Постанова № 44544669, 02.06.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.06.2015 справа №908/3177/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Радіонова О.О., Татенко В.М. за участю представників: від прокуратури: від позивача:Волик О.Г., посвідчення №012011 від 30.10.12р. Денисюк О.С., довіреність №10-ГП від 07.05.2013р.від відповідача :не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м.Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької областівід06.04.2015р. (повний текст підписано 10.04.2015р.) у справі№908/3177/14 (суддя Дроздова С.С.)за позовомЗапорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Запорізького державного підприємства "Радіоприлад", м.Запоріжжя до Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м.Запоріжжяпростягнення 397019,64 грн.

В С Т А Н О В И В:

Запорізький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України звернувся до господарського суду Запорізької області із позовною заявою в інтересах Запорізького державного підприємства "Радіоприлад", м. Запоріжжя про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя заборгованості за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 1-164 від 01.12.2012р. в розмірі 397019,64 грн.

03.09.2014р. ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою суду від 07.10.2014р. зупинено провадження у справі № 908/3177/14 до розгляду пов'язаної з нею справи № 908/3178/14 за позовом Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України, м. Запоріжжя в інтересах Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" до Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя про визнання правочину про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог недійсним та до набрання рішенням по даній справі законної сили. Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.10.2014р. у позові відмовлено повністю. Згідно з рішення Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2014р. у справі 908/3178/14 позовні вимоги Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» задоволені частково, визнано недійсним правочин про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог частково в сумі 34254,32 грн., стосовно решти суми зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлених заявою № 1 від 16.06.2014р, в сумі 86003,09 грн. вона визнана судами правомірною, а правочин у цій частині таким, що відповідає ст. 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2015р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2014р. по справі 908/3178/14 залишено без змін.

На підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвалою суду від 03.03.2015р. поновлено провадження у справі №908/3177/14.

В ході розгляду справи позивач надав заяву про зменшення позовних вимог до 311016,55грн. Зменшення позовних вимог ґрунтувалося на рішенні суду у справі № 908/3178/14.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.04.2015р. (повний текст підписано 10.04.2015р.) у справі №908/3177/14 позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення) задоволені в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 311016,55грн. заборгованості за договором.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем виконані зобов'язання за договором про спільне використання технологічних електричних мереж, а відповідачем обов'язок по оплаті наданих послуг не виконаний.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 06.04.2015р. (повний текст підписано 10.04.2015р.) у справі №908/3177/14 та постановити нове, яким позов залишити без розгляду.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на те, що позов подано Запорізьким прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері не в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а фактично в інтересах господарюючого суб'єкта, який не наділений владними повноваженнями, - Запорізького державного підприємства «Радіоприлад».

В результаті автоматичного розподілу справ між суддями сформовано колегію суддів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Попков Д.О., Радіонова О.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2015р. у справі №908/3177/14 прийнято апеляційну скаргу до провадження. Вказана ухвала отримана сторонами завчасно, про що свідчать повідомлення з відміткою про отримання 18.05.2015р. поштових відправлень з цією ухвалою.

Розпорядженням Виконуючого обов'язки голови Донецького апеляційного господарського суду від 02.06.2015р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Радіонова О.О., Татенко В.М.

Прокурор в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду назвав законним та обґрунтованим, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

Представник Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" в судовому засіданні 02.06.2015р. проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на викладене, беручи до уваги положення ст.ст.22, 28, 77 ГПК України та п.п.3.9.1., 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18, судова колегія встановила, що матеріалами справи підтверджено належне повідомлення сторін про час та місце судового розгляду, явка сторін не була визнана обов'язковою, відповідач не посилався на необхідність надання додаткових доказів, тому вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника скаржника за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.12.2012 року між Запорізьким державним підприємством «Радіоприлад» (власник мереж) та Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (користувач) укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 1-164

Згідно з п. 1.1 договору власник мереж зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача та (або) інших суб'єктів господарювання (субспоживачі), передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.

Розділом 2 вказаного договору передбачені обв'язки власника мереж, а Розділом 3 - його права. Так у відповідності до п.3.1. власник мереж має право на отримання від користувача плати за спільне використання технологічних електричних мереж, визначеної відповідно до «Методики обрахування плати за використання технологічних електричних мереж», затверджений постановою НКРЕ від 12.06.2008р.

У відповідності до п. 4.1 договору користувач зобов'язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж власника за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж здійснюється згідно з Додатком № 4 «Порядок розрахунку плати за спільне використання технологічних електричних мереж».

Розділом 7 договору визначений порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж. Так, відповідно до п. 7.1 договору вартість послуг з утриманню технологічних електричних мереж спільного використання визначається у відповідності до «Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж», затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008р. № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №732/15423 на підставі узгодженого Відділом НКРЕ у Запорізькій області «Кошторису витрат на утримання технологічних електричних мереж Власника мереж».

