Вирок № 44540618, 03.06.2015, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/4326/15-к

Пр.№ 1-кп/646/365/2015

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.15 року м.Харків

Червонозаводский районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - Сорока О.П.,

за участю прокурора - Волосного Г.В.,

потерпілого -ОСОБА_1, представника потерпілого - ОСОБА_2,

обвинувачених - ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисника -ОСОБА_5,

секретаря - Пономаренко М.О.,

розглянувши кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12015220060000105 від 16 січня 2015 року відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, українця,

громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, який зареєстрований за

адресою: АДРЕСА_2, мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

раніше судимого: 11.06.2002г. Червонозаводським районним судом м.Харкова за ч.1 ст.309 КК України до 1 року обмеження волі, ст..75 КК України з іспитовим строком на 1 рік; 25.07.2003р. Червонозаводським районним судом м. Харкова за ст.263, ч.2 ст.309, ст.70, ст.71 КК України до позбавлення волі строком на два роки та шість місяців; 05.06.2006р. Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч.1 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на три роки із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням 2 роки, 31.05.2007 р. Червонозаводським районним судом м. Харкова, вирок змінено Апеляційним судом Харківської області, призначено за ч.2 ст.309, ст.71 КК України 3 роки 1 місяць позбавлення волі ; 10.04.2015р. Київським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.309 КК України до 2 років позбавлення волі;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, не працює, який проживає за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимого 26.01.2015р. Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч.1 ст.309 КК України до позбавлення волі строком на один рік, із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

за ч.2 ст.289 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Близько 3 годин 20 хвилин 15.01.2015р. ОСОБА_3 та ОСОБА_6, діючи умисно з корисливих мотивів за попередньою змовою, прибули у двір будинку №15/25 по вул. Валдайській в м. Харкові, де знаходився автомобіль ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_1, що належить громадянину ОСОБА_1, вартістю згідно висновку судової авто-товарознавчої експертизи № 40 від 18.02.15р. - 48129 гривень. ОСОБА_6 передав раніше знайдені ним ключі від вказаного автомобіля ОСОБА_3, після чого, останній, реалізовуючи спільний умисел на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом, відкрив замок на водійській двері автомобіля, проник до салону, завів двигун та поїхав на ньому в бік зупинки «Жихарь» прямуючи за автомобілем марки «Газель», яким керував ОСОБА_6 Того ж ранку ОСОБА_3 та ОСОБА_6 продали зазначений автомобіль ОСОБА_7 за 3800 грн. та 3000 рублів РФ.

Своїми діями ОСОБА_3 та ОСОБА_6 завдали матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_1 на загальну суму 48129 грн.

ОСОБА_3 в судовому засіданні визнав вину частково, пояснив, що у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем вирішив наприкінці 2014р. викрасти автомобіль. Недалеко від свого місця проживання примітив автомобіль ВАЗ 21099, який б міг угнати. Сусід ОСОБА_8 пообіцяв знайти покупця. Вночі 15.01.2015р. ОСОБА_3 йшов по двору біля будинку №15/25 по вул. Валдайській в м. Харкові, побачив автомобіль ВАЗ 21099, який бачив і раніше, вирішив його угнати. Подзвонив ОСОБА_8 та спитав про покупця, той сказав що покупець готовий. Тоді подзвонив ОСОБА_6, щоб він забрав ОСОБА_8 на заправній станції та супроводжував його на випадок, якщо автомобіль ВАЗ 21099 заглухне. Він відкрив автівку за допомогою металевої пластини та шляхом з'єднання проводів, завів машину та виїхав з двору, поїхав в сторону ст..Основа. На вул..Валдайській побачив «Газель», де мигнув фарами та подзвонив ОСОБА_6, щоб він з ОСОБА_8 їхав попереду на відстані 20-30м. Таким чином, доїхали до якогось населеного пункту, де чекав ОСОБА_7, який оглянув автомобіль, автомобіль був заведений, ключів та документів він йому не передавав, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 уїхали на автомобілі ВАЗ 21099, а він разом з ОСОБА_6 на «Газелі» поїхали в м.Харків. Ані ОСОБА_8, ані ОСОБА_6, ані ОСОБА_7 не знали, що автомобіль ВАЗ 21099 йому не належить. Після зазначених подій він віддав борг ОСОБА_6 1500 грн., та 300-400 грн. на заправку автомобіля ««Газель»», ОСОБА_8 він також віддав борг 200-400 грн., точно не пам'ятає.

ОСОБА_6 в судовому засіданні вину не визнав, пояснив, що близько п'ятої ранку 15.01.2015р. йому подзвонив ОСОБА_3, попрохав супроводжувати на випадок, якщо заглухне автомобіль ВАЗ 21099, який він хотів продати. Він на заправочній станції забрав ОСОБА_8, який мав показати дорогу до покупця, та на вул..Валдайській у м.Харкові дочекався ОСОБА_3 на автомобілі ВАЗ 21099. Після чого він з ОСОБА_8 на «Газелі» попереду, а ОСОБА_3 на ВАЗ 21099 позаду доїхали до с.Хорошове, де чекав ОСОБА_7, який оглянув автомобіль та уїхав на ньому разом з ОСОБА_8, а він з ОСОБА_3 на «Газелі» поїхали у м.Харків. ОСОБА_3 повернув йому борг 1500 грн., та дав на бензин. В угоні автомобіля участь не приймав, та не знав, що автомобіль не належить ОСОБА_3, ключі від автомобіля також не передавав.

Потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що він володів автомобілем ВАЗ 21099, сірого кольору, д.н. НОМЕР_1 на підставі доручення. Що підтверджується копією довіренності (а.к.п.15). В 2014р. на нього напали двоє чоловік, один з яких був ОСОБА_3 та забрали у нього ключі від автомобіля ВАЗ 21099, але замки на машині він не змінив. 15.01.2015р. близько 13-00 він виявив, що відсутній вказаний автомобіль у дворі буд.15/25 по вул..Валдайській у м.Харкові, де він його завжди залишає.

ОСОБА_8 пояснив, що проживає по сусідству з ОСОБА_3, який попросив знайти покупця на автомобіль ВАЗ 21099 без документів. Він знав, що у ОСОБА_7 є аналогічний автомобіль, тому йому запропонував на запчастини, домовились за 12000 грн. Близько 5 -00 ранку у січні 2015р. подзвонив ОСОБА_3 попрохав, показати дорогу до ОСОБА_7, щоб продати автомобіль, на автівці ОСОБА_6, з яким зустрілись на заправочній станції на вул..Одеській у м.Харкові. Потім з ОСОБА_6 на «Газелі» поїхали до с.Жихарь, де чекав ОСОБА_7 Одразу після них під'їхав ОСОБА_3 на автомобілі ВАЗ 21099. Він знаходився біля автомобіля, коли ОСОБА_7 оглянув машину. Ключі від машини були у замку запалення. ОСОБА_7 передав гроші за автомобіль, з яких ОСОБА_3 повернув йому борг 300 грн.

ОСОБА_7 пояснив, що давно був знайомий з ОСОБА_8, який декілька разів наприкінці 2014р. на початку 2015р. пропонував купити автомобіль ВАЗ 21099 на запчастини, оскільки він має аналогічний автомобіль. 15.01.2015р. близько 4 ранку ОСОБА_8 подзвонив та запропонував забрати автомобіль. Він очікував ОСОБА_8 на с.Жихарь, тому що не хотів щоб продавці знали, де він мешкає. Близько 05 ранку 2015р. приїхала «Газель» з ОСОБА_6, якого він не знав, та ОСОБА_8, а за ними ВАЗ 21099 під керуванням ОСОБА_3, якого він також бачив вперше. Він оглянув автомобіль, ОСОБА_3 передав йому ключі від двері та замка запалення, а він йому 3000 руб. і 3800 грн., документів на автомобіль не передавав. Після чого він з ОСОБА_8 поїхали до нього додому, після чого він розпилив автомобіль, коробку передач сховав у себе в сараї, яку було вилучено співробітниками міліції, а інші запчастини продав.

Відповідно до протоколу впізнання (а.к.п.40-42) ОСОБА_7 впізнав ОСОБА_3, як особу, що продала йому автомобіль ВАЗ 21099 та передала ключі від нього. Крім того,03.02.2015р. ОСОБА_9 видав слідчому 2 ключа від автомобіля ВАЗ 21099, які йому віддав ОСОБА_3 в момент продажу автомобіля (а.к.п.236-238). Ключі в якості речових доказів оглянуті в судовому засіданні. Потерпілий зазначив, що це дійсно ключі від автомобіля, що у нього викрали, металевий від двері, з пластиком - від запалення; впізнав по зовнішньому вигляду та відсутності ліхтарика на пластиковій частині ключа запалення.

Вартість автомобіля НОМЕР_2 з урахуванням зносу згідно з висновком автотоварознавчої експертизи № 40 від 12.02.2015р. (а.к.п.210-212) складає 48129 грн.

Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту (а.к.п.106-110) ОСОБА_8 пояснив та показав, що у січні 2015р. до нього прийшли ОСОБА_3 разом з ОСОБА_6 та запропонували продати автомобіль ВАЗ 21099 без документів, після чого він подзвонив ОСОБА_7 та запропонував йому автомобіль ВАЗ 21099, той відмовився оскільки у нього не було 12000 грн. 14.01.2015р. він приїхав до ОСОБА_7 додому та шляхом телефонних переговорів з ОСОБА_3 домовились за ціну, та сказав чекати дзвінка. 15.01.2015р. ОСОБА_3 подзвонив йому та сказав, що треба переганяти автомобіль. Він вийшов до супермаркету АТБ на пр..Гагаріна, потім під'їхав ОСОБА_3 на автомобілі ВАЗ 21099, та ОСОБА_6 на «Газелі». Він сів у «Газель» та всі разом поїхали у с.Жихарь, де чекав ОСОБА_7, який оглянув автомобіль, розплатився з ОСОБА_3 Він пересів у автомобіль ВАЗ 21099, та разом із ОСОБА_7 поїхали до нього додому.

В ході слідчого експерименту (а.к.п.214-217) ОСОБА_7 також підтвердив, що в с.Хорошове на зуп.Жихарь оглянув автомобіль ВАЗ 21099, ОСОБА_3 віддав йому ключі без документів, вони з ОСОБА_8 на вказаному автомобілі поїхали до нього додому, а ОСОБА_3 з незнайомим йому чоловіком уїхали на «Газелі».

ОСОБА_3 в ході слідчого експерименту (а.к.п.218-220) розказав і показав, що ОСОБА_6 запропонував йому викрасти автомобіль ВАЗ 21099, від якого у нього були ключі. 15.01.2015р. він з вул..Валдайській 15/25 м.Харкова поїхав на ВАЗ 21099, а ОСОБА_6 на «Газелі» у с.Хорошеве, де продали ВАЗ 21099 ОСОБА_7, після чого разом з ОСОБА_6 на «Газелі» поїхали до м.Харкова.

ОСОБА_6 в ході слідчого експерименту (а.к.п.221-223) пояснив, що в грудні 2014р. саме він знайшов ключі від автомобілю ВАЗ 21099, та запропонував ОСОБА_3 його викрасти, та передав при цьому йому ключі. ОСОБА_3 знайшов покупця на автомобіль, та вночі 15.01.2015р. попросив супроводити його після викрадення автомобілю ВАЗ 21099 на «Газелі». Він підібрав ОСОБА_8 та поїхали в с.Хорошеве, де продали автомобіль ВАЗ 21099, ОСОБА_6 отримав свою частину грошей 2000 грн., та разом з ОСОБА_3 на «Газелі» повернулись в м.Харків.

Згідно протоколів тимчасового доступу до речей та роздруківок телефонних дзвінків (а.к.п.115-201) встановлено, що ОСОБА_3 15.01.2015р. неодноразово вночі (о 2-22, 3-12, 3-14, 3-17, 3-23, 3-29, 4-08, 4-13) дзвонив ОСОБА_8, ОСОБА_6 взагалі не дзвонив, що спростовує покази обвинувачених в частині дзвінка ОСОБА_3 ОСОБА_6 близько 5 ранку. Згідно також роздруківки ОСОБА_8 неодноразово 15.01.2015р. дзвонив ОСОБА_7 При цьому, аналізуючи місцезнаходження обвинувачених на підставі роздруківки, суд прийшов до висновку, що 0 3-12 15.01.2015р. ОСОБА_3 знаходився у зоні станції, що забезпечує з'єднання, на вул..Грозненській в м.Харкові, о 3-18 15.01.2015р. там же знаходився ОСОБА_6, а не дома як пояснював в судовому засіданні, оскільки пров.Ремесляний знаходиться в зоні з'єднання на вул..Достоєвського, 22. О 3-29 15.01.2015р. ОСОБА_3 знаходився у зоні станції, що забезпечує з'єднання, на вул..Достоєвського, 22, у м.Харкові, що максимально наближено до місця скоєння злочину: м.Харків, вул..Валдайська,15/25. ОСОБА_10 о 3-41 15.01.2015р. знаходився на вул..Грознеській у м.Харкові, що фактично знаходиться поруч з місцем скоєння злочину: м.Харків, вул..Валдайська 15/25. ОСОБА_8 о 3-30,3-37 15.01.2015р. знаходився в зоні станції на перехресті вул..Зернова та пр.Гагаріна у м.Харкові, що також знаходиться неподалік від вул..Валдайської у м.Харкові. Після чого,близько 4 ранку 15.01.2015р. телефони ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_8 були зафіксовані в зоні дії станції у с.Безлюдівка Харківського району, а о 4-13 15.01.2015р. телефон ОСОБА_3 знаходився в с.Хорошове Харківського району, а в 5-27 - на перехресті пр..Гагаріна - вул..Зернова м.Харкова. Таким чином, суд вважає, що угон ВАЗ 21099 було здійснено ОСОБА_3 та ОСОБА_6 близько 3-20 15.01.2015р., а о 4 ранку вони вже були в с.Безлюдівка. Наведене повністю спростовує покази ОСОБА_3, ОСОБА_6, що ОСОБА_3 дзвонив ОСОБА_6 близько 5 ранку 15.01.2015р. та просив лише супроводжувати автомобіль ВАЗ 21099 на випадок поломки, оскільки дані про переміщення мобільних телефонів обвинувачених свідчать, що о 5 ранку вони вже повернулись до м.Харкова з с.Безлюдівка Харківського району.

Протокол огляду місця події від 12.02.2015р. (а.к.п.19-23) та речовий доказ коробку передач від автомобіля ВАЗ 21099 (а.к.п.24), суд визнає недопустимими доказами, оскільки вони добуті з порушенням ст..ст.234,237 КПК України.

Враховуючи, наведені докази в їх сукупності, суд вважає неправдивими покази ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в частині того, що ОСОБА_6 не приймав участі у заволодінні автомобілем ВАЗ 21099, оскільки саме він передав ОСОБА_3 ключі від автомобіля ВАЗ 21099, та за механічним розподілом ролей забезпечував його викрадення та супроводження до с.Хорошове, де отримав свою частку грошей за викрадений автомобіль, та після закінчення злочинних дій відвіз ОСОБА_3 до м.Харкова. Дії обвинувачених були узгодженими, їх ролі завчасно розподілені, оскільки під час вчинення злочину вони жодного разу не дзвонили один одному. Покази свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 разом з іншими наведеними доказами спростовують покази обвинувачених в частині відсутності ключів від автомобілю ВАЗ 21099 під час угону, а саме передача ключів від машину ОСОБА_6 ОСОБА_3 та находження ОСОБА_6 у нічний час безпосередньо біля місця злочину, супровід автомобіля ВАЗ 21099 до місця продажу та отримання частки від продажу автомобіля беззаперечно свідчать про участь ОСОБА_6 у вчиненні злочину.

При цьому, суд досліджує та надає оцінку доказів в межах обвинувачення та не вирішує питання щодо участі ОСОБА_8 у вчиненні злочину.

Доводи захисту про те, що ОСОБА_3, ОСОБА_6 обмовили себе під час слідчих експериментів, бо було порушено їх право на захист та до них застосовувались недозволені методи, в судовому засіданні не були доведені жодним доказом. Так, дійсно захисник ОСОБА_5 звертався із заявою про злочин, однак дані в ЄРДР не вносились, суд тричі в судових засіданнях роз'яснював право оскаржити бездіяльність слідчого, або прокурора в частині невнесення даних до ЄРДР, однак захист не скористався своїм правом на оскарження бездіяльності, та не довів факт порушення права на захист, незаконність затримання та застосування недозволених методів розслідування.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_3, ОСОБА_6 за ч.2 ст.289 КК України, тобто у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарання суд відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно класифікації, передбаченій ст.12 КК України, ОСОБА_3, ОСОБА_6 вчинили тяжкий злочин. Обставин, що пом'якшують покарання обвинувачених судом не встановлено. Рецидив злочинів є обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 характеризуються посередньо по місцю проживання, офіційно не працює, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_7, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, судим, злочин вчинив до набрання вироком від 26.01.2015р. чинності, тому суд призначає покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України.

ОСОБА_3 характеризується задовільно за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, неодноразово судим, вчинив злочин до вироку Київського районного суду м.Харкова від 10.04.2015р., тому суд призначає покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України.

За таких обставин, суд вважає, що виправлення ОСОБА_3, ОСОБА_6, а також запобігання вчинення ними нових злочинів можливе при обранні їм міри покарання у виді позбавлення волі. При цьому, суд враховує неодноразові попередні судимості та найактивнішу участь у вчиненні злочину ОСОБА_3, невизнання обвинуваченими вини, розмір заподіяної шкоди, яка не була відшкодована. Оскільки конфіскація майна за санкцією ч.2 ст.289 КК України може не призначатись, та шкода була заподіяна фізичній особі, суд з метою відшкодування шкоди за рахунок майна обвинувачених не призначає конфіскацію майна ОСОБА_3, ОСОБА_6

Цивільний позов ОСОБА_1 в розмірі 220000 грн. підлягає частковому задоволенню. Матеріальна шкода підлягає відшкодуванню у розмірі 48129 грн., оскільки вартість викраденого автомобіля НОМЕР_3 з урахуванням зносу згідно висновку автотоварознавчої експертизи № 40 від 12.02.2015р. (а.к.п.210-212) складає 48129 грн., будь яких доказів щодо більшої вартості автомобіля цивільним позивачем та його представником суду не надано. Моральну шкоду суд стягує у розмірі 20000 грн., при цьому враховує хвилювання ОСОБА_1 з приводу втрати майна, порушення звичайного способу життя та додавання додаткових зусиль на організацію биту у зв'язку з відсутністю автомобілю тривалий час та назавжди. При цьому, суд вважає недоведеними посилання цивільного позивача на втрату єдиного способу заробітку, оскільки цивільний позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження своєї підприємницької діяльності, а саме роботи таксистом на викраденому автомобілі. З урахуванням ступеню вини обвинувачених, їх матеріального становища, суд задовольняє позов в частині стягнення моральної шкоди, виходячи з принципу розумності та справедливості у розмірі 20000 грн. Витрати на правову допомогу є судовими витратами та підлягають стягненню частково пропорційно задоволених вимог , що передбачено ст..ст.79,84,88 ЦПК України, у розмірі 31%, тобто 620 грн.

Речові докази: коробка передач та ключі від автомобіля підлягають поверненню потерпілому.

Судові витрати у розмірі 245,52 грн. за проведення автотоварознавчої експертизи підлягають стягненню з обвинувачених в дольовому порядку у рівних частках.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 373, 374, 472, 474 та 475 КПК України,

У х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України та призначити йому покарання у вигляді 6 років позбавлення волі. Згідно ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Київського районного суду м.Харкова від 10.04.2015р. у вигляді 2 років позбавлення волі більш суворим призначеним покаранням, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 6 років позбавлення волі без конфіскації майна.

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців. На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинання менш сурового покарання, призначеного Червонозаводським районним судом м. Харкова від 26.01.2015р. у вигляді 1 року позбавлення волі більш суворим призначеним покаранням остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Початком строку відбуття покарання ОСОБА_3, ОСОБА_6. вважати 14.02.2015р. з моменту їх затримання за ухвалами Червонозаводського районного суду м.Харкова від 14.02.2015р. про обрання запобіжних заходів. Зарахувати в строк відбуття покарання строк досудового тримання під вартою ОСОБА_3, ОСОБА_6

Речові докази: коробка передач та ключі від автомобіля повернути ОСОБА_1

Цивільний позов ОСОБА_1 задовільнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_6 68129 грн. Витрати на правову допомогу стягнути в долевому порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 620 грн. по 310 грн. з кожного.

Судові витрати за проведення автотоварознавчої експертизи стягнути в долевому порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_6 245,52 грн. по 122,76 грн. з кожного на користь держави.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченим та прокурору негайно вручити копію вироку.

Суддя Сорока О.П.