Постанова № 44544880, 27.05.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2015 р. Справа № 909/132/15

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А.,

Орищин Г.В.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Карпатського національного природного парку за № 232 від 14.04.2015 р. (вх. № 01-05/1833/15 від 22.04.2015 р.),

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2015 року

у справі № 909/132/15 (суддя П.Я.Матуляк),

порушеній за позовом Прокурора міста Яремче в інтересах держави в особі:

Позивача: Ворохтянської селищної ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, смт. Ворохта, Івано-Франківської обл.,

До відповідача: Карпатського національного природного парку, м. Яремче, Івано-Франківської обл.,

Про: стягнення з Карпатського національного природного парку на користь Ворохтянської селищної ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області 83346,00 грн. за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності (рахунок № 33115331700018, ЄДРПОУ 38006907, МФО 836014, ГУДК в Івано-Франківській обл.) шляхом їх перерахування одержувачам: 41673,00 грн. на користь Фонду охорони навколишнього природного середовища Ворохтянської селищної ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області; 16669,20 грн. до спеціального фонду Івано-Франківського обласного бюджету; 25003,80 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: не прибув;

від позивача: не прибув;

від прокуратури: прокурор Макогон Ю.І. (посвідчення № 020325);

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28, 29 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представником прокуратури подано письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 22 квітня 2015 року, справу № 909/132/15 Господарського суду Івано-Франківської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 року апелянту поновлено строк для подання апеляційної скарги та ухвалою суду від 23.04.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Карпатського національного природного парку, № 232 від 14.04.2015 р. (вх. № 01-05/1833/15 від 22.04.2015 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 06.05.2015 року, про що сторони та прокурор були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи (а. с. 52-55).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.2015 р. розгляд справи відкладено на 27.05.2015 р., про що сторони та прокурор були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

В судове засідання, 27.05.2015 р. представник апелянта/відповідача, повторно, не прибув, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду подав клопотання № 280 від 05.05.2015 р. (вх. № 01-04/2924/15 від 12.05.2015 р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити в судове засідання явку повноважного представника та бажання подати додаткові документи (аналогічне клопотання подано факсограмою 26.05.2015 р. за вх. № 01-14/187/15).

Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт/відповідач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2015 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора міста Яремче в інтересах держави в особі Ворохтянської селищної ради до Карпатського національного природного парку про стягнення 83346,00 грн. шкоди та 1827,00 грн. судового збору відмовити, визнати суму фактичної шкоди заподіяної державі в розмірі 2804,00 грн., що складає таксову вартість деревини /п. 4 прохальної частини апеляційної скарги/ (а. с. 56-61).

Представник позивача в судове засідання, повторно, не прибув, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду подав лист № 07-04/171 від 30.04.2015 р. (вх. № 01-04/3093/15 від 18.05.2015 р.), просить розгляд апеляційної скарги у справі № 909/132/15 здійснювати без участі представників Виконавчого комітету Ворохтянської селищної ради, заперечення на апеляційну скаргу, просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник прокуратури прибув, проти апеляційної скарги заперечив, надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях позивача на апеляційну скаргу, просить рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 року прийнято апеляційну скаргу Карпатського національного природного парку (вх. № 01-05/1833/15 від 22.04.2015 р.) до провадження та розгляд справи № 909/132/15 призначений на 06.05.2015 р. у зв'язку із не явкою в судове засідання представників сторін відкладено на 27.05.2015 р., про що сторін та прокурора було належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду справи.

Однак, сторони повноважних представників у судове засідання, вдруге, не направили.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представника позивача та відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Згідно статті 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення (ухвали) в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відтак, клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, яке подано вдруге, колегія суддів розглядає, як зловживання відповідачем своїх прав та обов'язків, для затягування розгляду справи.

Позивачем через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду подано лист № 07-04/171 від 30.04.2015 р. (вх. № 01-04/3093/15 від 18.05.2015 р.) з клопотанням про розгляд апеляційної скарги у справі № 909/132/15 без участі представників Виконавчого комітету Ворохтянської селищної ради.

