Ухвала суду № 44537257, 23.04.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3749/14 Справа № 207/3113/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Савченко В. О. Доповідач - Осіян О.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Осіяна О.М.

суддів - Глущенко Н.Г., Кіктенко Л.М.,

при секретарі - Бец Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 січня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання договору таким, що втратив чинність, про застосування позовної давності та припинення правовідносин, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 січня 2014 року задоволені позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк».

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором від 23 червня 2006 року в загальній сумі - 23 205 (двадцять три тисячі двісті п'ять) гривень 10 копійок, в тому числі по кредитному договору від 23 червня 2006 року : 5 842 гривні 92 копійки заборгованості за кредитом; 15 780 гривень 98 копійок заборгованості по процентах за користування кредитом; 500 гривень по сплаті штрафу (фіксована частина); 1 081 гривню 20 копійок по сплаті штрафу (процентна складова); а також 232 гривні 05 копійок в рахунок відшкодування банку витрат по оплаті судового збору.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання договору таким, що втратив чинність, про застосування позовної давності та припинення правовідносин, - відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом норм матеріального права, а саме щодо безпідставної відмови у застосуванні строків позовної давності, припинення правовідносин між сторонами, оскільки закінчився строк дії кредитного договору.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін із наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 23 червня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір про надання кредиту у розмірі 5600 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік, на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач зобов'язувався забезпечити повернення кредиту та щомісячну сплату нарахованих відсотків. Відповідач умов кредитного договору в частині повернення кредиту та погашення відсотків за кредитним договором не виконав в повному обсязі, чим порушив умови кредитного договору, додатку до нього - графіку погашення кредиту і вимоги чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання зобов'язань не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Оцінивши у сукупності всі докази які є у справі, суд обґрунтовано вважав за необхідне позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору таким, що втратив чинність, про застосування позовної давності та про припинення правовідносин відмовити.

Не можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно відмовив у застосуванні строків позовної давності, не врахував припинення правовідносин між сторонами, оскільки закінчився строк дії кредитного договору.

Відповідно до вимог ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається із наданих банком розрахунку по кредитному договору, виписки із особистого рахунку відповідач проводив часткове періодичне погашення суми боргу до 12.07.2010 року включно (а.с.6-10,45-50).

Ці письмові докази ОСОБА_2 не спростував належними та достовірними доказами, відповідно до вимог ст.ст.57-60,64 ЦПК України.

Таким чином, подання банком до суду позову 11.07.2013 року, не свідчить про сплив строку позовної давності, відповідно до вимог ст.ст.256,257,261,264 ЦК України.

Визначена банком у розрахунках сума штрафів також не свідчить про сплив строку позовної давності до додаткових вимог, оскільки відповідно до п.8.6. Умов та правил надання банківських послуг (далі Умови) із якими погодився ОСОБА_2, обов'язок позичальника сплатити штраф виникає у разі порушення строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань. Цей обов'язок позичальника не визначений конкретною датою чи періодом як у заяві позичальника, так і в Умовах.

Відповідно до вимог ч.4 ст.631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Оскільки строк позовної давності не сплив, а тому відсутні підстави для висновків про припинення правовідношення між сторонами, а також про те, що кредитний договір є не чинний.

Таким чином, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів із моменту проголошення.

Судді: