Рішення № 44537991, 03.06.2015, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/887/13-ц

Провадження № 2/352/46/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Струтинського Р.Р.,

секретаря: Бардюк - Кавецької Л.В.,

озглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення відшкодування у грошовій формі за здійснення майнових витрат, закладених на утримання, збереження та поліпшення нерухомого майна, -

в с т а н о в и в :

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 18 вересня 2003 року на вимогу ЗАТ КБ «ПриватБанк» приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 був вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на заставне майна, а саме житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями житловою площею 59.90 кв. м в АДРЕСА_1. 23 грудня 2003 року спеціалізованим державним підприємством «Укрспецюст» було проведено прилюдні торги з продажу лоту, переможцем яких визнано позивача. У подальшому позивач оформив право власності на цей будинок, отримавши відповідне свідоцтво про право власності.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 січня 2012 року вказане свідоцтво про право власності було визнано недійсним та його, позивача, разом із сім'єю виселено з будинку, без надання іншого житла. Однак, позивач вважає, що є добросовісним набувачем права власності на житловий будинок, оскільки не знав, і не міг знати, що звернення стягнення на предмет застави було здійснено з порушенням вимог законодавства.

За час проживання у придбаному на прилюдних торгах будинку, позивач здійснив суттєві поліпшення стану цього будинку, а так як вони не можуть бути відокремлені від будинку без його пошкодження, тому позивач вважає, що має право на відшкодування зроблених поліпшень.

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 33 107, 00 грн. на відшкодування витрат на утримання, збереження та поліпшення нерухомого майна в АДРЕСА_1.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2014 року рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2013 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 752, 00 грн. у відшкодування витрат закладених на утримання, збереження та поліпшення металевих решіток. Справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. У решті рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2013 року залишено без змін.

При новому розгляді справи позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 в його користь 5 752, 00 грн. у відшкодування витрат закладених на утримання, збереження та поліпшення металевих решіток підтримав та пояснив суду, що після того, як його з сім'єю державним виконавцем ВДВС Тисменицького РУЮ було виселено з житлового будинку в АДРЕСА_1, то в цей будинок незаконно вселилася відповідачка ОСОБА_2 разом зі своєю матір'ю ОСОБА_4. На час їхнього вселення в будинку знаходилися металеві решітки, вартість яких складає 5 752, 00 грн., які раніше були в нього викрадені ОСОБА_3 та в подальшому йому повернуті. Зазначає, що з цього приводу він писав заяву в міліцію про викрадення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вказаних металевих решіток та іншого майна, однак кримінальна справа порушена не була. На даний час йому достеменно невідомо чи є в наявності металеві решітки в будинку, в якому він раніше проживав, а тепер там проживає відповідачка ОСОБА_2 Також вказав суду, що на даний час йому ці решітки вже не потрібні, а відтак просить суд стягнути їх вартість з ОСОБА_2

Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Ярицький Л.І. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. При цьому, вказав, що на час, коли його довірителька ОСОБА_2 вселялася у житловий будинок, в якому раніше проживав ОСОБА_1, то ніяких металевих решіток там не було і його довірительці ОСОБА_2 нічого не відомо про ці металеві решітки. Також зазначив, що позивачем ОСОБА_1 не надано суду жодного належного та допустимого доказу про те, що на момент вселення в будинок його довірительки ОСОБА_2 там знаходилися металеві решітки. Вказав також, що на момент вселення ОСОБА_2 там був присутній державний виконавець ВДВС Тисменицького РУЮ, який не складав жодних актів опису про знаходження там майна, що належало ОСОБА_1 через відсутність такого майна. Крім цього, пояснив, що позивач обрав невірний спосіб захисту порушених прав, оскільки, позивач мав би звертатися з позовом про витребування майна (металевих решіток) з чужого незаконного володіння у ОСОБА_2 на підставі ст.387 ЦК України, оскільки такі решітки є майном, що може бути відокремленим від об'єкту нерухомості без завдання йому шкоди, подавши при цьому належні та допустимі докази про те, що його майном незаконно заволоділа ОСОБА_2, і тільки у випадку доведення належними та допустимими доказами про те, що ОСОБА_2 незаконно заволоділа його майном (металевими решітками) і на даний час це майно відсутнє з вини ОСОБА_2, то тоді б ОСОБА_1 мав би право просити суд стягнути з ОСОБА_2 в його користь вартість цих металевих решіток.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ярицького Л.І., дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з неї в його користь 5 752, 00 грн. у відшкодування витрат закладених на утримання, збереження та поліпшення металевих решіток, слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 23 грудня 2003 року за результатами прилюдних торгів став переможцем торгів на право купівлі житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться в АДРЕСА_1. У подальшому позивач отримав свідоцтво про право власності на зазначене нерухоме майно, посвідчене приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу 14 січня 2004 року. Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 січня 2012 року визнано недійсним протокол проведення прилюдних торгів, свідоцтво про право власності на лот, видане ОСОБА_1, та проведена реєстрація права власності на нерухоме майно в ОБТІ. Також позивача та членів його сім'ї виселено з будинку, без надання іншого житла. З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що позивач, як добросовісний набувач (володілець), на законних підставах володів та користувався спірним нерухомим майном з 14 січня 2004 року по 31 січня 2012 року. Добросовісність позивача відповідачем не спростована.

Одночасно, частиною 4 ст. 390 ЦК України передбачено право добросовісного набувача на залишення собі здійснених ним поліпшень майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди.

Право на отримання відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість, добросовісний набувач має у разі, якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна.

Судом встановлено з пояснень позивача ОСОБА_1 та представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Ярицького Л.І., а також на підставі наявних у справі доказів, про те, що металеві решітки, на які вказує позивач, є майном, яке можна відокремити від нерухомого майна (будинковолодіння) без заподіяння йому шкоди, тобто це є самостійне майно, яке можна безперешкодно переміщувати в просторі без заподіяння шкоди, як цьому майну, так і нерухомому майну (будинковолодінню) в цілому.

За таких обставин належним способом захисту порушених прав мало б бути витребування майна (металевих решіток) з чужого незаконного володіння, як це передбачено ст.387 ЦК України, а не стягнення їх вартості, як вказав позивач.

Тобто, при зверненні до суду позивач обрав невірний спосіб захисту порушених прав.

Крім цього, позивач ОСОБА_1 не подав суду належних та допустимих доказів про те, що на час вселення в спірний будинок відповідачкою ОСОБА_2 металеві решітки там знаходилися, що вона ними незаконно заволоділа і що на даний час їх в наявності немає з вини відповідачки.

Суд критично оцінює пояснення та докази надані позивачем ОСОБА_1, оскільки його пояснення та докази жодним чином не підтверджують та не обґрунтовують позовних вимог.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1

На підставі наведеного, у відповідності до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.390 ЦК України,, керуючись ст.ст. 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення відшкодування у грошовій формі в сумі 5 752, 00 грн. за здійснення майнових витрат, закладених на утримання, збереження та поліпшення майна (металевих решіток), відмовити за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Тисменицький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий Р.Р.Струтинський