З огляду на наведене колегія суддів прийшла до висновку розглядати справу № 909/132/15 без участі представників позивача та апелянта/відповідача.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2015 р. по справі № 909/132/15 (суддя Матуляк П.Я.) вирішено позов прокурора міста Яремче в інтересах держави в особі Ворохтянської селищної ради до Карпатського національного природного парку про відшкодування шкоди у розмірі 83346,00 грн. задовольнити (абз.1-й резолютивної частини рішення). Стягнути з Карпатського національного природного парку (м. Яремче, вул. Стуса, 6, код 05509323) на користь Ворохтянської селищної ради 83346,00 (вісімдесят три тисячі триста сорок шість гривень) шкоди (розрахунковий рахунок Ворохтянської селищної ради «грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності» №33115331700018, код ЄДРПОУ 38006907, МФО 836014, ГУДК в Івано-Франківській області) шляхом їх перерахування одержувачам: 41673,00 (сорок одну тисячу шістсот сімдесят три гривні) на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Ворохтянської селищної ради; 16669,20 (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят дев'ять гривень двадцять копійок) до спеціального фонду Івано-Франківського обласного бюджету; 25003,80 (двадцять п'ять тисяч три гривні вісімдесят копійок) до спеціального фонду Державного бюджету України (абз. 2-й резолютивної частини рішення). Стягнути з Карпатського національного природного парку (м. Яремче, вул. Стуса, 6, код 05509323) в дохід Державного бюджету України 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) судового збору. Судовий збір зарахувати в доход Державного бюджету України за наступними платіжними реквізитами: рахунок 31219206783002 - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) за кодом класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач - УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ отримувача - 37952250, банк - ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО банку - 836014 (абз. 3-й резолютивної частини судового рішення) (а. с. 42, 43-45).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду Апелянт/відповідач (Карпатський національний природний парк) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2015 р. у справі № 909/132/15 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора міста Яремче в інтересах держави в особі Ворохтянської селищної ради до Карпатського національного природного парку про стягнення 83346,00 грн. шкоди та 1827,00 грн. судового збору відмовити та визнати суму фактичної шкоди заподіяної державі в розмірі 2804,00 грн., що складає таксову вартість деревини (а. с. 56-61).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки місцевим судом не повно досліджено обставин справи та не правильно зроблено висновки, які призвели до прийняття незаконного рішення. Вважає, що прокурором при поданні позовної заяви невірно визначено позивача, оскільки на думку апелянта не було враховано те, що Парк - установа загальнодержавного значення, об'єкт природно-заповідного фонду України і орган, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища є Державна екологічна інспекція, а не селищна рада. Крім того, вважає, що Ворохтянська селищна рада у даному спірному питанню не здійснює повноваження органу державної виконавчої влади, у зв'язку з чим прокурором невірно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Також апелянт зазначає, що в рішенні місцевого суду зазначається той факт, що саме Йосипчуком В.О. підтверджено факт заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу в розмірі 83346,00 грн., а його вину у вчиненні зазначеного правопорушення, встановлено ухвалою Яремчанського районного суду, в якому зазначено, що Йосипчуком В.О. вчинено дії, які виразились в службовій недбалості, тобто у неналежному виконанні своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, однак апелянт з таким твердженням не погоджується, оскільки вважає, що в супереч статті 1166 Цивільного кодексу України, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою заподіяною позивачу, що є обов'язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди.

Апелянт в апеляційній скарзі звертає увагу суду на те, що завдання шкоди працівником своїми протиправними діями, які за своїм змістом не випливають з трудового (службового) становища, не тягне за собою покладання обов'язку відшкодування шкоди на юридичну особу, таким чином, Парк не зобов'язаний відшкодовувати шкоду, заподіяну протиправними діями його працівника, а інших документів, які б підтвердили, що саме Парк, як відповідачем у справі, заподіяно шкоду відсутні, відтак вважає, що Позивачем не доведено, що Парк, як відповідач, є суб'єктом цивільно-правової відповідальності і може бути притягненням до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, так як ним, не порушено приписів Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою КМ України № 761 від 23.05.2007 року, що, на думку Апелянта, доводить відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача.

