітну плату на суму 2,7 тис. грн.

При цьому нарахування та виплата заробітної плати за виконання трудових обов'язків механіка проведені ОСОБА_4 на підставі наказу САД у Вінницькій області № 64-к від 14.07.2011 року, відповідно до якого останнього переведено на посаду інженера 1 категорії з безпеки дорожнього руху відділу з ремонту і експлуатації утримання доріг та штучних споруд, організації та безпеки дорожнього руху. Цим же наказом ОСОБА_4 доручено виконання трудових обов'язків механіка з доплатою 30% посадового окладу (том 2, а.с. 130).

Відповідно до наказу САД у Вінницькій області № 12-к від 26.01.2012 року (том 2, а.с. 131) доплата в такому ж розмірі встановлена ОСОБА_4 і на 2012 рік.

Правомірність встановлення ОСОБА_4 вказаної доплати позивач обґрунтовує Додатком 7 до Колективного договору, яким затверджено "Перелік доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівникам САД у Вінницькій області" та передбачено доплату за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт (том 1, а.с. 148).

Разом з тим, зі змісту досліджених в ході розгляду справи Посадової інструкції інженера 1 категорії з безпеки дорожнього руху відділу з ремонту і експлуатації утримання доріг та штучних споруд, організації та безпеки дорожнього руху та Посадової інструкції механіка вбачається, що специфіка роботи, коло функціональних обов'язків цих посад є різними.

Таким чином, ОСОБА_4, перебуваючи на посаді інженера, виконував роботу механіка, яка не входила до кола його службових обов'язків, тобто фактично виконував додаткову роботу за іншою посадою.

Відтак, виконання ОСОБА_4 роботи механіка не можна ототожнювати із збільшенням обсягу роботи інженера чи то розширенням зони обслуговування.

Крім того, статтею 105 КЗпП України передбачено, що працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника. Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

Правовий аналіз вищевказаних норм трудового законодавства дає змогу зробити висновок про те, що суміщення професій (посад) - це виконання працівником поряд з основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою). Водночас така посада (робоче місце за відповідною професією) передбачена штатним розписом підприємства (організації, установи), однак в силу тих чи інших причин є вакантною. Відповідно при відсутності вакансії не можливо встановити доплату за суміщення професій (посад).

У типовій структурі Служби автомобільних доріг, яка затверджена наказом Укравтдору від 19.01.2007 року № 9 (том 2, а.с. 151), посада механіка не передбачена. Не передбачена така посада і штатними розписами працівників САД у Вінницькій області на 2011-2012 роки (том 2, а.с. 132-149).

При цьому судом встановлено, що додаткові обов'язки за посадою механіка ОСОБА_4 виконував під час робочого дня. Разом із тим, відповідно до табелю робочого часу його зайнятість на посаді інженера складає повний робочий день.

Отже, виконання ОСОБА_4 додаткових обов'язків за посадою механіка, яка не передбачена внутрішніми актами САД у Вінницькій області, не можна розцінювати як суміщення професій (посад), за яке передбачено доплату.

З огляду на викладене доводи позивача щодо визнання протиправним та скасування пункту 3 листа-вимоги є необґрунтованими, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Ревізією також встановлено, що в порушення Додатку 3 ДБН Д.1.1-7-2000 та зважаючи на примітки до Додатку 2 ДБН Д.1.1-7-2000, вимоги таблиці 2 ВБН Д.2.1-218-048-2002 САД у Вінницькій області проведено оплату завищеної вартості проектно-вишукувальних робіт Вінницькому ДП "Укрдіпродор" на загальну суму 8,2 тис. грн.

Так, згідно з матеріалами ревізії ДП "Укрдіпродор" при формуванні кошторисної вартості помилково застосовано одночасно коефіцієнт 1,5 та 1,21 для обрахунку вартості вишукувально-проектних робіт зазначених в переліку таблиць Додатку 3 ДБН Д. 1.1-7-2000; не дотримано норму таблиці 2 ВБН Д.2.1-218-048- 2002 та норми розрахунку поправочного коефіцієнта на роботи з обстеження моста. Зокрема, відповідно до норм ВБН Д.2.1-218- 048-2002 вимірник витрат часу на здійснення робіт з обстеження та обмірювання мостів визначений із розрахунку довжини моста 100 м, а фактична довжина моста 12 м. Крім того, до розрахунку включений коефіцієнт 1.25, як за обстеження та випробування мостів в зимовий період при температурі нижче -5°С (мінус п'ять градусів за Цельсієм). Проте, в календарному плані до договору від 15.05.2012 № 11-12, з врахуванням додаткової угоди від 10.07.2012 № 1, зазначено, що роботи за першим етапом (кошторис №1 та №2), серед яких і роботи зі здійснення обстеження мосту, здійснюються на протязі липня місяця 2012 року. Факт виконання робіт підтверджений актом здачі-приймання вишукувальних робіт від 25.07.2012 року № 12. Крім того, зважаючи на дані Українського гідрометеорологічного центру Міністерства надзвичайних ситуацій України (офіційний сайт відомства: http://meteo.gov.ua), по Вінницькій області у травні-липні 2012 року температур з від'ємним значенням не зафіксовано. Зважаючи на вищевикладене, застосування коефіцієнта 1,25 для обрахунку вартості робіт з обстеження моста є некоректним, а допущені механічні помилки при проведенні математичних обрахунків вартості робіт за кошторисами вплинули на кінцеву вартість договору.

Крім того, при обрахунку загальної вартості підрядних робіт ДП "Укрдіпродор" не було застосовано отримання 2% від вартості розробки проектно-кошторисної документації субпідрядником, що передбачено пунктом 3.6 Загальних вказівок по застосуванню Збірника цін на проектування, а саме у зв'язку з тим, що субпідрядні роботи відносяться до вишукувальних (за договором - інженерно-геологічні вишукування), а не до робіт з розробки проектно-кошторисної документації, при визначенні вартості таких робіт слід керуватися нормами Збірника цін на вишукування.

Як наслідок, відбулося завищення договірної вартості робіт за договорами підряду, дія яких поширювалась на період з 01.08.2011 року по 01.08.2012 року, на суму 8171,00 грн.

Таким чином, САД у Вінницькій області незаконно перераховано кошти згідно актів здачі-приймання вишукувальних робіт форми КБ-2в, підписаних начальником Служби, в яких підрядною організацією завищено вартість виконаних робіт на загальну суму 8171,00 грн. в порушення Додатку 3 ДБН Д. 1.1-7-2000, зважаючи на Примітки до Додатку 2 ДБН Д. 1.1-7-2000, а також вимог таблиці 2 ВБН Д.2.1 -218-048-2002.

Позивач і третя особа ДП "Укрдіпродор" не заперечують того, що при математичних розрахунках за договорами підряду № 01-10/04/10 від 22.03.2010 року, № 10-11 від 20.06.2011 року, № 15-11 від 22.07.2011 року та № 11-12 від 15.05.2012 року було допущено механічні помилки, які не вплинули на кінцеву вартість робіт за договором.

Однак, з такими доводами суд погодитися не може, адже факт завищення вартості проектно-вишукувальних робіт підтверджується перерахунком вартості договірних цін згідно з локальними кошторисами договорів підряду (том 4, а.с. 162-173).

Пунктом 4.13 "Правил визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва, що здійснюється на території України" (ДБН Д.1.1-7-2000), затверджених наказом Держбуду України № 285 від 14.12.2000 року, визначено, що відповідальність за обґрунтованість вартості проектно-вишукувальних робіт на стадії узгодження договірних цін та проведення взаєморозрахунків за обсяги виконаних робіт покладається на керівників організації замовника і проектної організації.

З огляду на викладене вимога Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області щодо необхідності відображення САД у Вінницькій області дебіторської заборгованості по розрахунках з ДП "Укрдіпродор" в сумі 8,2 тис. грн. є обґрунтованою, а тому у задоволені позову в цій частині слід відмовити.

Як вбачається з пункту 9 листа-вимоги Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області № 22-05-03-14/4921 від 12.12.2012 року, проведеною ревізією встановлено, що САД у Вінницькій області в порушення п. 7 П(С)БО 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000 року, пп. 12 п. 3 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 561 від 30.09.2003 року, завищено в обліку первісну вартість основних засобів, введених в експлуатацію за рахунок бюджетних асигнувань, на суму ПДВ 8465,2 тис. грн., яка не відображена зменшенням цільового фінансування, що призвело до завищення вартості активів.

Згідно з п. 146.4 ст. 146 Податкового кодексу України придбані (самостійно виготовлені) основні засоби зараховуються на баланс платника податку за первісною вартістю.

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

- суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням/отриманням прав на об'єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику);

- витрати на страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на транспортування, установлення, монтаж, налагодження основних засобів;

- фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою (п. 146.5 ст. 146 ПК України).

Податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового Кодексу (пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податковий кодекс також не містить будь-яких обмежень щодо складу витрат для визначення первісної вартості основних засобів придбаних (побудованих) за рахунок бюджетних асигнувань.

Пункт 11 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 561 від 30.09.2003 року (далі - Методичні рекомендації № 561), передбачає, що основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається з таких витрат:

- суми, що сплачують постачальникам і підрядникам за устаткування, інструмент, інвентар та інші необоротні активи, за виконані проектно-вишукувальні і будівельно-монтажні роботи (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (будівництвом) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження і пуск основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Позивач САД у Вінницькій області не є платником податку на додану вартість і, відповідно, по прийнятих в експлуатацію об'єктах податок на додану вартість Службі не відшкодовується.

Згідно з п. 12 Методичних рекомендацій № 561 первісна вартість придбаних (побудованих) за рахунок бюджетних асигнувань основних засобів визначається без суми непрямих податків, яка відображається зменшенням цільового фінансування і цільових надходжень.

Таким чином, введення САД у Вінницькій області об'єктів основних засобів в експлуатацію з врахуванням непрямого податку (податку на додану вартість) відповідає вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" та Податковому кодексу України, відповідно, висновки акту ревізії щодо завищення в бухгалтерському обліку позивача первісної вартості основних засобів, введених в експлуатацію за рахунок бюджетних асигнувань, на суму ПДВ 8465,2 тис. грн. не підтверджуються.

Оскільки для з'ясування питань про те, чи підтверджується даними бухгалтерського обліку САД у Вінницькій області порушення п. 7 П(С)БО 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000 року, завищення в обліку первісної вартості основних засобів, введених в експлуатацію за рахунок бюджетних асигнувань, на суму ПДВ 8465,2 тис. грн. та чи підтверджується даними бухгалтерського обліку САД у Вінницькій області завищення вартості активів, необхідними були спеціальні знання в галузі економіки, ухвалою суду від 15.03.2013 року вирішено призначити судово-економічну експертизу у цій справі.

Згідно з висновком експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 544/13-21 від 10.10.2013 року за результатами проведеної експертизи встановлено, що введення САД у Вінницькій області основних засобів по рахунку 103 "Дороги і дорожні споруди" в експлуатацію з врахуванням непрямого податку (податку на додану вартість) відповідає вимогам Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" та Податковому кодексу України, відповідно висновки акту ревізії № 06-15/24 від 02.11.2012 року щодо завищення в бухгалтерському обліку САД у Вінницькій області первісної вартості основних засобів, введених в експлуатацію за рахунок бюджетних асигнувань, на суму ПДВ 8465,2 тис. грн. документально та нормативно не підтверджуються (том 4, а.с. 102-110).

В силу вимог ч. 1, 4 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 1 статті 81 КАС України передбачено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

Згідно з ч. 5 ст. 82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Як вже зазначалося, призначення судово-економічної експертизи обумовлювалося необхідністю використання економічних знань для з'ясування істотних для справи обставин, оскільки без таких знань було неможливо перевірити окремі висновки акту ревізії.

З огляду на викладене суд приходить до переконання про необґрунтованість і безпідставність висновків відповідачів щодо завищення САД у Вінницькій області в обліку первісної вартості основних засобів, введених в експлуатацію за рахунок бюджетних асигнувань, на суму ПДВ 8465,2 тис. грн. Тому оскаржуваний пункт 9 листа-вимоги Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області "Про усунення порушень виявлених ревізією" від 12.12.2012 року № 22-05-03-14/4921 є протиправним і підлягає скасуванню.

