Ухвала суду № 44542082, 03.06.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/4859/15-ц Провадження № 22-ц/772/1814/2015Головуючий в суді першої інстанції Борисюк І. Е.Категорія 24Доповідач Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої судді: Шемети Т.М.,

суддів: Матківської М.В, Вавшка В.С.,

при секретарі: Сніжко О.А.

за участю: представника позивача Обревко Т.П., відповідача ОСОБА_4, представника відповідача адвоката Довбиша О.Л.

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці в залі судових засідань № 2 Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 травня 2015 року, -

В с т а н о в и л а:

У березні 2015 року КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання в сумі 7 451,83 грн. за період з липня 2008 року по лютий 2015 року (включно), а також на підставі статті 625 ЦК України просило стягнути з відповідача 2 133,80 грн. суми втрат від інфляції та 673,26 - 3 % річних від простроченої суми.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 травня 2015 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_4 на користь КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання в сумі 10 258,89 грн., з них: 7 451,83 грн. - заборгованість за спожиті послуги централізованого теплопостачання; 2 133,80 грн. - інфляційні; 673,26 грн. - 3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 243,60 грн..

Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач ОСОБА_4 по дав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким у позові відмовити. Апеляційну скаргу мотивує тим, що між ним та позивачем ні за договором, ні фактично не виникло ніяких правовідносин, за якими одна сторона надавала послугу за завданням іншої, а остання повинна була її оплатити: в кімнаті, якою він користується з 2004 року, відсутня батарея опалення, а тому заборгованість перед позивачем в нього не виникла і підстав для задоволення позову немає. Окрім того, суд стягнув заборговансіть за сім років, не застосувавши наслідки спливу строку позовної давності. Окрім того, суд стягнув заборгованість за сім років, не застосувавши наслідки спливу строку позовної давності.

У судовому засіданні апеляційного суду відповідач та його представник адвокат Довбиш О.Л. підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав. Представник позивача Обревко Т.П. проти задоволення апеляційної скраги заперечила, надала суду письмові заперечення: відповідач є мешканцем гуртожитку, який підключений до централізованої системи опалення, відповідачем не було здійснено відключення від системи теплопостачання як того вимагає Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 22.11.2005 року № 4, тому просила в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до наступних висновків.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

- Згідно витягу з реєстру особових рахунків, за адресою: АДРЕСА_1 проживає та зареєстрований ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (особовий рахунок НОМЕР_1) (а.с.4);

- між позивачем та відповідачем не укладено договір про надання послуг з централізованого теплопостачання;

- рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 31.10.2008 року, яке набрало законної сили 11.11.2008 року, було стягнуто з ОСОБА_4 на користь КП BMP «Вінницяміськтеплоенерго» борг за спожиту теплову енергію в сумі 1913 грн. 95 коп. за період з вересня 2005 року по червень 2008 року включно (а.с.8);

- відповідач продовжує не сплачувати кошти за спожиту теплову енергію, за виключенням виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 31.10.2008 року, що підтверджено розрахунком заборгованості (а.с.6-7) і не заперечується відповідачем, та за період з липня 2008 року по лютий 2015 року включно заборгованість складає 7 451 грн. 83 коп., на яку відповідачем згідно ст. 625 ЦК України нараховано інфляційні та 2% річних, які відповідно становлять 2 133 грн. 80 коп. та 673 грн.26 коп.(а.с.6-7).

Відповідно до ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановленні договором або законом.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов'язками споживача теплової енергії, зокрема, є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем тепло споживання. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Відповідно до ст. 29 ч. 1 цього Закону договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутриму-вачем або уповноваженою ним особою.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки (п. 30); розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць; плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18).

Така ж відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за надання послуг з теплопостачання встановлена і в п. 23 Правил та п. 20 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, положення якого мають юридично обов'язковий характер і підлягають застосуванню незалежно від того, включені вони до конкретного договору чи ні, але за наявності факту надання таких послуг і отримання їх споживачами.

Виходячи із зазначених норм закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

По справі встановлено, що таким споживачем, якому послуги надавалися і він їх отримував, без укладення з ними окремого договору, є відповідач ОСОБА_4.

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначав, що в його житловій кімнаті відсутня батарея опалення, про що було складено акт ще 20.06.2004 року (а.с.24), тому він фактично послуги від позивача не отримував.

На це слід зазначити наступне:

Питання відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, які з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачають відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.

Згідно п. 24 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. При цьому пунктом 25 передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства; самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 802 від 09.04.2009 року затверджено Порядок відключення споживачів від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання у м. Вінниці і визнано таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету міської ради №299 від 09.02.2006 року «Про створення постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж ЦО і ГВП».

Пунктом 1.2 зазначеного Порядку передбачено, що для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП, призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії.

Пунктом 2.1 Порядку передбачено, що для вирішення питання відключення житлового будинку від мереж централізованого опалення його власник повинен звернутися до цієї Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП, у якій зазначає причини відключення та додає копію протоколу загальних зборів мешканців будинку і прийняте ними рішення. Комісія на своєму засіданні, яке проводиться за участю заявника, у місячний термін приймає рішення по заяві, оформляє його протоколом, витяг із якого у десятиденний строк надає заявникові (п. 2.2 Порядку).

Відповідно до п. 2.5 Порядку відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.

По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП і в десятиденний термін подається заявником до комісії на затвердження (п. 2.6). Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання (п. 2.7).

Отже, не зважаючи на те, що відповідач не особисто відрізав батарею від централізованого опалення та зважаючи на те, що ним не було вжито будь-яких заходів по відновленню системи опалення (звернення до ЖЕК, адміністрації гуртожитку, тощо) чи узаконенню відключення від системи централізованого опалення, тому проведені йому позивачем нарахування здійснені на законних підставах.

В апеляційній скарзі відповідач також зазначив, що суд не врахував вимоги ст. 257 ЦК України про 3-річний строк позовної давності та безпідставно стягнув заборгованість за сім років.

На це слід зазначити наступне: Виходячи із основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин та аналізуючи норми розділу V ЦК України "Строки та терміни. Позовна давність" у їх сукупності, слід дійти висновку що без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише із наявністю про це заяви сторони. Таким чином суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність. Така правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду України від 18.03.2015 року справа № 6-25цс15. В зазначеній справі відповідач в суді першої інстанції не заявляв про застосування наслідків спливу строку позовної давності, а тому суд першої інстанції підставно, дійшовши висновку про обов'язок відповідача сплатити заборгованість, стягнув суму заборгованості за весь період, визначений позивачем.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції зроблено вірний висновок про задоволення позовних вимог у повному обсязі, рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального закону і доводи апеляційної скарги його не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, на ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: Т.М.Шемета

Судді: М.В.Матківська

В.С.Вавшко