Крім того, апелянт в апеляційній скарзі покликається, що розрахунок збитків за порубку дерев законодавчо не врегульований, що матеріально-грошову оцінку деревини вказаної в акті перевірки від 11.07.2014 р. слід розраховувати на базі ліцензованої комп'ютерної програми на основі: ««Сортиментних таблиць для таксації лісу на корені», К., 1984 р. по К. Нікітіну та «розділу ХVІІ. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів» податкового кодексу на 2014 р.», отже, проведений апелянтом розрахунок по кварталу 5 виділ 15 матеріально-грошова оцінка № тис1 таксова вартість деревини складає 1096,00 грн., щодо кварталу 17 виділ 1, матеріально-грошова оцінка № тис2 таксова вартість деревини складає 818,00 грн., а загальна сума збитків, що спричинені державі визначається таксовою вартістю деревини на суму 1914,00 грн. /рядки 27-28 зверху на сторінці 5-й описової частини апеляційної скарги/ (а.с. 60).

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, Позивач: Ворохтянська селищна рада Яремчанської міської ради Івано-Франківської області є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 04354522, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 78595, Івано-Франківська обл., м. Яремче, смт. Ворохта, вул. Данила Галицького, буд 41, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Серії АБ № 225634 (а. с. 19).

Відповідач: Карпатський національний природний парк, є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 05509323, місцезнаходження: п. і. 78500, Івано-Франківська обл., м. Яремче, вул. Василя Стуса, буд. 6, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Серії АБ № 421077 (а. с. 20) та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 683537 (а. с. 21).

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2015 р. прокурором м. Яремче в інтересах держави в особі: Ворохтянської селищної ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області заявлено позов до Карпатського національного природного парку про стягнення 83346,00 грн. збитків, завданих навколишньому природному середовищу.

Заявлений прокурором позов мотивовано тим, що службовою особою Карпатського національного природного парку інспектором з охорони природно-заповідного фонду Ворохтянського природоохоронного науково-дослідного відділення Йосипчук В.О. вчинено службове недбальство, внаслідок якого, навколишньому природному середовищу завдано збитків на суму 83346,00 грн., при цьому вчинено посилання на норми Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Бюджетного кодексу України, Закону України «Про прокуратуру» та ст. 121 Конституції України.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Згідно ч.3 ст.2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність її захисту.

Згідно ч. 1 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави та у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч. 3 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»).

В рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, тому прокурор, у кожному конкретному випадку, з посиланням на законодавство, самостійно визначає, в чому саме відбулося, чи може відбутися, порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що прокурор м. Яремче правомірно звернувся з позовом до господарського суду в інтересах держави в особі: Ворохтянської селищної ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області (Позивач) до Відповідача про стягнення 83346,00 грн. збитків, завданих навколишньому природному середовищу і зазначений позов відповідає вимогам Законів України «Про прокуратуру», Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Бюджетного кодексу України та підлягає до розгляду по суті.

З матеріалів справи вбачається та встановлено місцевим господарським судом, що у період з 09.07.2014 р. по 11.07.2014 р. Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму території та об'єктів природно-заповідного фонду Карпатський національний природний парк. Наслідки вказаної перевірки оформлено Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму території та об'єктів природно-заповідного фонду Карпатський національний природний парк від 11.07.2014 р. (а. с. 9-11).

Дана позапланова перевірка була проведена на вимогу УДСБЕЗ УМВС України в Івано-Франківській області (лист № 7/2320 від 04.07.2014 р.) та розпорядження Державної екологічної інспекції України (лист № 2/4-8-955 від 07.07.2014 р.).

