Рішення № 44544208, 02.06.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2015 Справа № 917/983/15

м. Полтава

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес-2000", вул. Шевченка, 100, м. Полтава, 36039

до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Жовтнева, 33, м. Полтава, 36000

про стягнення 3264,81 грн.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

від позивача: Бехтер Л.В., довіреність від 05.12.2014 року;

від відповідача: Кайдалова О.В., довіреність від 03.11.2014 року №3623.

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 6 999,59 грн. згідно договору про надання послуг з технічної охорони від 21.03.2014 року №216-30, з яких: 5200,00 грн. - основна заборгованість, 275,60 грн. - інфляційні витрати; 1282,19 грн. - 3% річних, 241,80 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманих послуг з охорони, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості, та підстави нарахування і стягнення пені, інфляційних витрат, 3% річних за прострочення грошового зобов'язання.

Позивач підтримав позов, повідомив суд про сплату відповідачем основної заборгованості на суму 5200,00 грн. та подав заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу, в частині стягнення 3% річних, пені, інфляції позовні вимоги збільшено.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси будь-яких осіб, заява від 28.05.2015 року приймається господарським судом до розгляду.

Виходячи з п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Таким чином, ціна позову, яку згідно з частиною третьою статті 55 ГПК вказує позивач складає 3264,81 грн., з яких: 308,36 грн. - пеня, 1289,60 грн. - інфляційні витрати; 1666,85 грн. - 3% річних.

Відповідач посилається на погашення основної заборгованості до подачі позову, вважає, що розрахунок штрафних санкцій позивачем зроблено не вірно, тому подав суду власний розрахунок, відповідно до якого сума пені становить 123,73 грн., річних - 13,25 грн., витрат від інфляції - 275,60 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між сторонами по справі 21.03.2014 року укладено договір №216-30 про надання послуг з технічної охорони (далі Договір), згідно якого виконавець (позивач) зобов'язується надати замовнику (відповідачу) послуги з технічної охорони об'єктів філії та її структурних підрозділів в обсягах, зазначених у Дислокації, що є його невід'ємною частиною, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги (п. 1.1 Договору).

Вартість послуг виконавця на місяць складає 750 грн. з ПДВ згідно калькуляції, що є невід'ємною частиною договору (п. 4.1. Договору).

Загальна сума Договору складає 12650,00 грн. (п. 4.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 374 від 31.12.2014 року).

Оплата послуг виконавця здійснюється замовником в розмірі 100% вартості наданих за місяць послуг, в термін 60 банківських днів з дати двохстороннього підписання акту виконаних робіт на підставі рахунку виконавця, податкової накладної та акту наданих послуг, що надається Виконавцем до 30 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.3 Договору).

По закінченню поточного місяця виконавець надає замовнику два примірника акта приймання наданих послуг, який останній зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання підписати і один примірник підписаного акта повернути виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, замовник зобов'язаний в той же строк у письмовій формі, надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення (п. 4.6. Договору).

За умови неповернення замовником підписаного акта приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці в строк, визначений п. 4.6. Договору, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень (п. 4.7. Договору).

Передбачені цим договором права та обов'язки ПАТ «Укртелеком», в т.ч. проведення розрахунків, виконуються Полтавською філією ПАТ «Укртелеком» (п. 9.9. Договору).

В період з листопада 2014 року по лютий 2015 року позивач надавав відповідачу послуги з охорони на загальну суму 5200,00 грн., що підтверджується:

Актом №А-00003577 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2014 р. за листопад 2014 р. на суму 1 300,00 грн. з ПДВ;

Актом №А-00003732 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2014 р. за грудень 2014 р. на суму 1 300,00 грн. з ПДВ;

Актом №А-00000132 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2015 р. за січень 2015 р. на суму 1 300,00 грн. з ПДВ;

Актом №А-00000313 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2015 р. за лютий 2015 р. на суму 1 300,00 грн. з ПДВ.

Строк дії Договору - з 01.04.2014 р. по 28.02.2015 р. (включно) (з урахуванням додаткових угод №135-30 від 27.06.2014 p., №215-30 від 30.09.2014 p., №374 від 31.12.2014 p.).

28.02.2015 року Договір припинив свою дію.

Таким чином, зобов'язання відповідача також були припинені в частині умов оплати (погашення боргу на протязі 60 банківських днів з моменту підписання актів здачі-прийняття робіт) і відповідач повинен був розрахуватись за отримані послуги в останній день дії договору.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки 01.03.2015 року є вихідним днем, відповідач є таким, що прострочив грошове зобов'язання по договору про надання послуг з технічної охорони з наступного за ним днем - 02 березня 2015 року.

Відповідач договірні зобов'язання в частині розрахунків належним чином не виконав, за надані позивачем послуги на суму 5200,00 грн. розрахувався з прострочкою - 08.04.2015 року, що підтверджується платіжними дорученнями №2343 від 07.04.2015 року, №2344 від 07.04.2015 року, №2336 від 07.04.2015 року, № 2340 від 07.04.2015 року.

При цьому судом встановлено, що платіжні доручення датуються 07.04.2015 року, проте платежі проведені банком 08.04.2015 року.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 ГК України) (п. 1.4. постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання»).

Виходячи з п. 1 ст. 903 Цивільного Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Відповідно до вимог п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.1. Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної (неповної) оплати послуг по Договору, замовник сплачує за вимогою виконавця пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення за кожен день затримки.

Позивачем заявлено до стягнення 308,36 грн. пені за період з 01.03.2015 року по 08.04.2015 року.

Разом з тим, в зв'язку з припиненням договору з 28.02.2015 року, припинилася і угода сторін про застосування пені як засобу забезпечення зобов'язання по оплаті. Тому нарахування пені за період з 01.03.2015 року є необґрунтованим, а вимоги про її стягнення задоволенню не підлягають.

Стаття 625 ЦК України визначає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Позивач заявив до стягнення 1289,60 грн. інфляційних витрат за період з березня 2015 року по квітень 2015 року (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 93).

При вирішенні позову в цій частині вимог суд приймає до уваги наступне.

Інфляційні витрати є невід'ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.

Згідно п.п 3.2 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних витрат суд також керувався листом Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62/97р. "Про рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ" за змістом якого, при нарахуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно треба рахувати, що сума внесена в період з 1 по 15 число місяця, наприклад, березня, індексується за період з урахуванням березня, а якщо з 16 по 30 (31) число, то розрахунок починається з наступного місяця - квітня.

Судом встановлено, що прострочка відповідача розпочалася в березні 2015 року, а згідно платіжних доручень кошти в рахунок погашення заборгованості проведені банком 08.04.2015 року. Позивач нарахував інфляцію за березень і за квітень, що є помилковим, оскільки розрахунок потрібно здійснювати лише за березень, бо оплата була здійснена до 15 квітня.

З урахуванням рекомендацій Верховного Суду України, за розрахунком суду інфляція за березень 2015 року на 5200,00 грн. боргу складає 561,60 грн. Таким чином, суд задовольняє позов в частині стягнення інфляції частково.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1666,85 грн. 3% річних за період з 01.03.2015 року по 08.04.2015 року (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 91).

При перевірці розрахунку пені судом виявлено, що позивач не вірно визначив період нарахування.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивач рахує вихідний день - 01.03.2015 року (ст. 67 Кодексу законів про працю) як день прострочки та починає нараховувати 3% річних за цей день, такий розрахунок є невірним, оскільки 1 березня 2015 року - це неділя, тому прострочка відповідача починається з 02.03.2015 року.

Нарахування річних по 08.04.2015 року (день фактичної сплати боргу) теж є хибним, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних.

Крім цього, позивач не вірно обрахував 3% річних, а саме, згідно його формули сума боргу множилася на кількість днів прострочення платежу та множилась на 3 замість 0,03 (%) і ділилась на 365. В результаті такого розрахунку кінцева сума 3% річних виявилась завищеною та неправильною.

Таким чином з 3% річних потрібно нараховувати з 02.03.2015 року по 07.04.2015 року, які за розрахунком суду складають 15,81 грн. та підлягають задоволенню, в іншій частині вимог про стягнення 3% річних у позові відмовляється.

Перевірка правильності розрахунків інфляційних витрат, 3 % річних проводилась за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ".

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором, відповідач факт прострочення сплати коштів за отримані послуги не спростував. За таких обставин з відповідача підлягає до стягнення 561,60 грн. - інфляційних витрат за березень 2015 року; 15,81 грн. - 3% річних за період з 02.03.2015 року по 07.04.2015 року, що разом складає 577,41 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст., 44, 49 (ч. 5), 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Жовтнева, 33, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 01186975 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес-2000", вул. Шевченка, 100, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 30285066 - 15 грн. 81 коп. - 3 % річних; 561 грн. 60 коп. інфляційних витрат; 323 грн. 12 коп. судового збору.

3. В іншій частині вимог у позові відмовити.

4. Видати наказ при набранні рішенням законної сили.

Суддя І.І. Пушко