Рішення № 44543368, 02.06.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.06.15р. Справа № 904/3524/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СИМЕДІКА УА", м . Київ

до Сільськогосподарського приватного підприємства "ЧУМАКИ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 67 672,87 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Приліпа М.М. - представник (дов. № 20/04/15-1 від 20.04.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СИМЕДІКА УА" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Сільськогосподарського приватного підприємства "ЧУМАКИ" про стягнення заборгованості за договором № 128 від 10.02.2014 у розмірі 67 672,87 грн., з яких: 30 520,70 грн. основний борг, 2 967,82 грн. пеня, 1 890,13 грн. 3 % річних, 2 370,55 грн. інфляційні втрати, 29 923,67 грн. різниця між проіндексованою заборгованістю та вартістю товару.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором постачання № 128 від 10.02.2014 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2015 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.05.2015.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 18.05.2015 на 02.06.2015.

02.06.2015 представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення пені до 2 966,41 грн. та в частині стягнення 3% річних до 1 889,97 грн., в іншій частині залишити позовні вимоги без змін.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Судом прийнято заяву позивача до розгляду.

Відповідач відзив на позов не надав, у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03.02.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СИМЕДІКА УА" (постачальник) та Сільськогосподарським приватним підприємством "ЧУМАКИ" (покупець) було укладено договір поставки № 128 (а.с.15).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити/передати ветеринарні препарати і засоби захисту тварин, на умовах і в порядку, передбачених договором, в кількості та якості, згідно супровідних документів, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити даний товар в строк передбачений договором.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що постачальник оформляє передачу товару видатковою накладною, яка є достатнім доказом передачі товару за даним договором.

Ціна товар узгоджується сторонами окремо при поставці кожної партії, та зазначається у рахунку-фактурі та видатковій накладній на товар, які є невід'ємними частинами цього договору (пункт 5.1 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 88 500,01 грн., що підтверджується видатковими накладними:

№ 3414 від 03.07.2014 на суму 9 459,70 грн.;

№ 3239 від 10.07.2014 на суму 3 592,80 грн.;

№ 3410 від 22.07.2014 на суму 9 576,40 грн.;

№ 4044 від 27.08.2014 на суму 15 762,40 грн.;

№ 4341 від 11.09.2014 на суму 18 304,70 грн.;

№ 4895 від 14.10.2014 на суму 12 642,80 грн.;

№ 5500 від 18.11.2014 на суму 19 161,30 грн. (а.с.18-24).

Відповідно до пункту 5.4 договору оплата за придбаний товар здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту передачі товару (дати оформлення видаткової накладної), незалежно від того реалізував (використав) покупець товар чи ні.

Відповідач здійснив часткову оплату товару на загальну суму 57 979,40 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.25-27).

Таким чином, відповідачем суму заборгованості у розмірі 30 520,70 грн. не оплачено, що є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 5.4 договору, строк оплати поставленого товару за видатковими накладними є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 30 520,70 грн. підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом. 5.5 договору встановлено, що сторони домовились про зміну ціни переданого згідно видаткових накладних товару, за наступних умов, якщо покупець прострочив термін оплати товару, встановлений у п. 5.4 договору, та в разі якщо на дату фактичної оплати товару, офіційний курс гривні у відношенні до іноземної валюти долара США, за даними НБУ збільшиться більше ніж на 4 %, від курсу який діяв на момент прийняття товару покупцем, то при здійсненні оплати покупець зобов'язаний сплатити продавцю вже проіндексовану суму вартості товару в гривні.

Позивачем нараховано відповідачу проіндексовану суму вартості товару у сумі 29 923,67 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.14), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача проіндексованої суму вартості товару у сумі 29 923,67 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторін.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У пункті 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що за несвоєчасну або не повну оплату покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення. Нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання починається з наступного дня від дати коли зобов'язання мало бути виконано та припиняється в день виконання такого зобов'язання (п. 7.2 договору).

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 25.07.2014 по 24.02.2015 у сумі 2 966,41 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.11-12), судом встановлено, що позивачем не вірно взято період нарахування, а саме не враховано п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Зробивши перерахунок, суд встановив, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 2 913,64 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати за поставлений товар, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період з 25.07.2014 по 24.02.2015 у сумі 1 889,97 грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2014 по січень 2015 у сумі 2 370,55 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.12-13), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 1 889,97 грн. та інфляційних втрат у сумі 2 370,55 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача становить 1 825,58 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 80, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського приватного підприємства "ЧУМАКИ" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Кірова, 44, ідентифікаційний код 31313240) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "СИМЕДІКА УА" (04053, м. Київ, вул. Кудрявий Узвіз, 7, ідентифікаційний код 31032231) суму основного боргу у розмірі 30 520,70 грн., пеня у розмірі 2 913,64 грн., 3 % річних у розмірі 1 889,97 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 370,55 грн., різницю між проіндексованою заборгованістю та вартістю товару на момент його отримання покупцем у розмірі 29 923,67 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 825,58 грн., про що видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.06.2015.

Суддя Я.С. Золотарьова