Ухвала суду № 44537133, 09.04.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1792/14 Справа № 182/7931/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Багрова А. Г. Доповідач - Осіян О.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Осіяна О.М.

суддів - Петешенкової М.Ю., Кіктенко Л.М.,

при секретарі - Бец Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансові Перспективи» про стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставу, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансові Перспективи» про визнання недійсними договорів, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2013 року позовні вимоги ТОВ „Вердикт Фінанс" до ОСОБА_2, ТОВ „Фінансові перспективи" про стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставу задоволено.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_2, ТОВ „Фінансові перспективи" на користь ТОВ „Вердикт Фінанс" заборгованість за кредитом в розмірі 2000 гривень.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №0308030864-064 від 25.03.2008 року, яка станом на 31.07.2013 року становить 20289,72 доларів США, що за курсом НБУ на 31.07.2013 року є еквівалентом 162175,73 грн., звернуто стягнення на предмет застави: автотранспортний засіб: марка KIA, модель CERATO, рік випуску 2008, який на праві власності належить відповідачеві ОСОБА_2, шляхом продажу вказаного автомобіля ТОВ „Вердикт Фінанс" з укладанням від його імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України по свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням ТОВ „Вердикт Фінанс" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Зобов'язано ОСОБА_2 передати у володіння ТОВ „Вердикт Фінанс" предмет застави: автомобіль марки KIA, модель CERATO, а також комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, що належить ОСОБА_2 та знаходиться у нього або інших осіб.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ТОВ „Вердикт Фінанс" судові витрати в розмірі 569 грн. 85 коп.

Стягнуто із ТОВ „Фінансові перспективи" на користь ТОВ „Вердикт Фінанс" судові витрати в розмірі 569 грн. 85 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів факторингу та поруки відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд не перевірив відповідність розрахунку заборгованості вимогам чинного законодавства, а також не врахував строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін із наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 25.03.2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2, було укладено кредитний договір № 0308/0308/64-064 (а.с. 7-11).

Відповідно до вищевказаного Договору, ПАТ «Сведбанк» зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит у сумі 16238 доларів США на строк до 24.03.2015 року.

25.03.2008 року ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 уклали договір застави № 0308/0308/64-064-Z-1 відповідно до якого забезпечення предметом застави за кредитним договором є - автотранспортний засіб марки: KIA модель: CERATO, рік випуску: 2008, номер кузова: VIN-НОМЕР_1; державний реєстраційний номер: НОМЕР_2 (а.с. 13-15).

При укладенні Договору забезпечення сторони визначили вартість предмета застави у розмірі - 102 500 грн.

02.02.2012 року ПАТ «Сведбанк» відступило ТОВ «Вердикт Фінанс» відповідно до Договору факторингу № 11 (а.с. 34-45) свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами до боржника. Разом з правом вимоги заборгованості за кредитними договорами до боржника ПАТ «Сведбанк» уступило права заставодержателя за договорами забезпечення відступлених кредитних зобов'язань уклавши договор про відступлення прав за договорами застави від 02.02.2012 року (а.с. 26-30).

23.07.2013 року ТОВ «Вердикт Фінанс» та ТОВ «Фінансові Перспективи» уклали договір Поруки № 0308/0308/64-064-П (а.с. 16).

Відповідно до договору поруки ТОВ «Фінансові Перспективи», як поручитель, поручається за виконання ОСОБА_2 обов'язків, які виникли на підставі кредитного договору № 0308/0308/64-064 в обсязі 2000,00 грн. (а.с. 16).

У порушення умов договору відповідачі свої зобов'язання за договором належним чином не виконали, в результаті чого станом на 31.07.2013 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 20289,72 дол. США, що в національній валюті складає 162175,73 грн. (а.с. 12).

03.07.2013 року позивач зареєстрував в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання ОСОБА_2 у відповідності до ст. 27 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень», що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с. 48-50), однак відповідач відмовляється повертати предмет застави, чим порушує свої зобов'язання передбачені договорами.

В судовому засіданні відповідач вказував на те, що йому постійно телефонували представники позивача та повідомляли про суму заборгованості. Дії позивача, щодо повідомлення суми заборгованості ОСОБА_2 підтверджується письмовим повідомленням про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання яке було надіслано ТОВ «Вердикт Фінанс» особисто ОСОБА_2 (а.с. 48), а тому посилання відповідача про незнання суми заборгованості є безпідставними, а його дії щодо несплати кредиту на думку суду є ухиленням від виконання кредитних зобов'язань.

Врахувавши ці обставини суд вважав, що відповідачі належним чином зобов'язання за договорами не виконали, тому з них повинно бути солідарно стягнуто 2000 грн. заборгованості за кредитними зобов'язаннями на користь позивача, а також звернуто стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів поруки та факторингу, суд зазначив наступне.

З урахуванням статей 553 - 554 ЦК договір поруки укладається кредитором за зобов'язаннями, які забезпечуються порукою, і поручителем. Оскільки позичальник є не стороною договору поруки, а стороною у зобов'язанні, забезпеченому порукою, чинне законодавство України не передбачає обов'язку кредитора чи поручителя отримувати згоду позичальника на укладення договору поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Отже із змісту наведеної норми вбачається що сторонами в договорі факторингу є фактор і клієнт, якими у справі є ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Вердикт Фінанс» відповідно, а тому укладення між ними договору факторингу передбачено чинним законодавством і не вимагає погодження із боржником, яким у справі виступає ОСОБА_2 оскільки жодним чином не порушує його права як боржника, щодо можливості виконання кредитних зобов'язань.

Не можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що суд не перевірив відповідність розрахунку заборгованості вимогам чинного законодавства, а також не врахував строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Відповідно до вимог частин 6 та 7 ст. 20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 25 Закону України від 2 жовтня 1992 р. N 2654-XII "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст. 26 цього Закону.

Суд не порушив вимог чинного законодавства, звернувши стягнення на рухоме майно, що перебуває в заставі ТОВ „Вердикт Фінанс" відповідно до Договору застави транспортного засобу шляхом надання ТОВ „Вердикт Фінанс" права продажу предмету застави від власного імені будь-якій особі - покупцю, а також надання права зняття з обліку транспортного засобу в органах ДАІ МРЕВ, а також здійснення для цього всіх необхідних дій. Таке рішення не суперечить вимогам ст.20 Закону України «Про заставу».

Відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції не заявляв вимог про застосування строків позовної давності, а тому рішення суду відповідає вимогам частин 3 та 4 ст.268 ЦК України.

Доводи скарги про те, що розрахунок боргу по кредитному договору не перевірений судом, не підтверджений матеріалами справи є безпідставними. Суд зазначив розмір заборгованості відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором, про що зазначено у самому рішенні суду. Наданий позивачем розрахунок заборгованості вказує на період нарахування та структуру суми боргу, і цей розрахунок не спростований відповідачем належними та достовірними доказами, відповідно до вимог ст.ст. 57-60,64 ЦПК України.

Таким чином, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів із моменту проголошення.

Судді: