Рішення № 44537929, 15.05.2015, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1999/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2015 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

у складі:головуючого-судді Хільчука І.І.,

секретаря Олексюк Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: відділ державної виконавчої служби Тисменицького районного управління юстиції, відділ державної виконавчої служби Рожнятівського районного управління юстиції про визнання права власності на транспортний засіб та зняття арешту, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом 27.04.2015 р., мотивує тим, що 25 лютого 2011 року він, ОСОБА_2 (далі - Позивач), придбав у ОСОБА_3. (далі - Відповідач), жителя АДРЕСА_1, податковий номер НОМЕР_2, згідно довіреності, яка засвідчена приватним нотаріусом Біланюк С. М. (зареєстровано в реєстрі за № 573), автомобіль марки - ВАЗ, модель -21154, випуск 2007 року, шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер - НОМЕР_1, зареєстрований 2-гим МРВ ДАІ м. Калуш Івано-Франківської області 15.09.2007 року, (далі - Транспортний засіб), що на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 належить ОСОБА_3.

У підтвердження цієї угоди відповідач надав йому розписку від 25 лютого 2011 р., про те, що він отримав від нього за придбаний ним автомобіль 47 580 (сорок сім тисяч п'ятсот вісімдесят) гривень, що на той момент за офіційним курсом НБУ (за 1 долар США - 7,93 грн.) складало 6 000 (шість тисяч) доларів США, а також, того ж дня, оформив довіреність на право експлуатації та розпорядження спірним автомобілем на його ім'я.

Того ж дня між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу.

Зі слів відповідача, на момент покупки в нього автомобіля, транспортний засіб у заставі, розшуку не перебував, ніяких обмежень не було.

17 липня 2013 р., державним виконавцем Ясуником І. І., відділу державної виконавчої служби / ДВС/ Тисменецького районного управління юстиції, була винесена постанова ВП № 38884469 про відкриття виконавчого провадження (далі - Постанова). Пункт 6 ухвальної частини постанови передбачає накладення арешту на все майно, що належить боржнику: ОСОБА_3., ІНФОРМАЦІЯ_1.

03 жовтня 2014 р. вищевказаним виконавцем, було оголошено розшук автотранспорту боржника.

Крім того, 21 березня 2013 р., державним виконавцем відділу ДВС Рожнятівського районного управління юстиції Лутчим В. Я було відкрито виконавче провадження про стягнення з відповідача 4572,42 грн. та відповідно накладений арешт на майно.

Транспортний засіб не був оформлений на його ім'я з поважних причин - по характеру роботи він вимушений багато часу проводити за межами місця проживання, що позбавляє його можливості розпоряджатися вільним часом та він вважав, що дану дію зможе провести в будь який зручний час.

Оскільки між ним та відповідачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, а саме: предмету та ціни, такий договір слід вважати дійсним.

Крім того, між ним та відповідачем відбулося фактичне виконання договору, оскільки відповідач-продавець отримав кошти від позивача та натомість передав позивачу-покупцю автомобіль.

Відповідно до ст.16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, в даному випадку є необхідність у захисті прав позивача, шляхом визнання правочину дійсним та визнання права.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, порушення, невизнання, оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення кожної особи до суду за захистом свого особистого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Ч.З ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Пленум Верховного Суду України в абзаці 3 п.16 постанови від 26 грудня 2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" роз'яснив, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

З вищевикладеного, вбачається, що договірні відносини щодо продажу автомобіля відбулись значно раніше до прийняття постанови про накладення арешту, а т ому просить суд визнати право власності за ним позивачем на автомобіль марки-ВАЗ, модель-21154, випуск 2007року, шасіНОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований 2-гим МРВ ДАІ в м. Калуш Івано-Франківської області 15.09.2007 року; зобов'зати відділи державної виконавчої служби Тисменецького та Рожнятівського районних управлінь юстиції зняти арешт з вказаного автомобіля .

Відповідач позов визнав та просить суд справу розглядати у його відсутності.

Представники третіх осіб відділів ДВС Тисменецького та Рожнятівського районних управлінь юстиції також звернулись із заявами про розгляд справи у їх відсутності і покладаються на суд щодо розгляду позову.

З'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що позов слід задовольнити з таких підстав.

Встановлено, що 25 лютого 2011 року Позивач придбав у - Відповідача згідно довіреності, яка засвідчена приватним нотаріусом Біланюк С. М. автомобіль марки - ВАЗ, модель -21154, випуск 2007 року, шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер - НОМЕР_1, зареєстрований 2-гим МРВ ДАІ м. Калуш Івано-Франківської області 15.09.2007 року, що на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 належить ОСОБА_3

У підтвердження цієї угоди відповідач надав позивачу розписку від 25 лютого 2011 р., про те, що він отримав від нього за придбаний ним автомобіль 47 580 (сорок сім тисяч п'ятсот вісімдесят) гривень, а також, того ж дня, оформив довіреність на право експлуатації та розпорядження спірним автомобілем на його ім'я.

Того ж дня між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу.

Оскільки між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, а саме: предмету та ціни, такий договір слід вважати дійсним.

Крім того, між позивачем та відповідачем відбулося фактичне виконання договору, оскільки відповідач-продавець отримав кошти від позивача та натомість передав позивачу-покупцю автомобіль.

Однак, як виявилось 17 липня 2013 р., державним виконавцем Ясуником І. І., відділу державної виконавчої служби / ДВС/ Тисменецького районного управління юстиції, була винесена постанова ВП № 38884469 про відкриття виконавчого провадження. Пункт 6 резолютивної частини постанови, передбачає накладення арешту на все майно, що належить боржнику: ОСОБА_3., ІНФОРМАЦІЯ_1. , а 21 березня 2013 р., державним виконавцем відділу ДВС Рожнятівського районного управління юстиції Лутчим В. Я було відкрито виконавче провадження про стягнення з відповідача 4572,42 грн. та відповідно накладений арешт на майно.

Згідно вимог п.З ч.І ст. 208 ЦК України вчинення правочинів між фізичними особами у письмовій формі є обов'язковим на суму що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Як слідує зі ст. 207 ч. 2 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 1 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поняття та види договору регулює ст. 626 ЦК України, а саме що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Відповідно ст., ст. 629,631 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами та набирає чинності з моменту його укладення.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась.

Відповідно до п.2 ст.220 ЦК України встановлено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 р. відповідно до ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 17.07.1997 р., закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтями 655,656 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

4.1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Пленум Верховного Суду України в абзаці 3 п.16 постанови від 26 грудня 2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" роз'яснив, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

З вищевикладеного, вбачається, що договірні відносини щодо продажу автомобіля відбулись значно раніше до прийняття постанови про накладення арешту, а тому суд вважає за можливе визнати право власності за позивачем на автомобіль марки-ВАЗ, модель-21154, випуск 2007року, шасіНОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований 2-гим МРВ ДАІ в м. Калуш Івано-Франківської області 15.09.2007 року та необхідне зобов'зати відділи державної виконавчої служби Тисменецького та Рожнятівського районних управлінь юстиції зняти арешт з вказаного автомобіля .

На підставі ст.,ст. 16, 207, 208, 220, 334, 626, 627, 629, 631, 639 655, 656 ЦК України, ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" та керуючись ст.,ст. 197 ч.2, 209, 214-216, 218, 294 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати право власності за ОСОБА_2 на автомобіль марки - ВАЗ, модель - 21154, випуск 2007 року, шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер - НОМЕР_1, зареєстрований 2-гим МРВ ДАІ м. Калуш Івано-Франківської області 15.09.2007 року.

Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Тисменицького районного управління юстиції зняти арешт з автомобіля марки - ВАЗ, модель -21154, випуск 2007 року, шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер - НОМЕР_1, зареєстрований 2-гим МРВ ДАІ м. Калуш Івано-Франківської області 15.09.2007 року.

Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Рожнятівського районного управління юстиції зняти арешт з автомобіля марки - ВАЗ, модель - 21154, випуск 2007 року, шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер - НОМЕР_1, зареєстрований 2-гим МРВ ДАІ м. Калуш Івано-Франківської області 15.09.2007 року.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Оригінал рішення зберігається в матеріалах справи № 346/1999/15-ц.

Суддя Хільчук І. І.