Постанова № 44544873, 03.06.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2015 р. Справа № 920/118/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В. , суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Кузнєцовій І.В.,

за участю представників:

позивача - Литвиненко С.В. (довіреність № 121 від 05.01.2015 року),

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№2573C/1-12) на рішення господарського суду Сумської області від 02 квітня 2015 року у справі № 920/118/15,

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування", м. Суми,

до Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради, м. Суми,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до відповідача, в якому позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 76612,68 грн. заборгованості згідно договору № 5961 від 05.12.2011 року, в тому числі: 57550,78 грн. - основної заборгованості, 9267,25 грн. - інфляційних, 903,88 грн. - 3% річних та 8890,77 грн. - пені, витрати по сплаті судового збору позивач просив покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Сумської області від 02 квітня 2015 року у справі № 920/118/15 (суддя Лугова Н.П.) позов задоволено частково в сумі 74518,47 грн., стягнуто з КП "Міськводоканал" Сумської міської ради на користь ВАТ "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування" 57550,78 грн. основного боргу, 9267,25 грн. інфляційних нарахувань, 903,88 грн. - 3% річних, 6796,56 грн. пені та 1827,00 грн. судового збору, в решті позовних вимог в сумі 2094,21 грн. - відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 02.04.2015 року по справі № 920/118/15, та прийняти нове рішення, яким відмовити ВАТ "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування" в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Також, на думку відповідача, договір між сторонами був укладений неуповноваженою особою «Міськводоканалу». Крім того, апелянт вважає, що позивачем не було надано належних доказів на підтвердження отримання відповідачем рахунків для сплати, актів виконаних робіт, рахунків-фактур.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. №8470 від 28.05.2015 року) та доповнення до відзиву (вх. 8663 від 03.06.2015 року), якими просить рішення господарського Сумської області суду від 02 квітня 2015 року у справі № 920/118/15 залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Відповідач не забезпечив явку свого представника в призначене судове засідання. Суд здійснив усі заходи по повідомленню відповідача про час та місце слухання справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с 131). Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд скарги без участі відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 05.12.2011 року між сторонами по справі укладено договір № 5961, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виконувати роботи із приймання та перекачування господарсько-фекальних стоків КП "Міськводоканал" до міського колектору насосною станцією ВАТ "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування".

У свою чергу, відповідно до п. 2.3. договору відповідач зобов'язаний оплачувати виконані позивачем роботи до 10-го числа місяця, наступного за місяцем надання послуг перекачування господарсько-фекальних стоків, на підставі рахунку від ВАТ "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування" шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок останнього.

Сторони визначили у договорі, що вартість перекачування 1 м3 господарсько-фекальних стоків визначається у відповідності до узгодженої калькуляції, яка є невід'ємною частиною договору; об'єм перекачуваних стоків є рівним об'єму питної води, спожитої КП "Міськводоканал"; об'єми стоків узгоджуються представниками сторін до 25-го числа звітного місяця згідно показників приладів обліку води (п. п. 2.1., 2.2. договору).

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що за період лютий 2014 р. - грудень 2014 р. відповідачу надано послуги з перекачування господарсько-фекальних стоків та надіслано рахунки для проведення оплати, однак останній не сплатив зазначені послуги, загальна вартість яких становить 50660,79 грн. Крім того, станом на 17.03.2015 року відповідач не сплатив чергові платежі за січень-лютий 2015 р. Таким чином, заборгованість останнього на день розгляду справи в суді першої інстанції становила 57550,78 грн.

Статтями 525, 526 ЦК України, 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач безпідставно порушував умови договору № 5961 від 05.12.2011 року та вважає вимоги позивача у цій частині правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 3.8. договору передбачено, що за порушення строків оплати за виконані роботи із перекачування господарсько-фекальних стоків КП "Міськводоканал" зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,1% від вартості наданих послуг за кожен день прострочення, на підставі якого, позивач за період з 12.03.2014 р. по 17.03.2015 р. нарахував відповідачу пеню в сумі 8890,77 грн., розмір якої не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, у відповідності до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Представник відповідача у суді першої інстанції заявляв клопотання про зменшення суми пені на 2094,21 грн., оскільки позивачем зазначено інший період прострочення для нарахування пені, з яким останній погоджується. Колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог у сумі 2094,21 грн.

Крім того, за період 12.03.2014 р. - 28.02.2015 р. позивач просив стягнути нараховані на суму боргу 3 % річних в сумі 903,88 грн. та інфляційні в сумі 9267,25 грн.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) є компенсацією (платою) за користування коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів з приводу посилання відповідача на те, що договір на виконання робіт по прийманню та перекачці господарських фекальних стоків був підписаний не уповноваженою особою, що є підставою недійсності правочину, зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», зокрема пункту 4 визначено, що судам, відповідно до статті 215 ЦК, необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Згідно частин 1, 2, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити діючому законодавству, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Колегією суддів із матеріалів справи встановлено, що у даному договорі зі сторони відповідача міститься підпис від імені директора КП «Міськводоканал» В.П. Гури, якому надається право першого підпису на всіх документах підприємства. За таких обставин, колегією суддів не вбачається порушення форми договору, укладеного між сторонами. Колегія суддів вважає, що договір №5961 від 05.12.2011 року є чинним з моменту його укладення і відсутні правові підстави для застосування наслідків недійсності даного правочину.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що відповідачем фактично визнається факт виконання робіт із приймання та перекачування господарсько-фекальних стоків на підставі договору № 5961 від 05.12.2011 року, що підтверджується прийняттям виконаних робіт та їх оплати включно до січня 2015 року. Факт виконання робіт позивачем та їх отримання відповідачем на виконання умов договору № 5961 від 05.12.2011 року підтверджується, зокрема, актами виконаних робіт, які вибірково надані позивачем за 2011 - 2014 роки (а.с. 14, 158, 159, 161, 162, 164-170), виписками за особовими рахунками( а.с. 15-16), рахунками-фактурами (а.с. 14, 19, 21-28, 30-33, 35-36), довідками про стоки за договором №5961 (а.с. 19, 21-28, 30-33, 35-56), копіями листів відповідача із поясненнями щодо неможливості сплати коштів за договором №5961(а.с. 20, 29, 34).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у листах-відповідях на супровідні листи позивача КП «Міськводоканал» заборгованість не заперечувало, містились посилання на неможливість здійснення оплати по наданим рахункам у зв'язку із тяжким фінансовим становищем підприємства із обов'язковою оплатою рахунків у майбутньому.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем було надане платіжне доручення №1353 від 30.04.2015 року, за яким відповідачем було сплачено рахунок позивача № 1.00029/140009 (за перекачку стоків за лютий 2014 року за договором № 5961), заборгованість за яким входило до предмету спору, та № 1529 від 22.05.2015 року № 1.00029/5964 за перекачку стоків за квітень 2015 року. Оскільки відповідач почав сплачувати борг на стадії апеляційного процесу, то ця обставина не впливає на законність рішення. Питання, щодо решти сплати боргу підлягає вирішенню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчих дій.

Колегія суддів, з урахуванням зазначеного дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи, тому рішення господарського суду Харківської області від 02 квітня 2015 року у справі №920/118/15 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 33, 43, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 02 квітня 2015 року у справі №920/118/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 04.06.2015 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.