Рішення № 44538831, 29.05.2015, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/3769/14-ц провадження 2/619/102/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

29 травня 2015 р. Дергачівський районний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Калмикової Л.К.

при секретарі - Кривошей А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми, звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми, звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування свого позову посилається на те, що 29 січня 2009 року відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були позичені у позивача ОСОБА_1 валютні цінності у вигляді в натурі та на суму 197 000 доларів США, які відповідачі зобов'язалися повернути позивачу частинами (з розстроченням) не пізніше 29 липня 2009 року.

На підтвердження цього факту та на виконання вимоги ч. 1 ст. 1047 ЦК України, відповідачами із позивачем того ж дня в письмовій формі укладено договір позики.

29 січня 2009 року договір позики був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. та зареєстрований в реєстрі за № 249.

Боржниками був порушений порядок повернення кредиторові позичених в нього коштів, і станом на 24 липня 2009 року з усієї суми боргу ними було повернуто йому всього лише 10000 доларів США.

Замість вчасно повернути кредиторові залишок боргу, боржники навпаки звернулися до нього з проханням позичити їм ще коштів, продовжити строк дії договору позики та відстрочити термін остаточного розрахунку із кредитором за цим договором.

Кредитор ОСОБА_1 погодився і 24 липня 2009 року додатково позичив боржникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кошти у вигляді валютних цінностей у кількості 28 000 доларів США, у зв'язку із чим того ж дня сторонами було складено нову редакцію договору позики, яка 24 липня 2009 року була посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. та зареєстрований в реєстрі за № 3019.

За умовами нової редакції договору позики, боржники позичили у кредитора валютні цінності в сумі 225 000 доларів США (з яких 10 000 доларів США вже були повернуті) і зобов'язалися солідарно їх повернути не пізніше 29 січня 2010 року.

Боржниками знову був порушений порядок повернення кредиторові позичених в нього коштів, і станом на 28 січня 2010 року з усієї суми боргу ними було повернуто йому додатково всього лише 15 500 доларів США.

Боржники знову звернулися до ОСОБА_1 з проханням позичити їм ще коштів, продовжити строк дії нової редакції договору позики та відстрочити термін остаточного розрахунку із кредитором за цим договором.

Кредитор ОСОБА_1 погодився і 28 січня 2010 року додатково позичив боржникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кошти у вигляді валютних цінностей у кількості 48 600 доларів США.

28 січня 2010 року між сторонами був укладений додатковий договір № 1 до нової редакції договору позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. за реєстровим № 159 .

Додатковим договором № 1 були внесені зміни до нової редакції договору позики від 24 липня 2009 року, згідно яких відповідачі отримали від позивача валютні цінності у вигляді в натурі та на суму 273 600 доларів США (з яких 25 500 доларів США були повернуті кредиторові боржниками вже на момент укладення додаткового договору № 1), які зобов'язалася повернути позивачу частинами (з розстроченням) не пізніше 29 липня 2010 року.

Відповідачі свої зобов'язання з повернення позивачу коштів не виконали. 23 травня 2011 року за заявою позивача, приватним нотаріусом Малаховою Г. І. за реєстровим № 1618, було вчинено виконавчий напис про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 боргу за договором позики у вигляді неповернутої боржниками частини позичених коштів, еквівалентній 247 150 доларів США.

Оскільки відповідачі порушили взяті на себе за договором позики зобов'язання і борг позивачу не повернули, позивач був змушений звернутися за захистом своїх прав в суд із позовом про стягнення з відповідачів суми заборгованості.

За результатами розгляду цивільної справи № 619/6074/13-ц (провадження № 2/619/320/14) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики від 24 січня 2009 року у відповідності до нової редакції договору позики від 24 липня 2009 року, в редакції додаткового договору № 1 до договору позики від 28 січня 2010 року Дергачівський районний суд Харківської області ухвалив 22 травня 2014 року заочне рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив повністю і вирішив стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 6 091 915 грн. 36 коп. боргу та витрат по сплаті судового збору у розмірі - 3 441 грн.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2014 року заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

10 березня 2015 року заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області було змінено рішенням апеляційного суду Харківської області, яким апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 22 травня 2014 року в частині стягнення неустойки за прострочення зобов'язання змінено, зменшено суму неустойки, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 з 5 164 000 грн. до 1 220 000 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін

Згідно виконавчого напису та вказаних судових рішень, всього за укладеним договором позики від 29 січня 2009 року у відповідності до нової редакції договору позики від 24 липня 2009 року, в редакції додаткового договору № 1 до договору позики від 28 січня 2010 року, разом із понесеними судовими витратами з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сума боргу, еквівалентна 247 150 доларам США, проценти за користування коштами та три проценти річних в сумі 927 915.36грн., неустойка в розмірі 1 220 000.00 грн. та судові витрати на загальну суму 3 441 грн. 00 коп.

02 березня 2015 року позивач через свого представника повторно звернувся із заявою до відділу державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження та примусове стягнення з ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 247 150 доларів США.

Постановою старшого державного виконавця від 03 березня 2015 року було відкрито виконавче провадження № 46737004 про стягнення з ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 247 150 доларів США. Відповідачі свого обов'язку з повернення боргу у визначеному обсязі не виконали. Тому, позивач змушений знову звернутися в суд за захистом своїх порушених відповідачами прав з вимогами про стягнення з них процентів за користування коштами, трьох процентів річних і передбаченої договором позики неустойки за час порушення ними своїх зобов'язань з моменту звернення в суд із попереднім позовом по день звернення в Дергачівський районний суд Харківської області із цим уточненим позовом.

Позичені у позивача кошти відповідачами не повернуті.

При цьому, сам по собі факт звернення позивача в суд із позовом до відповідачів про стягнення з них на його користь заборгованості за договором позики, нарахувань за заборгованістю, ухвалення рішень про задоволення судом вимог позивача не припиняють зобов'язальних правовідносин сторін договору: не звільняють боржників від відповідальності за невиконання ними грошових зобов'язань та не позбавляють кредитора права на подальше нарахування, вимогу і стягнення з боржників процентів за користування коштами, трьох процентів річних, неустойки та інших передбачених договором та/або законом нарахувань.

Вказана правова позиція підтримується, підтверджується та повністю співпадає з висновками суддів Верховного Суду України в Ухвалі від 12 березня 2009 року у справі № 6-9743сво08 (реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 3298712).

Відповідно ст. 3607 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Оскільки наведене щойно рішення Верховного Суду України прийняте саме за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, то воно є обов'язковим для врахування всіма судами України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому вказана норма права не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з ухваленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому висновок суду про те, що сплата інфляційних нарахувань та трьох процентів річних може бути лише як невід'ємна частина вимоги про сплату основного боргу є необґрунтованим, так як статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (постанова від 12 вересня 2011 року № 3-73 гс 11).

Виходячи зі змісту правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та відповідних правових висновків суддів Верховного Суду України, слідує безспірний висновок про те, що з поданням кредитором позову про стягнення з боржника боргу та, навіть, з ухваленням судом про це відповідного рішення зобов'язання між сторонами договору не припиняються.

Таким чином, судді Верховного Суду України прямо вказують на право кредитора стягувати з боржника інфляційні нарахування та три проценти річних з несплаченої ним після винесення відповідного судового рішення суми, а Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ наполягає ще й на подальшій відповідальності боржника за порушення строків розрахунків після винесення судового акту про стягнення заборгованості.

Розмір неповернутої відповідачами позивачу суми боргу становить 247 150 доларів США.

Сума процентів за користування позиченими в нього коштами розрахована позивачем за період з моменту звернення до суду з 17 вересня 2013 року по момент подання до суду цієї уточненої позовної заяви 24 квітня 2015 року в залежності від встановленої Національним банком України у відповідних періодах часу облікової ставки наступним чином:

Сума позики, $ СШАПеріод користування позикоюПеріод, днівОблікова ставка НБУ у відповідному періоді користування позикою, %Сума процентів, $ США (1 ? 3 ? 4 / 100% / 365 днів)12345247 150з 17 вересня 2013 року по 15 квітня 2014 року21006,509 242з 15 квітня 2014 року по 17 липня 2014 року9309,505 982з 17 липня 2014 року по 13 листопада 2014 року11912,5010 072з 13 листопада 2014 року по 06 лютого 2015 року8514,008 057з 06 лютого 2015 року по 04 березня 2015 року2619,503 433з 04 березня 2015 року по 24 квітня 2015 року5130,0010 359Загальна сума процентів за користування позикою, $ США:47 145

Отже, належна до стягнення з відповідачів на користь позивача сума процентів за користування позиченими коштами за період з 17 вересня 2013 року по 24 квітня 2015 року складає 47 145 доларів США.

Оскільки, грошові зобов'язання за договором позики від 24 січня 2009 року у відповідності до нової редакції договору позики від 24 липня 2009 року, в редакції додаткового договору № 1 до договору позики від 28 січня 2010 року визначені в іноземній валюті, то позивач не висуває вимог про стягнення з відповідачів інфляційного збільшення суми боргу.

Три проценти річних від простроченої поверненням суми боргу, належні до стягнення з відповідачів на користь позивача, розрахунок яких здійснений ним за період з моменту попереднього звернення позивача в суд до моменту звернення в суд із цим уточненим позовом.

Прострочена поверненням сума боргу, $ СШАПеріод прострочення відповідної суми боргуПеріод, днівСума трьох процентів річних від простроченої поверненням суми боргу за відповідний період прострочення, $ США (1 / 100,0% ? 3,0% / 365 днів ? 3)1235247 150з 17 вересня 2013 року по 24 квітня 2015 року58411 863

Розмір трьох процентів річних від простроченої поверненням суми боргу, належний до стягнення з відповідачів на користь позивача за період з 17 вересня 2013 року по 24 квітня 2015 року становить 11 863 долари США.

З урахуванням наведених вище обставин та розрахунків, розмір заборгованості відповідачів перед позивачем за договором позики від 24 січня 2009 року у відповідності до нової редакції договору позики від 24 липня 2009 року, в редакції додаткового договору № 1 до договору позики від 28 січня 2010 року з урахуванням процентів за користування коштами на рівні облікової ставки НБУ та трьох процентів річних складає:

47 145 (проценти за користування коштами)+11 863 (три проценти річних від простроченої поверненням суми боргу)= 59 008 доларів США.

Сторонами передбачено спосіб забезпечення виконання відповідачами їх зобов'язань з повернення позивачеві позичених коштів ще й безпосередньо умовами укладеного договору.

Умовою п. 4 первісної редакції договору позики від 29 січня 2009 року сторонами було передбачено обов'язок відповідачів сплатити солідарно на користь позивача штраф в розмірі 2 000 гривень за кожен день прострочення будь-якого строку (п. 1 договору) виконання зобов'язання по поверненню позики, починаючи з шостого дня прострочення.

Умовою п. 5 нової редакції договору позики від 24 липня 2009 року, в редакції додаткового договору № 1 до договору позики від 28 січня 2010 року сторони збільшили розмір відповідальності відповідачів за прострочення строку виконання зобов'язання та встановили неустойку в розмірі 4 000 гривень за кожен день прострочення, починаючи з шостого дня.

Прострочення виконання відповідачами їх зобов'язань за договором позики в період з 17 вересня 2013 року по 24 квітня 2015 року становить 584 дні.

Позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь штраф (пеню), обраховану як результат від множення кількості днів останнього року (перед днем звернення до суду із цим позовом) прострочення в період з 24 квітня 2014 року по 24 квітня 2015 року на розмір встановленої договором щоденної неустойки:

365 днів прострочення ? 4 000 грн. 00 коп. щоденної неустойки = 1 460 000 грн. 00 коп.

Розмір належної до стягнення з відповідачів на користь позивача встановленої сторонами в договорі неустойки, за прострочення виконання зобов'язання в період з 24 квітня 2014 року по 24 квітня 2015 року складає 1 460 000.00 грн.

Загальний розмір ціни позову складає:

59 008 долари США ? 22,531063 грн./ долар США = 1 329 512 грн. 96 коп.

1 329 512 грн. 96 коп. + 1 460 000 грн. 00 коп. = 2 789 512 грн. 96 коп.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором позики від 29 січня 2009 року за реєстровим № 249, того ж дня відповідачами із позивачем було укладено Іпотечний договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Широковою В. А. та зареєстрований в реєстрі за № 251. За умовами Іпотечного договору, в забезпечення виконання зобов'язань відповідачів з повернення позивачу боргу за договором позики, ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 в іпотеку будинок № 4, літ. «А-1», господарський блок «Б», альтанку літ. «В», альтанку літ. «Г», сарай літ. «Д», сарай літ. «Е», огорожу № 1, колонку - N, за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 91,90 кв. м., загальною площею 451,50 кв. м. та земельну ділянку площею 0,1613 га, кадастровий номер НОМЕР_4, що розташована за адресою: Харківська область, Дергачівський район, АДРЕСА_1, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10 червня 2008 року по справі № 2-1181/2008; зареєстроване у Дергачівському комунальному підприємстві технічної інвентаризації «Інвенрос» 25 червня 2008 року, номер витягу 19312098, реєстраційний номер 23756105, номер запису 1318 в книзі 12 - для будинку (за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 91,90 кв. м., загальною площею 451,50 кв. м.); та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_5, виданого 20 липня 2005 року Черкасько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1333 - для земельної ділянки (площа 0,1613 га, кадастровий номер НОМЕР_4, що розташована за адресою: Харківська область, Дергачівський район, АДРЕСА_1, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд).

У зв'язку з укладенням нової редакції договору позики та додаткового договору № 1 до договору позики були укладені додатковий договір № 1 (24 липня 2009 року), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. та зареєстрований нею в реєстрі за № 3021 та додатковий договір № 2 (28 січня 2010 року), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. та зареєстрований в реєстрі за № 161, до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. та зареєстрований в реєстрі за № 251. В зазначених документах вказується на те, що вони є невід'ємною частиною договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. та зареєстрований в реєстрі за № 251.

Позивач бажає задовольнити свої вимоги за договором позики від 29 січня 2009 року у відповідності до нової редакції договору позики від 24 липня 2009 року, в редакції додаткового договору № 1 до договору позики від 28 січня 2010 року, в сумі еквівалентній 247 150 доларам США згідно виконавчого напису нотаріуса від 23 травня 2011 року, в сумі 2 151 356.36 грн. згідно рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 22 травня 2014 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 10 березня 2015 року та вимог, які пред'явлені в цьому уточненому позові, щодо стягнення з Відповідачів трьох процентів річних та процентів за користування позикою в сумі, еквівалентній 59 008 (п'ятдесяти дев'яти тисячам восьми) доларам США за курсом НБУ на день ухвалення рішення у справі, а також неустойки за період з 24 квітня 2014 року по 24 квітня 2015 року складає 1 460 000 грн., за рахунок предмета іпотеки із застосуванням визначеної положеннями ст. 38 Закону України «Про іпотеку» процедури звернення стягнення на нього шляхом продажу будь-якій третій особі-покупцю.

01 квітня 2013 року від імені кредитора відповідачу ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку була направлена письмова Вимога про усунення порушення виконання зобов'язань за договором позики з викладом стислого змісту порушених зобов'язань, вимогою про виконання порушеного зобов'язання у тридцятиденний строк, з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі її невиконання (згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку») та з Вимогою про добровільне виселення в порядку ст. 40 Закону України «Про іпотеку»

01 квітня 2013 року, від імені кредитора відповідачу ОСОБА_3 була направлена така ж сама Вимога про усунення порушення виконання зобов'язань за договором позики з викладом стислого змісту порушених зобов'язань, вимогою про виконання порушеного зобов'язання у тридцятиденний строк, з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі її невиконання (згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку») та з Вимогою про добровільне виселення в порядку ст. 40 Закону України «Про іпотеку».

Задля підвищення ймовірності отримання відповідачами вимоги про виконання ними зобов'язань, від імені кредитора відповідачам було направлено Вимогу рекомендованою кореспонденцією.

Просить солідарно з ОСОБА_2 (податковий номер: НОМЕР_1), ОСОБА_3 (податковий номер: НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (податковий номер: НОМЕР_3) три проценти річних та проценти за користування позикою в сумі, еквівалентній 59 008 доларам США за курсом НБУ на день ухвалення рішення - 1242013,77 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_2 (податковий номер: НОМЕР_1), ОСОБА_3 (податковий номер:НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (податковий номер: НОМЕР_3) неустойку за період з 24 квітня 2014 року по 24 квітня 2015 року, яка складає 1 460 000 грн., в рахунок задоволення вимог ОСОБА_1 (податковий номер: НОМЕР_3) звернути стягнення на предмет іпотеки - будинок № 4, літ. «А-1», господарський блок «Б», альтанку літ. «В», альтанку літ. «Г», сарай літ. «Д», сарай літ. «Е», огорожу № 1, колонку - N, за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 91,90 кв. м., загальною площею 451,50 кв.м. та земельну ділянку площею 0,1613 га, кадастровий номер НОМЕР_4, що розташована за адресою: Харківська область, Дергачівський район, АДРЕСА_1, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - шляхом продажу, надавши іпотекодержателю ОСОБА_1 права на продаж предмета іпотеки будь-якій третій особі - покупцю на його власний розсуд за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна на момент продажу, надати ОСОБА_1 (податковий номер: НОМЕР_3), особисто та через представника, право пред'являти правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, усно та письмово звертатися, одержувати і подавати необхідні довідки (в тому числі про сімейний стан іпотекодавців, належність їм майна на праві власності, про кількість продажів, визначення нормативної вартості тощо), будь-які витяги з усіх державних реєстрів прав власності, інших речових прав на нерухоме майно та обтяжень об'єктів нерухомого майна, звіти про оцінку майна (в тому числі висновки експертів) та будь-які інші документи в Державній реєстраційній службі України, Державній міграційній службі України та інших державних органах, установах, підприємствах, організаціях усіх форм власності, в державних нотаріальних конторах, у приватних нотаріусів та в архівних установах (в тому числі з вимогами про відкриття нового розділу стосовно предмета іпотеки в реєстрі прав власності на нерухоме майно) та вчиняти всі інші необхідні дії, пов'язані з продажем предмета іпотеки, з метою збереження предмета іпотеки до моменту його реалізації передати цей предмет іпотеки - будинок № 4, літ. «А-1», господарський блок «Б», альтанку літ. «В», альтанку літ. «Г», сарай літ. «Д», сарай літ. «Е», огорожу № 1, колонку - N, за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 91,90 кв. м., загальною площею 451,50 кв. м. та земельну ділянку площею 0,1613 га, кадастровий номер НОМЕР_4, що розташована за адресою: Харківська область, Дергачівський район, АДРЕСА_1, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в управління ОСОБА_1 (податковий номер: НОМЕР_3) на період до його реалізації з наданням права обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, зміни замків, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами, укладання договорів оренди предмету іпотеки з правом отримання орендної плати, виселити відповідачів ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_2) з іпотечного майна - будинку № 4, літ. «А-1», господарський блок «Б», альтанку літ. «В», альтанку літ. «Г», сарай літ. «Д», сарай літ. «Е», огорожу № 1, колонку - N, за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 91,90 кв. м., загальною площею 451,50 кв. м., стягнути солідарно з ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_3) судові витрати - 243,60 грн.

В судове засідання представник позивача не з"явився. Згідно заяви позов підтримала повністю. Просить справу розглядати за її відсутності, що суд вважає за можливе.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправленя.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про слухання справи повідомлялась належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

До суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2- адвоката ОСОБА_6, в якій він просив відкласти розгляд справи у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 знаходиться за межами Харківської області. Суд вважає, що причини неявки відповідача ОСОБА_2 неповажні.

Згідно ч.3 ст.27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

У зв'язку з неявкою відповідачів, ненадходженням особисто від них, представника відповідача обґрунтованих заяв, враховуючи строки розгляду справи, суд вважає за можливе справу розглядати без участі відповідачів, представника відповідача, провівши заочний розгляд справи з винесенням заочного рішення, проти чого представник позивача не заперечує.

Судом встановлено, що 29 січня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір позики, згідно якого позивач позичив відповідачам суму 197 000 доларів США, та які зобов'язалися повернути частинами (з розстроченням) не пізніше 29 липня 2009 року.

Вказаний вище договір був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. та зареєстрований в реєстрі за № 249.

Боржниками був порушений порядок повернення кредиторові позичених в нього коштів, і станом на 24 липня 2009 року з усієї суми боргу ними було повернуто всього 10000 доларів США.

24 липня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір позики, згідно якого боржники позичили у кредитора валютні цінності в сумі 225 000 доларів США (з яких 10 000 доларів США вже були повернуті) і зобов'язалися солідарно їх повернути не пізніше 29 січня 2010 року.

Вказаний вище договір був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. та зареєстрований в реєстрі за № 3019.

Станом на 28 січня 2010 року з усієї суми боргу відповідачами було повернуто 15 500 доларів США.

28 січня 2010 року між сторонами був укладений додатковий договір № 1 до нової редакції договору позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. за реєстровим № 159 .

Додатковим договором № 1 були внесені зміни до нової редакції договору позики від 24 липня 2009 року, згідно яких відповідачі отримали від позивача валютні цінності у вигляді в натурі та на суму 273 600 доларів США (з яких 25 500 доларів США були повернуті кредиторові боржниками вже на момент укладення додаткового договору № 1), які зобов'язалася повернути позивачу частинами (з розстроченням) не пізніше 29 липня 2010 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачі свої зобов'язання з повернення позивачу коштів не виконали. 23 травня 2011 року за заявою позивача, приватним нотаріусом Малаховою Г. І. за реєстровим № 1618, було вчинено виконавчий напис про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 боргу за договором позики у вигляді неповернутої боржниками частини позичених коштів, еквівалентній 247 150 доларів США.

Згідно заочного рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 22.05.2014р. позов за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики від 24 січня 2009 року задоволено повністю. Вирішено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 6 091 915 грн. 36 коп. боргу та судові витрати- 3 441 грн.

10 березня 2015 року заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області було змінено рішенням апеляційного суду Харківської області в частині стягнення неустойки за прострочення зобов'язання, зменшено суму неустойки, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 з 5 164 000 грн. до 1 220 000 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін

Згідно виконавчого напису та вказаних судових рішень, всього за укладеним договором позики від 29 січня 2009 року у відповідності до нової редакції договору позики від 24 липня 2009 року, в редакції додаткового договору № 1 до договору позики від 28 січня 2010 року, разом із понесеними судовими витратами з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сума боргу, еквівалентна 247 150 доларам США, проценти за користування коштами та три проценти річних в сумі 927 915.36грн., неустойка в розмірі 1 220 000.00 грн. та судові витрати на загальну суму 3 441 грн. 00 коп.

Постановою старшого державного виконавця Дергачівського РУЮ в Харківській області від 03 березня 2015 року було відкрито виконавче провадження № 46737004 про стягнення з ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 247 150 доларів США. Відповідачі свого обов'язку з повернення боргу у визначеному обсязі не виконали.

Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідачі своїх грошових зобов'язань не виконали, то ці зобов'язання не припинилися.

Законодавством визначено вичерпний перелік підстав припинення зобов'язання, і зазначені ці підстави у статтях 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України. Жодна з цих норм не вказує на звернення кредитора в суд із позовом як на підставу припинення зобов'язання.

За відсутності інших передбачених Договором або законом підстав, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ст. 3607 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Оскільки наведене щойно рішення Верховного Суду України прийняте саме за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, то воно є обов'язковим для врахування всіма судами України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому вказана норма права не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з ухваленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому висновок суду про те, що сплата інфляційних нарахувань та трьох процентів річних може бути лише як невід'ємна частина вимоги про сплату основного боргу є необґрунтованим, так як статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (постанова від 12 вересня 2011 року № 3-73 гс 11).

Виходячи зі змісту правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та відповідних правових висновків суддів Верховного Суду України, слідує безспірний висновок про те, що з поданням кредитором позову про стягнення з боржника боргу та, навіть, з ухваленням судом про це відповідного рішення зобов'язання між сторонами договору не припиняються.

Розмір неповернутої відповідачами позивачу суми боргу становить 247 150 доларів США.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Стаття 1048 ЦК України зазначає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Інший розмір процентів у договорі сторонами не встановлений.

Сума процентів за користування позиченими в нього коштами розрахована позивачем за період з моменту звернення до суду з 17 вересня 2013 року по момент подання до суду цієї уточненої позовної заяви 24 квітня 2015 року в залежності від встановленої Національним банком України у відповідних періодах часу облікової ставки наступним чином:

Сума позики, $ СШАПеріод користування позикоюПеріод, днівОблікова ставка НБУ у відповідному періоді користування позикою, %Сума процентів, $ США (1 ? 3 ? 4 / 100% / 365 днів)12345247 150з 17 вересня 2013 року по 15 квітня 2014 року21006,509 242з 15 квітня 2014 року по 17 липня 2014 року9309,505 982з 17 липня 2014 року по 13 листопада 2014 року11912,5010 072з 13 листопада 2014 року по 06 лютого 2015 року8514,008 057з 06 лютого 2015 року по 04 березня 2015 року2619,503 433з 04 березня 2015 року по 24 квітня 2015 року5130,0010 359Загальна сума процентів за користування позикою, $ США:47 145

Отже, належна до стягнення з відповідачів на користь позивача сума процентів за користування позиченими коштами за період з 17 вересня 2013 року по 24 квітня 2015 року складає 47 145 доларів США.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до рішення ВСУ від 26.11.2008 року справа № 6-1337св08, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні, то норми щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у гривні.

Три проценти річних від простроченої поверненням суми боргу, належні до стягнення з відповідачів на користь позивача, розрахунок яких здійснений ним за період з моменту попереднього звернення позивача в суд до моменту звернення в суд.

Прострочена поверненням сума боргу, $ СШАПеріод прострочення відповідної суми боргуПеріод, днівСума трьох процентів річних від простроченої поверненням суми боргу за відповідний період прострочення, $ США (1 / 100,0% ? 3,0% / 365 днів ? 3)1235247 150з 17 вересня 2013 року по 24 квітня 2015 року58411 863

Розмір трьох процентів річних від простроченої поверненням суми боргу, належний до стягнення з відповідачів на користь позивача за період з 17 вересня 2013 року по 24 квітня 2015 року становить 11 863 долари США.

З урахуванням наведених вище обставин та розрахунків, розмір заборгованості відповідачів перед позивачем за договором позики від 24 січня 2009 року у відповідності до нової редакції договору позики від 24 липня 2009 року, в редакції додаткового договору № 1 до договору позики від 28 січня 2010 року з урахуванням процентів за користування коштами на рівні облікової ставки НБУ та трьох процентів річних складає:

47 145 (проценти за користування коштами)+11 863 (три проценти річних від простроченої поверненням суми боргу)= 59 008 доларів США.

Сторонами передбачено спосіб забезпечення виконання відповідачами їх зобов'язань з повернення позивачеві позичених коштів ще й безпосередньо умовами укладеного Договору.

За ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Умовою п. 4 первісної редакції договору позики від 29 січня 2009 року сторонами було передбачено обов'язок відповідачів сплатити солідарно на користь позивача штраф в розмірі 2 000 гривень за кожен день прострочення будь-якого строку (п. 1 договору) виконання зобов'язання по поверненню позики, починаючи з шостого дня прострочення.

Умовою п. 5 нової редакції договору позики від 24 липня 2009 року, в редакції додаткового договору № 1 до договору позики від 28 січня 2010 року сторони збільшили розмір відповідальності відповідачів за прострочення строку виконання зобов'язання та встановили неустойку в розмірі 4 000 гривень за кожен день прострочення, починаючи з шостого дня.

Прострочення виконання відповідачами їх зобов'язань за договором позики в період з 17 вересня 2013 року по 24 квітня 2015 року становить 584 дні.

Задля недопущення порушення строків розгляду справи у зв'язку з виникненням суперечок між сторонами щодо необхідності застосування до вимоги позивача про стягнення неустойки визначеної законом спеціальної позовної давності в один рік.

Позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь штраф (пеню), обраховану як результат від множення кількості днів останнього року (перед днем звернення до суду із цим позовом) прострочення в період з 24 квітня 2014 року по 24 квітня 2015 року на розмір встановленої договором щоденної неустойки:

365 днів прострочення ? 4 000 грн. 00 коп. щоденної неустойки = 1 460 000 грн. 00 коп.

Розмір належної до стягнення з відповідачів на користь позивача встановленої сторонами в договорі неустойки, за прострочення виконання зобов'язання в період з 24 квітня 2014 року по 24 квітня 2015 року складає 1 460 000.00 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо договір позики між фізичними особами містить посилання на використання як предмета договору іноземної валюти, то порядок розрахунку має здійснюватися в грошовій одиниці України - гривні.

Це твердження узгоджене із правовою позицією Верховного Суду України, закріпленою у відповідних судових рішеннях (від 25 листопада 2009 року у справі № 6-19596 св 07, від 02 червня 2010 року у справі № 6-14192св09 та інших). Крім того, така позиція Верховного Суду України закріплена у роз'ясненнях, що містяться у п. 14 Постанови його Пленуму від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», в якому зазначається, що оскільки ч. 1 ст. 192 ЦК України визначає законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, грошову одиницю України - гривню, то при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення суми, що підлягає стягненню, грошову одиницю України - гривні (з наведенням розрахунків з переведенням іноземної валюти (яка була предметом позики) в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення).

Сума боргу в іноземній валюті (доларах США) на офіційний курс Національного банку України цієї валюти в українських гривнях на дату звернення із цим позовом в суд

59 008 долари США ? 22,531063 грн./ долар США = 1 329 512 грн. 96 коп.

Загальний розмір ціни позову складає:

59 008 долари США ? 22,531063 грн./ долар США = 1 329 512 грн. 96 коп.

1 329 512 грн. 96 коп. + 1 460 000 грн. 00 коп. = 2 789 512 грн. 96 коп.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором позики від 29 січня 2009 року за реєстровим № 249, відповідачами із позивачем було укладено Іпотечний договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. та зареєстрований в реєстрі за № 251. За умовами Іпотечного договору, в забезпечення виконання зобов'язань відповідачів з повернення позивачу боргу за договором позики, ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 в іпотеку будинок № 4, літ. «А-1», господарський блок «Б», альтанку літ. «В», альтанку літ. «Г», сарай літ. «Д», сарай літ. «Е», огорожу № 1, колонку - N, за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 91,90 кв. м., загальною площею 451,50 кв. м. та земельну ділянку площею 0,1613 га, кадастровий номер НОМЕР_4, що розташована за адресою: Харківська область, Дергачівський район, АДРЕСА_1, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10 червня 2008 року по справі № 2-1181/2008; зареєстроване у Дергачівському комунальному підприємстві технічної інвентаризації «Інвенрос» 25 червня 2008 року, номер витягу 19312098, реєстраційний номер 23756105, номер запису 1318 в книзі 12 - для будинку (за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 91,90 кв. м., загальною площею 451,50 кв. м.); та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_5, виданого 20 липня 2005 року Черкасько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1333 - для земельної ділянки (площа 0,1613 га, кадастровий номер НОМЕР_4, що розташована за адресою: Харківська область, Дергачівський район, АДРЕСА_1, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд)

У зв'язку з укладенням нової редакції договору позики та додаткового договору № 1 до договору позики були укладені додатковий договір № 1 (24 липня 2009 року), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. та зареєстрований нею в реєстрі за № 3021 та додатковий договір № 2 (28 січня 2010 року), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. та зареєстрований в реєстрі за № 161, до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. та зареєстрований в реєстрі за № 251. В зазначених документах вказується на те, що вони є невід'ємною частиною договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. та зареєстрований в реєстрі за № 251.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Диспозиція норми ч. 1 ст. 38 Закону передбачає, що звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок задоволення вимог іпотекодержателя за основним зобов'язанням шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві здійснюється за рішенням суду або на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі).

