Ухвала суду № 44537230, 30.04.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4089/14 Справа № 185/13409/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Перекопський М. М. Доповідач - Осіян О.М.

Категорія 20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2014 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді - Осіяна О.М.,

суддів - Кіктенко Л.М., Дерев'янка О.Г.,

при секретарі - Бец Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення авансу за договором купівлі-продажу та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення авансу за договором купівлі-продажу та моральної шкоди, в якому просив стягнути на його користь кошти, в рахунок переданого авансу у розмірі 15000 грн., моральну шкоду в розмірі 7000 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 1500 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 458,8 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що він домовився із ОСОБА_2 про купівлю-продаж гаражу АДРЕСА_1 за 30000 грн., та сплатив відповідачу аванс в рахунок майбутнього платежу у розмірі 15000 грн., що підтверджується відповідною розпискою. У жовтні 2013 року позивач дізнався, що цей гараж належить іншій особі, продати гараж відповідач не мав наміру та можливості. Оскільки відповідач відмовляється повернути отримані кошти, позивач просив стягнути зазначені суми.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 15 000 гривень, а також понесені позивачем судові витрати у розмірі 243,6 гривень.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду та відмову у задоволенні позову посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено без врахування обставин у справі, а також неправильно застосовані норми матеріального права, оскільки із вини позивача не виконані умови договору.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін із наступних підстав.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що 10 березня 2013 року ОСОБА_2 було надано ОСОБА_3 розписку про отримання 15000 грн. за гараж (а.с.6). Оригінал зазначеної розписки було оглянуто у судовому засіданні, від сторін заперечень щодо невідповідності копії розписки, яка знаходиться в матеріалах справи не було. ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердив факт отримання від ОСОБА_3 15000 грн.

З пояснень сторін, вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 домовились про продаж гаражу АДРЕСА_1 за 30000 грн. Відповідач отримав від позивача в рахунок майбутнього платежу 15000 грн. Вказані обставини визнані сторонами і у відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, внесення завдатку, як способу виконання зобов'язання, може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, яке б мало випливати із договору купівлі-продажу.

Зі справи вбачається, що 10.03.2013 року сторони домовилися про продаж відповідачем позивачу гаража за 30000 грн., у зв'язку з чим відповідач отримав від позивача 15000 грн. Вказана домовленість була викладена в розписці, де зазначені умови купівлі-продажу гаражу.

Сторони суду пояснили, що договору купівлі-продажу гаражу укладено не було, тому суд дійшов висновку, що передана позивачем відповідачу сума у розмірі 15000 грн. є авансом, який підлягає поверненню позивачу.

Врахувавши ці обставини, суд задовольнив позов в частині стягнення цих сум та судових витрат. А у задоволенні частини позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд відмовив, оскільки умовою розписки, а також положеннями чинного законодавства не передбачено відшкодування такої шкоди.

Не можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення суду в частині задоволення позову доводи апеляційної скарги про те, що саме із вини позивача не було укладено договір, а тому у відповідача відсутній обов'язок повернути гроші.

Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу.

Оскільки договір купівлі-продажу гаражу, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладений не був, а сторони лише домовилися оформити гараж в майбутньому, передана позивачем відповідачу грошова сума в розмірі 15 000 гривень є авансом, який підлягає поверненню позивачу, тому висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення авансу є правильним.

Із цих підстав, до вказаних правовідносин сторін не можуть бути застосовані норми законодавства - ст.ст.571,651,653,692 ЦК України, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, оскільки отримана ним грошова сума не є завдатком, а договір купівлі - продажу між сторонами укладено не було.

Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що відсутні підстави для скасування чи зміни судового рішення, передбачені ст.309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у двадцятиденний строк у касаційному порядку.

Судді: