Постанова № 44544631, 26.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2015 р. Справа№ 911/4625/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін

від позивача: Діденко М.В. - представник за дов. №3884-О від 13.09.2013 року;

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

на рішення Господарського суду Київської області від 06.01.2015 року

у справі № 911/4625/14 (суддя: Черногуз А.Ф)

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

до Фізичної особи-підприємця Сімороза Андрія Олександровича

про звернення стягнення.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Сімороза Андрія Олександровича (далі - відповідач) про звернення стягнення на будинок площею 52,40, житловою площею 16,30 та земельну ділянку на якій розташований вищезазначений житловий будинок, загальним розміром 0,1824 га, яка належить Сімороз Андрію Олександровичу на підставі державного акту про право власності на землю ЯЖ №о043724, які розташовані за адресою: Київська область с. Озерна, вул. Леніна, буд 28, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки від 12.08.2008р.) Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Виселення Сімороз Андрія Олександровича та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: Київська обл. с. Озерна, вул. Леніна, буд. 28.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.01.2015 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.01.2015р. у справі №911/4625/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, скаржник зазначив, що він скористався своїм законним правом на задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 04.02.2015 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" було прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 03.03.2015 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 року "Про зміну складу колегії суддів" в зв'язку з перебуванням суддів Гаврилюка О.М., Коротун О.М. у відпустці було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №911/4625/14 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, Авдеєва П.В., Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року, в зв'язку з виходом суддів Коротун О.М., Гаврилюка О.М. з відпустки, які входять до постійного складу колегії, відповідно до п.3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №911/4625/14 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач): Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 року, в зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці, для розгляду справи №911/4625/14 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач): Сулім В.В., судді: Ільенок Т.В., Гаврилюк О.М.

Представник відповідача у судове засідання 26.05.2015 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 23.04.2015 року на відповідну адресу.

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 26.05.2015 року, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 06.01.2015р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11.08.2008 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (банк) та Фізичною особою-підприємцем Сіморозом Андрієм Олександровичем (позичальник) було укладено кредитний договір № SM77/BC2, відповідно до п. 1.1. якого в рамках програми мікрокредитування, за наявності вільних грошових коштів, банк зобов'язується надати позичальнику кредит в межах суми, встановленої в п. 1.2. даного договору, на строк та на умовах, передбачених в даному договорі, а позичальник зобов'язується повернути отриманий кредит та сплатити проценти у встановлені даним договором строки, а також виконати інші зобов'язання згідно даного договору у повному обсязі.

Сума кредиту: 80000,00 грн. Строк повернення кредиту, процентів та винагороди згідно Графіку погашення кредиту, процентів та винагороди (додаток № 1 до даного договору), але не пізніше 15.04.2018 року (п.п. 1.2., 1.3. договору).

За використання кредиту позичальник сплачує проценти у розмірі 24% річних (п. 4.1. договору).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов кредитного договору банком було надано кредитні кошти у сумі 80000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 2 від 14.08.2008 року (наявний в матеріалах справи).

У зв'язку з несвоєчасним виконанням позичальником своїх грошових зобов'язань, банк звернувся до останнього з листом № 30.1.0.0/2-88DKILES06L70 від 14.02.2014 року в якому вимагав погашення суми заборгованості в якому він, зокрема, повідомив про те, що у разі невиконання в тридцятиденний термін грошових зобов'язань за договором, банк має намір звернути стягнення на майно, що передбачено укладеним іпотечним договором. (а.с.47).

Так, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (іпотекодержатель) та Фізичною особою-підприємцем Сіморозом Андрієм Олександровичем (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір від 12.08.2008 року, згідно умов якого останнім забезпечується виконання зобов'язань з повернення кредиту, сплати процентів, сплати винагороди, сплати пені, штрафу.

Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме житловий будинок за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Озерна, вул. Леніна, буд. 28 та земельна ділянка, кадастровий номер: 3220484101:04:020:0022, що належать іпотекодавцю на праві приватної власності.

Як визначено договором іпотеки, іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно та (або) земельну ділянку незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань за кредитним договором у випадку порушення позичальником якого-небудь із зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору (п. 19.8.3. договору).

Частиною 1 ст. 575 Цивільного кодексу України встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Аналогічні визначення надані і ст.1 Закону України "Про іпотеку" , норми якого є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України. Так, відповідно до ст. 1 Закону, визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Приписами ст. 11 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Як передбачено ч.1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.3. ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Згідно ст. 35 вказаного Закону у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, у якому зазначає: стислий зміст порушених зобов'язань, вимогу про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. При цьому, якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Частиною 2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач вказаної вимоги не виконав, позивач звернувся до суду з даним позовом про звернення стягнення на житловий будинок за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Озерна, вул. Леніна, буд. 28 та земельну ділянка площею 0,1824 га, кадастровий номер: 3220484101:04:020:0022.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 3 Цивільного кодексу України одними з загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав (аналогічна правова позиція викладена в Постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин").

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи предмет іпотеки - нерухоме майно є місцем проживання відповідача.

Суд, виходячи із загальних засад правосуддя, як то розумність та справедливість, зазначає, що договір іпотеки є похідним від основного зобов'язання за кредитним договором, та враховуючи, що позивач не звертався до суду з позовом про стягнення з позичальника достроково всієї суми кредиту, відсотків та штрафних санкцій, вважає звернення стягнення на майно в цьому випадку передчасним.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд погоджується з твердженням скаржника, що він скористався своїм законним правом на задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна, проте суд відзначає, що сума боргу відповідача не є значною (50633,87 грн) і кінцевій термін повернення кредиту не настав (15.04.2018 року), а відтак ступінь вини відповідача не є співрозмірним з заявленою позовною вимогою - звернення стягнення на майно та фактичним виселенням відповідача з місця його проживання.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача є передчасною, а відтак такою, що не підлягає задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду Київської області від 06.01.2015р. у справі №911/4625/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.01.2015р. у справі №911/4625/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/4625/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Т.В. Ільєнок

О.М. Гаврилюк