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель задовольняє свої вимоги за основним зобов'язанням у повному обсязі, що визначений на час виконання цих вимог, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону, якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування:

витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки;

Як роз'яснено у п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відсутність у Законі України «Про іпотеку» № 898-IV від 05 червня 2003 року чіткої процедури виселення мешканців при зверненні стягнення на предмет іпотеки викликає доцільність звернутися до підготовленого 13 грудня 2010 року суддею Верховного Суду України Д. Д. Луспеником та головним консультантом відділу узагальнення судової практики управління вивчення та узагальнення судової практики З. П. Мельником Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин, де зазначене викладене нижче.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» № 898-IV від 05 червня 2003 року передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим, ч. 1 ст. 40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У частинах 2 і 3 ст. 40 цього ж Закону законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України.

За ст.526 ЦК України зобов»язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідачів судові витрати на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 525,526,527,1054 ЦК України, ст.ст. 58-60, 209, 224-228 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (податковий номер: НОМЕР_1), ОСОБА_3 (податковий номер: НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (податковий номер: НОМЕР_3) три проценти річних та проценти за користування позикою в сумі, еквівалентній 59 008 доларам США за курсом НБУ на день ухвалення рішення - 1242013,77 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (податковий номер: НОМЕР_1), ОСОБА_3 (податковий номер:НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (податковий номер: НОМЕР_3) неустойку за період з 24 квітня 2014 року по 24 квітня 2015 року, яка складає 1 460 000 грн.

В рахунок задоволення вимог ОСОБА_1 (податковий номер: НОМЕР_3) звернути стягнення на предмет іпотеки - будинок № 4, літ. «А-1», господарський блок «Б», альтанку літ. «В», альтанку літ. «Г», сарай літ. «Д», сарай літ. «Е», огорожу № 1, колонку - N, за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 91,90 кв. м., загальною площею 451,50 кв.м. та земельну ділянку площею 0,1613 га, кадастровий номер НОМЕР_4, що розташована за адресою: Харківська область, Дергачівський район, АДРЕСА_1, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - шляхом продажу, надавши іпотекодержателю ОСОБА_1 права на продаж предмета іпотеки будь-якій третій особі - покупцю на його власний розсуд за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна на момент продажу.

Надати ОСОБА_1 (податковий номер: НОМЕР_3), особисто та через представника, право пред'являти правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, усно та письмово звертатися, одержувати і подавати необхідні довідки (в тому числі про сімейний стан іпотекодавців, належність їм майна на праві власності, про кількість продажів, визначення нормативної вартості тощо), будь-які витяги з усіх державних реєстрів прав власності, інших речових прав на нерухоме майно та обтяжень об'єктів нерухомого майна, звіти про оцінку майна (в тому числі висновки експертів) та будь-які інші документи в Державній реєстраційній службі України, Державній міграційній службі України та інших державних органах, установах, підприємствах, організаціях усіх форм власності, в державних нотаріальних конторах, у приватних нотаріусів та в архівних установах (в тому числі з вимогами про відкриття нового розділу стосовно предмета іпотеки в реєстрі прав власності на нерухоме майно) та вчиняти всі інші необхідні дії, пов'язані з продажем предмета іпотеки.

З метою збереження предмета іпотеки до моменту його реалізації передати цей предмет іпотеки - будинок № 4, літ. «А-1», господарський блок «Б», альтанку літ. «В», альтанку літ. «Г», сарай літ. «Д», сарай літ. «Е», огорожу № 1, колонку - N, за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 91,90 кв. м., загальною площею 451,50 кв. м. та земельну ділянку площею 0,1613 га, кадастровий номер НОМЕР_4, що розташована за адресою: Харківська область, Дергачівський район, АДРЕСА_1, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в управління ОСОБА_1 (податковий номер: НОМЕР_3) на період до його реалізації з наданням права обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, зміни замків, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами, укладання договорів оренди предмету іпотеки з правом отримання орендної плати.

Виселити відповідачів ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_2) з іпотечного майна - будинку № 4, літ. «А-1», господарський блок «Б», альтанку літ. «В», альтанку літ. «Г», сарай літ. «Д», сарай літ. «Е», огорожу № 1, колонку - N, за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 91,90 кв. м., загальною площею 451,50 кв. м.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_3) судові витрати - 243,60 грн.

Апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Харківської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення або отримання його копії, якщо особи, які приймали участь у справі, не були присцутні при проголошенні рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за заявою відповідача, поданою в 10-ти денний строк з дня отримання копії рішення.

Суддя Л. К. Калмикова