Колегією суддів встановлено, що вищезазначений Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму території та об'єктів природно-заповідного фонду Карпатського національного природного парку від 11.07.2014 р. (далі за текстом - Акт) підписано всім складом осіб, які брали участь у перевірці, а саме: державним інспектором з ОНПС (В.І.Волочій); головним природо-охоронцем Карпатського НПП (І.В.Купчак); начальником Ворохтянського ПНДВ (А.Б.Палійчук); інспектором з охорони природи (В.О.Йосипчуком); інспектором з охорони природи (В.І.Тисячний) та директором Карпатського НПП (В.Я.Слободян), тобто за участю представників Відповідача, в т.ч. керівника Карпатського національного природного парку В.Я.Слободян, без будь-яких зауважень та претензій (а. с. 9-11).

Зазначений Акт від 11.07.2014 р. сторонами, зокрема Апелянтом/відповідачем, не оскаржений у встановленому законом порядку, не скасований, не відмінений, відтак є чинним.

Як вбачається з Акту від 11.07.2013 р., перевірка проводилася у період з 09.07.2014 року по 11.07.2014 року, з метою дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму території та об'єктів природно-заповідного фонду Карпатського національного природного парку.

Зазначеною перевіркою, відповідальний: Інспектор з охорони природи - Йосипчук В.О., обхід № 2 (Квартал 5 ділянка 15 площа виділу 9,3 га) виявлено незаконну рубку 8 дерев породи ялини європейської в т.ч.: 6 сироростучих з наступними діамантами пнів у корі: 43, 56, 46, 48, 58, 50 та 2 сухостійні з наступними діамантами пнів у корі: 67, 50 см. (з свіжими тижневими таврами на кореневій лапі у пигляді кола з відбитком цифри ІІ) ліквідною кубомасою 16 куб.м., розмір шкоди відповідно до постанови КМ України за № 541 від 24.07.2013 р. становить 45 144,00 грн., а в Кварталі 17 ділянки 1 площа виділу 6.3 га обліковано незаконну порубку 5 сироростучих дерев, породи ялини європейської з наступними діаметрами пнів у корі: 53, 56, 62, 59, 61 ліквідною кубомасою 10 куб.м., сума шкоди відповідно до постанови КМ України за № 541 від 24.07.2013 р. становить 38 202,00 грн. Всього по обході № 2 виявлено незаконну порубку 13 дерев, ліквідною кубомасою 26 куб.м. Розмір шкоди становить 83 346,00 грн.

Згідно поданого позивачем розрахунку, проведеного на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 р. № 541, розмір шкоди (збитків), завданих незаконною порубкою 13 дерев, ліквідною кубомасою 26 куб.м., становить 83 346,00 грн.

Згідно наказу Карпатського національного природного парку №90-к від 06.05.11 інспектором з охорони природно-заповідного фонду Ворохтянського природоохоронного науково-дослідного відділення призначено Йосипчука В.О. (а. с. 14).

