Ухвала суду № 44541506, 28.05.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Галичанського А. Д.

суддів: Перепелюк І.Б., Яремка В.В.

секретар Тодоряк Г.Д.

за участю: ОСОБА_1 його представника ОСОБА_2, представників позивача Варварюка В.В., Венерського О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом кредитної спілки «Буковинський Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 08 квітня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2015 року позивач кредитна спілка «Буковинський Альянс» звернувся з до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилався на те, що 21 січня 2010 року між спілкою та членом спілки - ОСОБА_1 укладений строковий кредитний договір № 297-л про надання кредиту в сумі 100000 грн. на умовах зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості строком до 21 січня 2011 року.

09 вересня 2010 року між спілкою та відповідачем ОСОБА_1 укладений строковий кредитний договір № 310-л про надання кредиту в сумі 55000 грн. на умовах зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості строком до 12 листопада 2011 року.

__________________

№ 22-ц/794/737/15 Головуючий у 1 інстанції: Данилюк М.І.

Категорія: 19/27 Доповідач: Галичанський А.Д.

12 листопада 2010 року між ОСОБА_1 та кредитною спілкою «Буковинський Альянс» був укладений кредитний договір № 313-л від 12.11.2010 року згідно якого спілка відкрила ОСОБА_1 кредитну лінію, тобто встановила ліміт кредитування в розмірі 120 000 грн. в рамках строку дії договору на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості строком з 12 листопада 2010 по 11 листопада 2011 року.

У зв'язку з неналежним виконанням умов зазначених кредитних договорів КС «Буковинський Альянс» звернулася до Шевченківського районного суду м.Чернівці з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитними договорами. 22 січня 2013 року рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці з ОСОБА_1 на користь КС «Буковинський Альянс» стягнуто заборгованість в сумі 412618,86 грн. 20 березня 2013 року вказане рішення звернуто до виконання.

Зазначав, що в зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання КС «Буковинський Альянс» по теперішній час продовжує нараховувати відсотки за користування кредитними коштами та пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Сума заборгованості відповідача становить 931523, 99 грн. За кредитним договором № 297-л у розмірі 348761,78 грн., з яких непогашені відсотки за користування кредитом - 139134,25 грн., пеня - 209627,53 грн., за кредитним договором № 310-л - 173634,65 грн., з яких непогашені відсотки - 76523,84 грн., пеня - 97110,81 грн., за кредитним договором № 313-л - 409127, 56 грн., непогашені відсотки - 174220,27 грн., 234907,29 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 08 квітня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Буковинський Альянс» заборгованість за кредитними договорами № 297-л від 21.01.2010 року, № 310-л від 09.09.2010 року, № 313-л від 12.11.2010 року у вигляді непогашеної суми відсотків та пені на загальну суму 931523 грн. 99 коп. та судовий збір

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати вищезазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, ухвалене з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

В запереченнях на апеляційну скаргу КС «Буковинський Альянс» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 8 квітня 2015 року залишити без змін. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що21 січня 2010 року між спілкою та членом спілки - ОСОБА_1 укладений строковий кредитний договір № 297-л про надання кредиту в сумі 100000 грн. на умовах зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості строком до 21 січня 2011 року.

09 вересня 2010 року між спілкою та відповідачем ОСОБА_1 укладений строковий кредитний договір № 310-л про надання кредиту в сумі 55000 грн. на умовах зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості строком до 12 листопада 2011 року.

12 листопада 2010 року між ОСОБА_1 та кредитною спілкою «Буковинський Альянс» був укладений кредитний договір № 313-л від 12.11.2010 року згідно якого спілка відкрила ОСОБА_1 кредитну лінію, тобто встановила ліміт кредитування в розмірі 120 000 грн. в рамках строку дії договору на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості строком з 12 листопада 2010 по 11 листопада 2011 року.

У зв'язку з неналежним виконанням умов зазначених кредитних договорів КС «Буковинський Альянс» звернулася до Шевченківського районного суду м.Чернівці з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитними договорами. 22 січня 2013 року рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці з ОСОБА_1 на користь КС «Буковинський Альянс» стягнуто заборгованість в сумі 412618,86 грн. 20 березня 2013 року вказане рішення звернуто до виконання.

Враховуючи, що зобов»язання повинно виконуватись належним чином та не припиняє свою дію до повного його виконання , позивач по теперішній час продовжує нараховувати відсотки за користування кредитними коштами та пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань. Додаткова сума заборгованості до суми стягнення за виконавчими листами за період з 15.01.2013 року по 21.01.2015 року становить 931523,99 грн..

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції вважає, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Вищезазначені обставини встановлені на підставі належних та допустимих доказів, яким суд дав вірну юридичну оцінку і до встановлених таким чином спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального права, що їх регулюють.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність та незаконність стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредитних договорах, оскільки таке рішення уже існує і воно звернуто до виконання є помилковим, оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 січня 2013 року стягнуто заборгованість по вищезазначених кредитних договорах станом на 15 січня 2013 року в сумі 412618,86 грн..

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 квітня 2015 року стягнуто заборгованість за період часу з 15.01.2013 року по 21.01.2015 року і становить 931523,99 грн..

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 визнали відсутність подвійного стягнення заборгованості за вищезазначеними кредитними договорами.

Вищезазначеним також спростовуються доводи апеляційної скарги про тотожність позовів пред»явлених в 2013 та 2015 роках.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2013 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» зобов»язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені в статтях 599-601, 604-609 ЦК України.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання, та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов»язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст.ст. 526, 599 ЦК України.

Ч.1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов»язковим для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовуються у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права та для всіх суддів України. Суди зобов»язані провести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Згідно правової позиції викладеній у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року при розгляді справи № 6-37цс15 зазначено, що ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до вимог ст..1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За положенням ст.. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Виходячи з положень частини 2 стаття 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звернення до суду з вимогою про повернення всіх сум за договором позик у зв»язку з порушенням вимог договору є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов»язань.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі прострочення виконання грошового зобов»язання за договором позики, позикодавець вправі вимагати від позичальника сплати суми боргу з урахування встановленого індексу інфляції, а також 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення згідно ст..625 ЦК України.

Крім того позикодавець має право отримати проценти від суми позики, згідно ст.. 1048 ЦК України, які нараховуються за період з дати отримання коштів позичальником по день повернення позики, якщо інше не було встановлено між сторонами договору.

А тому помилковим є доводи апелянта про відмову позивача від договорів позики у 2013 році в зв»язку з наявністю рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22.01.2013 року, яке не виконане в повному обсязі.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 08 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: