Вирок № 44537100, 03.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1133/15 Справа № 175/5693/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Воздвиженський О. Л. Доповідач - Косенко Л.М.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Косенка Л.М.

суддів Коваленка В.Д., Крот С.І.,

за участю секретаря Бачинського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014040440002740, за обвинуваченням

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, з середньою освітою,

уродженця і мешканця АДРЕСА_1

одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участю прокурора Грамма О.А.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

Встановила:

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за ч.2 ст.286 КК України до 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, порушує питання про скасування вироку суду та просить ухвалити нове судове рішення, яким засудити ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Зокрема, прокурор зазначає, що ОСОБА_2 офіційно не працює, не відшкодував завдану шкоду потерпілій, з місця скоєння злочину втік та не надав першу медичну допомогу потерпілій.

Захисник ОСОБА_3 не погоджуючись з рішенням суду, в апеляційній скарзі порушує питання про зміну вироку суду та просить застосувати у відношенні ОСОБА_2 положення ст.75, 76 КК України, звільнивши останнього від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 роки.

Захисник обґрунтовує апеляційні вимоги тим, що призначене покарання не відповідає особі обвинуваченого та що суд не взяв до уваги пом'якшуючі обставини кримінального провадження і дані, що позитивно характеризують особу обвинуваченого, а саме: наявність на його утриманні малолітньої дитини, незадовільний стан його здоров'я та часткове відшкодування шкоди потерпілій.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 07 листопада 2014 року о 12 год. 30 хв. рухаючись технічно справним автомобілем «ВАЗ-21011», державний номер НОМЕР_1, в районі будинку № 18-А по вул. Леніна в с. Партизанське Дніпропетровського району Дніпропетровської області, порушив вимоги пункту 12.3 Правил дорожнього руху України: при виникненні небезпеки для руху у виді появи пішохода ОСОБА_4 на узбіччі дороги на полосі руху керованого ним автомобіля не вжив заходів для безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, у зв'язку з чим керована ним автомашина наїхала на ОСОБА_4

В результаті наїзду потерпілій було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, саден в скроневій області голови, закритої травми живота, поперечного розриву селезінки, численних ділянок осадження на тілі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, доводи прокурора Грамма О.А., яка частково підтримала апеляційні вимоги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження, та просила вирок суду скасувати і призначити йому більш суворе покарання, доводи захисника ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_2, які просили вирок змінити та пом'якшити останньому покарання із застосуванням положень статей 75 і 76 КК України, пояснення потерпілої ОСОБА_4, яка підтримала доводи скарги захисника ОСОБА_3 і просила обрати ОСОБА_2 умовне покарання на підставі ст.75 КК України, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг прокурора та захисника, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, є законним та обґрунтованим.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та кваліфікація його дій в апеляційних скаргах не оскаржуються. Тому при розгляді доводів апеляційних скарг прокурора і захисника ОСОБА_3 колегія суддів відповідно до ст.404 КПК України виходить із фактичних обставин провадження, встановлених судом.

Що стосується доводів скарги прокурора, викладених в апеляційній скарзі щодо необхідності призначення ОСОБА_2 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, то вони заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого.

Згідно вироку суд призначив ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на три роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Разом з тим, посилання у вироку на те, що, призначаючи ОСОБА_2 покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу винного, є формальним і фактично не враховує характер вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, віднесеного до категорії тяжких.

Районний суд, мотивуючи рішення про призначення ОСОБА_2 такого покарання, послався на те, що той вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку психіатра і нарколога не перебуває. Крім того, суд послався на обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому: те, що ОСОБА_2 щиро розкаявся та повністю визнав свою вину.

Однак зазначені судом першої інстанції обставини є непереконливими, тому його рішення про призначення ОСОБА_2 покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами не можна визнати належним чином вмотивованим.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, наїзд на потерпілу стався в населеному пункті в денний час. Незважаючи на цю обставину, а також на те, що на узбіччі дороги перебувала потерпіла ОСОБА_4, а обвинувачений ОСОБА_2 не зменшив швидкість аж до зупинки автомобіля і не вжив заходів щодо безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, як того вимагають Правила дорожнього руху. Це і стало причиною наїзду на потерпілу. При цьому останній були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, які потягли за собою втрату потерпілою одного з органів.

Рішення суду про можливість не призначати обвинуваченому передбачене санкцією ч.2 ст.286 КК України додаткове покарання не можна визнати обґрунтованим, оскільки, приймаючи його, суд фактично не навів у вироку переконливих доводів про доцільність не позбавляти його права керувати транспортними засобами, а лише послався на те, які наслідки дорожньо-транспортної пригоди настали.

При цьому не було враховано, що ОСОБА_2, маючи посвідчення водія, під час руху на автомобілі в населеному пункті проявив неуважність і наїхав на потерпілу, внаслідок чого їй були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

Характер вчиненого кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченого давали підстави для застосування щодо нього додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Однак суд без наведення будь-яких мотивів не призначив його.

Тому з урахуванням тяжкості злочину та його наслідків, зазначених даних про особу обвинуваченого, зокрема, які стосувалися дотримання ним Правил дорожнього руху до вчинення злочину, колегія суддів визнала, що суд призначив ОСОБА_2 таке покарання за ч.2 ст.286 КК, яке хоч і не виходить за межі, встановлені законом, але за своїм видом і розміром є явно несправедливим внаслідок м'якості. Це покарання є недостатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, що відповідно до ст.409 КПК України є підставою для скасування судового рішення.

Разом з тим, доводи прокурора про необхідність призначення ОСОБА_2 основного покарання у виді 4 років позбавлення волі не грунтуються на матеріалах провадження, а тому вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як видно з кримінального провадження, судом при призначенні основного покарання ОСОБА_2 враховано наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, зокрема, визнання ним своєї вини і щире каяття у вчиненому.

Перевіркою провадження встановлено, що ОСОБА_2 раніше не був судимий, за місцем проживання і роботи характеризувався позитивно, має сім'ю, на утриманні його знаходиться малолітня дитина, він в розмірі 12 000 грн. відшкодував завдані збитки потерпілій ОСОБА_4 Крім того, ОСОБА_2 має незадовільний стан здоров'я.

При визначенні ОСОБА_2 покарання судом не враховано і позицію потерпілої ОСОБА_4, яка в суді апеляційної інстанції просила призначити обвинуваченому покарання у виді умовного покарання, наводила з цього

приводу свої доводи, що за своїм змістом є аналогічними апеляційній скарзі захисника ОСОБА_3, тим самим вона вважала вирок місцевого суду в частині призначення покарання таким, що за своїм видом і розміром є несправедливим через суворість.

Ті обставини, що ОСОБА_2 офіційно не працював, шкоду не відшкодував потерпілій, з місця злочину втік і не надав потерпілій допомогу, на що є посилання в апеляційній скарзі прокурора, не в повній мірі відповідають матеріалам кримінального провадження і не є підставою для призначення обвинуваченому реального основного покарання.

Інших доводів щодо неможливості звільнення ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням апеляційна скарга прокурора не містить, а тому підстав для задоволення її в частині призначення основного покарання у виді позбавлення волі без застосування ст.75 КК України не убачається.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що призначення ОСОБА_2 покарання із звільненням від відбування основного покарання з випробуванням буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів. З цих підстав скарга захисника ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

За таких обставин відповідно до статей 409 і 420 КПК України колегія суддів визнає вирок щодо ОСОБА_2 таким, що підлягає скасуванню за м'якістю призначеного йому покарання з постановленням свого вироку, яким застосувати більш суворе покарання.

Керуючись ст.ст.404,407,420 КПК України, колегія суддів

Ухвалила:

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, і захисника ОСОБА_3 частково задовольнити.

Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2015 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного йому покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Згідно з пунктами 2 і 3 ч.1 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції і повідомляти вказану інспекцію про зміну місця проживання і роботи.

Звільнити ОСОБА_2 з-під варти у залі судового засідання негайно.

В решті вирок щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

Вирок суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_2 набирає законної сили з моменту його проголошення.

На судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо ОСОБА_2 може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим ОСОБА_2 - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку суду апеляційної інстанції.

Судді:

_____ _____ _____

Косенко Л.М. Коваленко В.Д. Крот С.І.