Рішення № 44543799, 03.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2015Справа №910/20876/14

За позовомПриватного підприємства «АСКОР ПЛЮС»доПриватного акціонерного товариства «Лікувально-оздоровчий комплекс «Айвазовське»простягнення 732 191,62 грн.Головуючий суддя Босий В.П.

Судді: Ковтун С.А.

Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача:не з'явивсявід відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «АСКОР ПЛЮС» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Лікувально-оздоровчий комплекс «Айвазовське» (надалі - «Товариство») про стягнення 732 191,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у відповідності до умов договору підряду №10/06 від 10.07.2011 р. були виконані будівельні роботи, а відповідачем грошове зобов'язання по оплаті виконаних робіт не виконано, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 602 882,24 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 79 806,96 грн. та 3% річних у розмірі 49 502,42 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 27.10.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2014 р. розгляд справи відкладено на 26.11.2014 р.

Представником відповідача 26.11.2014 р. до господарського суду міста Києва подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на повну оплату ним виконаних робіт за спірним договором з урахуванням погодження сторонами коригованої вартості виконаних робіт за жовтень 2011 року.

В судовому засіданні 26.11.2014 р. судом оголошувалась перерва на 15.12.2014 р.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 15.12.2014 р. призначено у справі №910/20876/14 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та зупинено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2015 р. поновлено провадження у справі у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили його зупинення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2015 р. вирішено здійснювати розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.

За наслідками винесення вказаної ухвали було проведено автоматичний розподіл справи та визначено колегію суддів для розгляду даної справи у складі: Босий В.П. (головуючий), Ковтун С.А., Літвінова М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва справу прийнято до провадження колегією суддів та призначено до розгляду на 12.05.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2015 р. розгляд справи відкладено на 03.06.2015 р. у зв'язку з неявкою представників сторін та неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, повинна бути підтверджена відповідною довідкою (листом) підприємства зв'язку.

Форму відповідного документа законодавчо не визначено. Отже, ним може бути будь-який документ, виданий (надісланий) будь-якому адресатові підприємством зв'язку за підписом керівника (заступника керівника, іншої уповноваженої особи) такого підприємства, що свідчив би про неможливість пересилання поштової кореспонденції до Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Листом Київська міська дирекція Управління державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» № 30-626 від 23.06.2014р. на лист Господарського суду міста Києва від 16.06.2014р. № 04-18/149 щодо пересилання поштових відправлень до АР Крим та м. Севастополь повідомлено, що в зв'язку із силовим захопленням АР Крим та м. Севастополь та блокуванням поштового зв'язку УДППЗ «Укрпошта» на території півострову усіх об'єктів поштового зв'язку УДППЗ «Укрпошта» на території, півострову, національний оператор змушений тимчасово припинити прийом і доставку пошти в напрямку до АР Крим та м. Севастополь до врегулювання ситуації. Вказано, що на даний час приймання поштових відправлень до АР Крим та м. Севастополь об'єктами поштового зв'язку ДППЗ «Укрпошта» не здійснюється.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 34173838, отриманим його представником 20.05.2015 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2011 р. між Закритим акціонерним товариством «Лікувально-оздоровчий комплекс «Айвазовське», після змін найменування - Товариство, (замовник) та Підприємством (підрядник) було укладено договір підряду №10/06 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати за замовленням замовника з використанням власних матеріалів, механізмів, плав крану ПК-2-100, буксирів, роботи на об'єкті Аварійний ремонт причалу берегоукріплюючих споруд будинку відпочинку «Айвазовське», здати замовнику об'єкт з якістю робіт, що відповідає чинним в Україні СНіПам. Замовник зобов'язується надати об'єкт для виконання всього обсягу робіт, а також прийняти об'єкт та оплатити вказані роботи згідно з умовами даного договору.

За змістом п. 2.1 Договору орієнтована вартість робіт по об'єкту Аварійний ремонт причалу берегоукріплюючих споруд будинку відпочинку «Айвазовське» становить 2 182 882,24 грн. з ПДВ. Вартість матеріалів, що використовуються при виконанні робіт по договору, а також вартість експлуатації однієї години та механізмів попередньо погоджується з замовником.

Пунктом 2.7 Договору визначено, що після завершення всіх робіт підрядник надає замовнику акт виконаних робіт, якій є підставою для остаточних розрахунків. Після підписання акту виконаних робіт двома сторонами, замовник протягом 5 банківських днів проводить повний розрахунок з підрядником за виконані роботи.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті виконаних робіт, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 602 882,24 грн.

Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 324 Господарського кодексу України за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вказує позивач, Підприємством на виконання умов Договору були виконані підрядні роботи на загальну суму 4 182 882,24 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року на суму 2 767 720,00 грн. та жовтень 2011 року на суму 1 415 162,24 грн.

Крім того, позивачем були надані відповідачу послуги з доставки залізобетонних конструкцій на суму 387 684,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-10 від 29.07.2011 р.

З огляду на викладене позивач вказує, що загальна вартість виконаних робіт по Договору становить 4 570 566,24 грн.

В той же час суд відзначає, що в матеріалах справи наявний акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року, до якого увійшли обсяги робіт із актів приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року зі зміною обсягів робіт, їх вартості, і доповненням іншими видами робіт (витрат).

Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками, а відтак суд приходить до висновку, що сторонами добровільно було змінено вартість робіт, які увійшли до актів приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року, та яка згідно акту виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року становила 812 280,00 грн.

За таких обставин, загальна вартість виконаних Підприємством та прийнятих Товариством робіт за Договором становить 3 967 684,00 грн. (за актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року на суму 2 767 720,00 грн., за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-10 від 29.07.2011 р. на суму 387 684,00 грн. та за актом виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року на суму 812 280,00 грн.).

Згідно із ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.7 Договору визначено, що після завершення всіх робіт підрядник надає замовнику акт виконаних робіт, якій є підставою для остаточних розрахунків. Після підписання акту виконаних робіт двома сторонами, замовник протягом 5 банківських днів проводить повний розрахунок з підрядником за виконані роботи.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із банківських виписок з рахунку позивача, відповідачем було сплачено на рахунок Підприємства грошові кошти у розмірі 3 967 684,00 грн. в якості оплати за виконані на підставі Договору роботи.

Таким чином суд приходить до висновку, що станом на момент розгляду справи та з урахуванням узгодженої сторонами вартості виконаних робіт, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані на підставі Договору роботи, відсутня.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Із матеріалів справи вбачається, що позовну заяву №184 від 29.09.2014 р. позивачем було подано до суду 29.09.2014 р., а відповідач погасив суму основної заборгованості у період з 14.06.2011 р. по 29.12.2011 р., тобто до подання позовної заяви.

Згідно з п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.11.2012 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому господарському суду слід мати на увазі, що оскільки відповідний орган не має права скасовувати та вносити зміни до раніше прийнятих ним індивідуальних правових рішень, тобто ненормативних правових актів, що є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання (стосовно відповідних актів органів місцевого самоврядування про це зазначено також у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 N 7-рп/2009 у справі N 1-9/2009), то такі дії не свідчать про припинення існування предмета спору. Водночас юридична оцінка актів державних та інших органів, прийнятих з питань скасування та внесення змін до згаданих індивідуальних правових рішень, має здійснюватися господарським судом з урахуванням частини другої статті 4 ГПК. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин, оскільки сума заборгованості була оплачена відповідачем до порушення провадження у справі, в задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 79 806,96 грн. та 3% річних у розмірі 49 502,42 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 01.01.2012 р. по 26.09.2014 р.

В той же час, судом встановлено, що вартість виконаних робіт відповідачем було оплачено на користь позивача у період з 14.06.2011 р. по 29.12.2011 р., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, а відтак станом на момент початку нарахування 3% річних та інфляційних у відповідача простроченої заборгованості не існувало.

З огляду на викладене, підстави для стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 79 806,96 грн. та 3% річних у розмірі 49 502,42 грн. у суду відсутні.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «АСКОР ПЛЮС» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.06.2015 р.

Головуючий суддя В.П. Босий

Судді С.А. Ковтун

М.Є. Літвінова