Порядок розрахунків за спільне використання технологічних електричних мереж визначений в Розділі 8 договору. Пунктом 8.1 передбачено, що розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця. За підсумками розрахункового періоду власник мереж у термін до 5 числа місяця наступного за розрахунковим направляє користувачу рахунок. Сума платежу визначається, виходячи з Додатку №4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж». Разом з рахунком власник мереж направляє користувачу: податкову накладну виписану по факту надання послуг (у разі, якщо власник мереж є платником ПДВ) та підписані уповноваженою особою власника мереж та скріплені його печаткою два примірники «Акту прийому-здачі наданих послуг» (додаток №5) (п.8.2)

У відповідності до п. 8.3 договору оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого «Акта прийому-здачі наданих послуг» у термін, що не перевищує 10 днів з дня отримання належно оформлених документів.

Пунктом 11.4 передбачено, що усі майнові суперечки з питань цього договору вирішуються відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 11.5 договору, він набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2013 року.

01.09.2013р. між Запорізьким державним підприємством «Радіоприлад» (власник мереж) та Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (користувач) укладена Додаткова угода № 1 про внесення змін до Договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 1-164. Цією угодою до тексту договору включили п.7.4 в наступній редакції «Для здійснення оплати за послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання, надані у розрахункових періодах - січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2013р., власник мереж надає користувачу за кожний розрахунковий період окремо: рахунок; податкову накладну; підписані уповноваженою особою власника мереж та скріплені його печаткою два примірника «Акту прийому-здачі наданих послуг»

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов'язання за договором № 1-164 від 01.12.2012 року виконав в повному обсязі. Це підтверджується актами прийому-здачі наданих послуг за січень-грудень 2013р., підписаними з обох сторін, а також рахунками-фактурами за січень-грудень 2013р.

Як вбачається з матеріалів справи, нарікань на якість та обсяги наданих послуг від відповідача не надходило. В свою чергу, відповідач уклавши договір, прийняв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати замовлені послуги. Строк оплати настав, однак свої зобов'язання відповідач, всупереч умовам договору, вимогам вищевикладених статей ЦК України та ГК України, належним чином не виконав. Внаслідок цього у нього утворилась заборгованість.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків по договору стосовно оплати наданих послуг, позивач звернувся до нього з претензією №131-517 від 05.03.2014р., в якій пропонував ВАТ «Запоріжжяобленерго» сплатити в добровільному порядку заборгованість у розмірі 397019,64грн.

На час прийняття рішення належних доказів погашення боргу відповідачем не надано.

За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 311016,55 коп. заборгованості за договором про спільне використання технологічних електричних мереж.

Що стосується посилань скаржника на те, що позов подано Запорізьким прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері не в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а в інтересах господарюючого суб'єкта, який не наділений владними повноваженнями, - Запорізького державного підприємства «Радіоприлад», то вони спростовуються наступним.

Статтею 121 Конституції України передбачено, що у випадках, передбачених законом, на прокуратуру покладено представництво держави в суді.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

У відповідності до ч.1,3 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави

в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Згідно з п.1 ч.5 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» за наявності підстав з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями)

Таким чином, прокурор звертається до суду, коли цього вимагає охорона державних інтересів. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При зверненні з позовом прокурор обґрунтував подання позову наступним. За для реалізації принципів діяльності та виконання завдань у сфері оборони, визначених статтями 13,16 Закону України «Про оборону України», з метою підвищення ефективності функціонування державних підприємств, які провадять господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації, утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів і беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними державами, Кабінетом міністрів України прийнята постанова від 29.12.2010р. №1221 «Про утворення державного концерну «Укроборонпром». На підставі п.1 вказаної постанови утворений Державний концерн «Укроборонпром» за включенням до його складу державних підприємств згідно з додатком, в перелік яких з урахуванням змін, передбачених у постанові Кабінетом міністрів України від 06.04.2011р. №374 «про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 29.12.2010р. №1221» увійшло Запорізьке державне підприємство «Радіоприлад». Невиконання або неналежне виконання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законів завдає шкоди економічним інтересам держави у сфері оборони України.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що господарський суд Запорізької області правомірно прийняв позовну заяву та порушив провадження у справі.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 06.04.2015р. (повний текст підписано 10.04.2015р.) у справі №908/3177/14 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 ГПК України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 06.04.2015р. (повний текст підписано 10.04.2015р.) у справі №908/3177/14 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 06.04.2015р. (повний текст підписано 10.04.2015р.) у справі №908/3177/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: О.О. Радіонова

В.М. Татенко

Надруковано 7 примірників:

1 - позивачу;

2 - відповідачу;

1 - прокурору;

1 - до справи;

1 - ДАГС;

1 - ГС