Відповідно до посадової інструкції, затвердженої директором Карпатського національного природного парку від 01.10.2004 р., інспектор з охорони природно-заповідного фонду Йосипчук В.О. на час виконання ним службових повноважень, був наділений організаційно-розпорядчими правами та обов'язками, зокрема, здійснювати державний контроль за дотриманням встановленого режиму охорони на території обходу або іншій закріпленій території в межах установи природно-заповідного фонду; давати вказівки щодо усунення порушень природоохоронного законодавства, правил пожежної безпеки, встановленого порядку ведення господарських робіт і природокористування; брати участь у проведенні науковими підрозділами польових робіт; затримувати на території установи природно фонду осіб, які порушили законодавство, і доставляє таких порушників до правоохоронних органів; складати протоколи про порушення природоохоронного законодавства; вилучати у порушників законодавства відділення продукцію і знаряддя незаконного природокористування, транспортні засоби, а також документи, що відносяться до природокористування; здійснювати в установленому порядку на території установи природно-заповідного фонду і в його охоронній зоні огляд транспортних засобів і особистих речей громадян; здійснювати заходи щодо захисту об'єктів рослинного і тваринного світу, їх генетичного фонду; вести облік фауни і флори; стежити за появою на природно-заповідних територіях шкідників, хвороб рослин; вести службовий щоденник та іншу документацію для фіксування систематичних фенологічних та інших спостережень; брати участь, в облікових та інвентаризаційних роботах, пов'язаних з виконанням наукових завдань установи природно-заповідного фонду; забезпечувати цілість і утримання в належною стані аншлагів, квартальних, ділянкових, межових та інших знаків, мостів, пожежно-спостережних пункті телефонних ліній, інших об'єктів господарського і протипожежного призначення ввіреного майна, службових і житлових будівель, транспорту, засобів зв'язку, зброї боєприпасів та інших матеріальних цінностей, які внесені в паспорт обходу; вести роз'яснювальну роботу серед населення щодо запобігання порушення режиму природно-заповідної території і правил пожежної безпеки.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів даної справи, що інспектором з охорони природно-заповідного фонду Ворохтянського природоохоронного науково-дослідного відділення призначено Йосипчука В.О. свої службові обов'язки по охороні навколишнього природного середовища на ввіреній йому території, що передбачені Посадовою інструкцією, виконував не сумлінно та вчинив службову недбалість, а саме: неналежно виконуючи свої службові обов'язки по охороні даної території, про що ухвалою Яремчанського міського суду від 19.12.2014 р. Йосипчука В.О. звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України на підставі ст. 47 КК України у зв'язку із передачею його на поруки трудовому колективу Карпатського національного природного парку за умови, що протягом року з дня передачі на поруки він виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку (а. с. 16-17).

За даним фактом, 10.07.2014 р. було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12014090110000118, про обвинувачення Йосипчука Василя Олексійовича за ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України та закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Як вбачається з ухвали Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 19 грудня 2014 року у справі № 354/750/14 провадження по справі № 1-кп/354/68/14, інспектор з охорони природно-заповідного фонду Ворохтянського природоохоронного науково-дослідного відділення призначено Йосипчука В.О., вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав, про що щиро розкаявся та за клопотанням трудового колективу Карпатського національного природного парку звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 367 КК України і передано на поруки трудовому колективу Карпатського національного природного парку.

Є помилковими твердженням Апелянта/відповідача, що зазначена вище ухвала Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 19 грудня 2014 року у справі № 354/750/14 провадження по справі № 1-кп/354/68/14 свідчить про «сам факт порушення кримінальної справи за ознаками частини 1 статті 367 Кримінального кодексу України не встановлює преюдиціальних обставин у справі, оскільки зазначена ухвала Яремчанського міського суду Івано-Франківської області № 354/750/14 провадження по справі № 1-кп/354/68/14 була прийнята за наслідками розгляду кримінального провадження № 12014090110000118 про обвинувачення Йосипчука Василя Олексійовича у вчиненні кримінального порушення передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України та прийнята на підставі ст. 47 КК України, з урахуванням клопотання колективу Карпатського національного природного парку, яке було задоволено та звільнено Йосипчука В.О. від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею його на поруки трудовому колективу Карпатського національного природного парку. Вказана ухвала є кінцевим процесуальним актом суду у кримінальному провадженні, яке оскаржується в апеляційному та касаційному порядку, згідно приписів КПК України.

Слід зазначити, що ухвала місцевого суду не оскаржена ні Відповідачем/апелянтом, ні обвинувачуваним, набрала законної сили, відтак є обов'язковою до виконання на всій території України, відповідно до ст. 124 Конституції України.

Згідно із ч. 4 ст. 35 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Положення про Державну екологічну інспекцію в Івано-Франківській області, затвердженого наказом Держекоінспекції України за №136 від 12.12.2011 року, до компетенції Державної екологічної інспекції належить здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Відповідно до п.1.4. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2009 року за №181/16034 «Акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання».

Згідно ст. 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

За змістом ст.17 Лісового кодексу України постійним лісокористувачем зазначеної території є Карпатського національного природного парку, тобто Відповідач у даній справі.

Частина 2 статті 19 Лісового кодексу України зазначає, що постійні лісокористувачі зобов'язані: 1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів/відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; 2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

Приписами статті 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

В силу ч. 1 ст. 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

За приписами пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» підприємства, установи, організації і громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів, зобов'язані, зокрема забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев.

Окрім того згідно ч. 1 ст. 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Згідно положень ст.ст. 90, 91 Лісового кодексу України, основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства, забезпечення охорони лісів від незаконних рубок...

Статтею 93 Лісового кодексу України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів.

Завданнями контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів є:

забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

забезпечення додержання лісового законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами;

забезпечення додержання лісового законодавства власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами;

запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

З огляду на те, що територіальна громада, як власник, передала у постійне користування відповідачу ліси, а останній їх прийняв із обов'язком, зокрема їх охороняти, зазначені правовідносини можна розцінювати як договірні, що характеризуються наявністю між кредитором і боржником правовідношення до моменту вчинення правопорушення, а також на момент його вчинення.

Висновок місцевого господарського суду щодо заявлення позивачем збитків у межах позадоговірних правовідносин та як наслідок застосування до них ст. 1172 ЦК України колегія суддів вважає помилковим, оскільки не договірна відповідальність, на яку посилається місцевий суд, настає у разі порушення встановленого законом або іншим актом цивільного законодавства юридичного обов'язку, що має абсолютний характер. У абсолютних правовідносинах обов'язок особи полягає в утриманні від вчинення таких дій, що порушують суб'єктивні цивільні права та охоронювані законом інтереси інших учасників відносин. У разі порушення суб'єктивного цивільного права конкретного носія пасивний обов'язок трансформується у новий обов'язок, який полягає вже у здійсненні активних дій )зокрема, у відшкодування шкоди).

Однак вищезазначене не тягне за собою скасування судового рішення у даній справі.

Колегія суддів з'ясувавши правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності приходить до висновку, що збитки заявлені у межах договірних правовідносин та до належного відповідача відповідно до ст.ст. 22, 623 ЦК України підлягають до стягнення. При цьому, розмір відповідних збитків встановлений законодавством - постановою КМ України № 541 від 24.07.2013 р., яка поширює свою дію на відповідача, як на особу, що порушила обов'язок щодо охорони лісу.

Розподіл суми відповідних збитків визначених судом першої інстанції відповідно до бюджетного законодавства апелянтом/відповідачем не спростований.

В силу ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що місцевим господарським судом в повному обсязі досліджено, а позивачем доведено, що збитки заподіяні працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування, при цьому доведено причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи, яка заподіяла шкоду, та збитками потерпілої сторони, що є важливим елементом доказування наявності реальних збитків, які виникли у потерпілої особи.

Згідно ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Стаття 153 ГК України визначає, що суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов'язаний:

використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення, визначеного при їх наданні (придбанні) для використання у господарській діяльності;

ефективно і економно використовувати природні ресурси на основі застосування новітніх технологій у виробничій діяльності;

здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання;

своєчасно вносити відповідну плату за використання природних ресурсів;

здійснювати господарську діяльність без порушення прав інших власників та користувачів природних ресурсів;

відшкодовувати збитки, завдані ним власникам або первинним користувачам природних ресурсів.

Як зазначалося вище у цій постанові, відповідно до п. 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 464 від 10.09.2008 р., вказаний нормативно-правовий акт поширюється, зокрема, на державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції, суб'єктів господарювання (юридичних та фізичних осіб), оскільки, як документ, фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Отже, зазначений Акт перевірки від 11.07.2014 р. слід розцінювати як належний та допустимий доказ, в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.

У визначенні збитків слід виходити з положень статті 22 ЦК України та статті 225 ГК України.

У відповідності до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як зазначалося вище у цій постанові, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ст. 35 ГПК України преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом.

Частиною 4 ст. 35 ГПК України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Місцевим судом встановлено та вбачається з матеріалів даної справи, що працівник Відповідача - інспектор з охорони природно-заповідного фонду Ворохтянського природоохоронного науково-дослідного відділення призначено Йосипчука В.О., який свої службові обов'язки по охороні навколишнього природного середовища на ввіреній йому території, що передбачені Посадовою інструкцією, виконував не сумлінно та вчинив службову недбалість, а саме: неналежно виконуючи свої службові обов'язки по охороні даної території, про що ухвалою Яремчанського міського суду від 19.12.2014 р. Йосипчука В.О. звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України на підставі ст. 47 КК України у зв'язку із передачею його на поруки трудовому колективу Карпатського національного природного парку за умови, що протягом року з дня передачі на поруки він виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку (а. с. 16-17), а відтак є наявними всі елементи цивільної відповідальності, про що зазначено вище у цій постанові, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, і підстави для відповідальності власне Відповідача, як юридичної особи, за шкоду, завдану її працівником (- інспектор з охорони природно-заповідного фонду Ворохтянського природоохоронного науково-дослідного відділення Йосипчук В.О.) під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Разом з тим, належить зазначити, що, в даному випадку Карпатський національний природний парк, як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині незабезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив, з вини свого працівника, самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобігав порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення, а лише після виявлення Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області фактів незаконних порубок 13 дерев.

Отже, своїми діями (бездіяльністю) Карпатський національний природний парк порушив вимоги щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

З дослідження вищенаведених доказів, які подані Позивачем в обґрунтування даного позову та Апелянтом в обґрунтування заперечень, враховуючи приписи чинного законодавства України, колегія суддів вважає безпідставним посилання Апелянта/відповідача в апеляційній скарзі, що в даному випадку відшкодування повинна здійснювати сама особа, яка завдала шкоди, тобто Йосипчук В.О. та, що Карпатський національний природний парк не зобов'язаний відшкодовувати шкоду, заподіяну протиправними діями його працівником, та, що Позивачем не доведено належними доказами вини Відповідача.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у справі № 909/308/14 (постанова ВГСУ від 30.10.2014 року).

Не заслуговують на увагу твердження апелянта, що розрахунок порубки дерев не було проведено на базі ліцензованої комп'ютерної програми на основі: ««Сортиментних таблиць для таксації лісу на корені», К., 1984 р. по К. Нікітіну та «розділу ХVІІ. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів» податкового кодексу на 2014 р.», отже, проведений апелянтом розрахунок по кварталу 5 виділ 15 матеріально-грошова оцінка № тис1 таксова вартість деревини складає 1096,00 грн., щодо кварталу 17 виділ 1, матеріально-грошова оцінка № тис2 таксова вартість деревини складає 818,00 грн., а загальна сума збитків, що спричинені державі визначається таксовою вартістю деревини на суму 1914,00 грн., оскільки дані обставини не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України.

За приписами ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду; бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету; закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду.

Частиною 1 статті 3 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

В силу п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Відтак, місцевим судом вірно встановлено, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати завдані збитки (спричинену шкоду) в дохід спеціальних фондів Ворохтянської селищної ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області та Державного бюджету України.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду заслухавши представника прокуратури, оглянула та дослідила докази подані сторонами у справу доказами, з'ясувала фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору в їх сукупності, прийшла до висновку, апеляційну скаргу Карпатського національного природного парку залишити без задоволення, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2015 р. у справі № 909/132/15 - без змін.

Інші твердження Апелянта/відповідача викладені в апеляційній скарзі до уваги не приймаються, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 29, 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2015 року у справі № 909/132/15 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

В судовому засіданні 27.05.2015 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 02.06.2015 р.