Ревізією також встановлено, що позивачем в порушення частини 3 статті 179 Господарського кодексу України, частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, без відповідного документального підтвердження проводилось отримання коштів на своє утримання.

Визначаючись стосовно даного питання, суд керується наступними мотивами.

Відповідно до п. 1.5 Положення про САД у Вінницькій області, затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг України № 12 від 02.11.2011 року, Служба є одержувачем бюджетних коштів, що спрямовуються на розвиток мережі автомобільних доріг загального користування.

Згідно з п. 1.6 Положення Служба утримується в межах кошторису видатків, затвердженого Укравтодором, за рахунок: коштів, передбачених у вартості будівництва та ремонту автомобільних доріг, виходячи з законодавчо встановлених нормативів на утримання служби;

- коштів, передбачених у вартості експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування згідно з розрахунками за Методикою, затвердженою Укравтодором.

За нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Згідно з визначенням, яке наведене у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В статті 9 даного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", положень Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/8976, безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Згідно із Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", положеннями Інструкції НБУ № 22, власник рахунку в банку - особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому. Починаючи з дати валютування (дата зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки), кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача.

Виписка з рахунку банку відображає за певний період по цьому рахунку всі операції, здійснення кожної з яких підтверджується окремими документами.

Пунктом 1.30 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та пунктом 1.4 Інструкції НБУ № 22 визначено, що розрахунковим документом, який містить доручення платника банку або іншій установі-члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ, визначеної в ньому суми коштів, зі свого рахунка на рахунок отримувача, є платіжне доручення. Тільки на підставі платіжних доручень (або іншого аналогічного документу) формуються зведені банківські документи - виписки з рахунку в банку.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства платіжні документи, зокрема платіжні доручення та виписки з рахунку в банку (із зазначенням в таких документах дати, суми перерахування та призначення платежу), є документальним підтвердженням переказу визначених в цих документах сум з рахунку платника на рахунок отримувача.

Вирішуючи також питання наявності документального підтвердження отримання САД у Вінницькій області коштів на своє утримання, судом призначено судово-економічну експертизу. Висновком експерта № 544/13-21 від 10.10.2013 року (том 4, а.с. 102-110) встановлено, що за результатами дослідження рахунку 311 САД у Вінницькій області кошти з державного бюджету поступають на фінансування дорожньої галузі на казначейські рахунки: № 35245005002427 (спеціальний фонд державного бюджету), № 35447007002427 (спеціальний фонд місцевого бюджету), № 35222006002427 (кредитні кошти залучені Укравтодором під державні гарантії), № 35232011000642 (загальний фонд держбюджету в 2011 році).

Згідно з виписок банку та платіжних доручень з вище перерахованих казначейських рахунків САД у Вінницькій області оплачуються:

- виконані роботи підрядникам згідно укладених договорів на підставі актів виконаних робіт по формі № КБ-2в та довідок по формі по формі № КБ-3, форма яких затверджена наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 року № 554;

- покриття витрат на утримання Служби автомобільних доріг у Вінницькій області.

За результатами дослідження платіжних доручень, виписок банку, актів приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в з будівництва та ремонту автомобільних доріг, даних бухгалтерського обліку по рахунку 630 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", даних бухгалтерського обліку по субрахунках рахунку 311, розрахунків витрат на утримання САД у Вінницькій області, покриття витрат на утримання служби замовника здійснювалось в розмірі 2,5% від підсумку графи 8 глав 1-9 зведених кошторисних розрахунків вартості будівництва та ремонту автомобільних доріг, що відповідає вимогам п.2.8.13 Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д. 1.1-1-2000), затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 року № 174, п. 2.23 Правил визначення вартості робіт експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування (ВБН.3.2.-218-180-2003), затверджених наказом Державної служби автомобільних доріг України від 05.08.2003 року № 374, листа Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 04.10.2010 року № 7/7-1010 "Про врахування коштів на утримання служби замовника в інвесторській кошторисній документації".

Відтак, експерт дійшов висновку, що отримання коштів на утримання САД у Вінницькій області документально підтверджується платіжними дорученнями, виписками банку, розрахунками витрат на утримання Служби, які здійснені на підставі даних актів приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в з будівництва та ремонту автомобільних доріг.

З огляду на викладене і враховуючи те, що відповідачі вищезазначених висновків експерта не спростували, а сам висновок судово-економічної експертизи належним чином обґрунтований та не викликає сумнівів у його правильності, суд приходить до переконання про безпідставність доводів відповідачів про відсутність у САД у Вінницькій області документального підтвердження отримання коштів на своє утримання.

Тому оскаржуваний пункт 14 листа-вимоги Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області "Про усунення порушень виявлених ревізією" від 12.12.2012 року № 22-05-03-14/4921 є протиправним і підлягає скасуванню.

Підсумовуючи суд зазначає, що висновки Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області щодо порушення САД у Вінницькій області вимог чинного законодавства, викладені у пунктах 2, 3, 6 листа-вимоги від 12.12.2012 року № 22-05-03-14/4921, в ході судового розгляду справи підтвердилася і підстав для їх скасування немає.

Крім того, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із змісту вказаних положень законодавства вбачається, що відповідач здійснює фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Відповідний контроль здійснюється шляхом проведення ревізії. У випадку встановлення порушень законодавства, відповідач має право пред'являти письмову вимогу про усунення виявленого ревізією порушення чинного законодавства.

Відшкодування збитків, завданих державі, тобто фактично захист права держави, порушеного діями об'єкта контролю, може відбуватись лише в порядку позовного провадження, під час якого суд перевіряє і оцінює всі обставини, необхідні для встановлення наявності підстав для стягнення збитків.

Таким чином, виявлені в ході ревізії збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом. У свою чергу правильність обчислення їх розміру, як і наявність підстав для їх стягнення, перевіряє суд, який розглядає цей позов.

Зазначене вище додатково свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог САД у Вінницькій області в частині скасування пунктів 2, 3, 6 листа-вимоги Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області від 12.12.2012 року № 22-05-03-14/4921. В іншій частині (пункти 9 та 14) вимоги відповідача є протиправними та підлягають скасуванню. При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 15.04.2014 року у справі № 21-40а14 та від 13.05.2014 року у справі № 31-89а14, та не вбачає підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову САД у Вінницькій області в цій частині.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій, докази, надані позивачем, та інші докази, що були зібрані та досліджені у судовому засіданні, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити частково, а саме в частині визнання протиправним та скасування пунктів 9 та 14 вимоги Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області № 22-05-03-14/4921 від 12.12.2012 року "Про усунення порушень виявлених ревізією". У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ст.ст. 87, 92, 94 КАС України.

Так, при зверненні до суду у грудні 2012 року позивач сплатив передбачений на той час законом судовий збір у розмірі 34,02 грн.

Крім того, в ході судового розгляду справи позивачем сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 117,60 грн. та заяви про забезпечення доказів в розмірі 117,60 грн. (том 1, а.с. 38-39).

Також позивачем було понесено судові витрати, пов'язані із проведенням судової експертизи в розмірі 6535,68 грн. (том 4, а.с. 111).

Отже, загальна сума судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з розглядом адміністративної справи № 2а/0270/5929/12 становить 6804,90 грн. (34,02+117,60+117,60+6535,68).

Судом задоволено дві з п'яти заявлених позивачем вимог.

Таким чином, сума судових витрат, яку слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача у зв'язку з частковим задоволенням адміністративного позову становить 2721,96 грн. (6804,90х2/5).

При цьому суд позбавлений можливості вирішити питання про розподіл судових витрат у виді судового збору, сплаченого позивачем за подання апеляційної та касаційної скарг, про що просить представник позивача, оскільки в силу положень ст.ст. 206-207, 231-232 КАС України питання про розподіл цих витрат віднесено до компетенції суду апеляційної та касаційної інстанції за результатами розгляду відповідно апеляційної та касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати пункти 9 та 14 вимоги Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області № 22-05-03-14/4921 від 12.12.2012 року "Про усунення порушень виявлених ревізією".

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Служби автомобільних доріг у Вінницькій області (ідентифікаційний код 25845655) судові витрати в розмірі 2721 (дві тисячі сімсот двадцять одна) грн. 96 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Сало Павло Ігорович Суддів: Вергелес Андрій Валерійович Мультян Марина Бондівна