Рішення № 44535334, 18.05.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/34635/14-ц

Провадження №2/761/1452/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 травня 2015 року

Шевченківський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого-судді: Кондратенко О.О.

при секретарі: Анісковець Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства " Комерційний банк " Хрещатик " про стягнення боргу за договором банківського рахунку

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, з послідуючими уточненнями, в якій просила стягнути з Публічного акціонерного товариства " Комерційний банк " Хрещатик " ( надалі банк ) на її користь: 1 189 086, 00 доларів США - борг за договором банківського рахунку, 118 908, 60 доларів США - пеня, згідно п.3.1 Договору банківського рахунку за несвоєчасне зарахування грошових коштів, 41 969, 91 доларів США - три відсотки річних, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. Вимоги обґрунтовує тим, що 23.01.2014 року між ПАТ " КБ " Хрещатик " та нею було укладено договір № 1092 банківського рахунку фізичної особи,по якому банк відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_1 в валюті USD з метою комплексного обслуговування клієнта, відповідно до умов цього договору та " Тарифів ПАТ КБ " Хрещатик " по обслуговуванню фізичних осіб ". На виконання умов договору, ОСОБА_1 в день відкриття рахунку було здійснено його поповнення на суму 457 086, 00 доларів США з оформленням відповідної квитанції № 48 від 23.01. 2014 року. В послідуючому, нею було вчинено поповнення рахунку на загальну суму 732 000, 00 доларів США. 13.11.2014 року нею була отримана виписка по особовому рахунку за період часу з 01.01.2014 року по 13.11.2014 року в якій не було відображено ПАТ КБ " Хрещатик " жодного зарахування внесених нею ( ОСОБА_1 ) грошових коштів. Так як, внесенні нею грошові кошти не були зараховані банком на її рахунок, вона змушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що квитанції №48 від 23.01.2014 року на суму 457 086, 00 доларів США; № 235 від 23.01.2014 року на суму 13 892, 00 доларів США; № 789 від 30.01.2014 року на суму 195 395, 00 доларів США; № 18 від 07.02.2014 року на суму 52 000, 00 доларів США; № 79 від 13.02.2014 року на суму 20 000, 00 доларів США; № 301 від 28.02.2014 року на суму 26 900, 00 доларів США; № 87 від 21.03.2014 року на суму 280 000, 00 доларів США; № 156 від 21.03.2014 року на суму 143 813, 00 доларів США не відповідають вимогам до розрахунково-касового документа, встановленим законодавством. Надані Позивачем квитанції не засвідчені підписом касира, окрім того квитанції № 48 від 23.01.2014 року, № 235 від 23.01.2014 року, № 789 від 30.01.2014 року, № 18 від 07.02.2014 року, № 79 від 13.02.2014 року, № 301 від 28.02.2014 року - не містять відбитку штампу касира, що вказує на те, що позивач не вносив кошти в касу банку. Довідки банку № 47/222-22-06/62 від 23.01.2014 року про внесення коштів в сумі 457 086, 00 доларів США; № 47/222-22-06/60 від 06.02.2014 року про залишок коштів в сумі 666 373, 00 доларів США; № 47/222-22-06/65 від 07.02.2014 року про залишок коштів в сумі 718 373, 00 доларів США не є доказами внесення грошових коштів та не є касовими документами. Крім того, зазначені довідки не зареєстровані в журналі вихідної кореспонденції. Також, представник відповідача зазначив, що по факту розкрадання коштів вкладників проводиться досудове розслідування,директор Київського регіонального відділення наразі звільнений з установи банку у зв'язку з підозрою у розкраданні грошових коштів.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд, заслухав думку представника позивача, представника відповідача, дослідив надані докази, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Провіряючи обставини по справі судом встановлено, що 23.01.2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ " КБ " Хрещатик " було укладено договір № 1092 банківського рахунку фізичної особи, відповідно до умов якого, банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 в валюті USD, відповідно до інструкції " Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах ", затвердженої Постановою НБУ від 12.11.2003 року № 492, та здійснює його розрахунково - касове обслуговування згідно внутрішніх правил і процедур банку, нормативних актів НБУ та чинного законодавства України ( п.1.1. договору ).

Банк зобов'язувався забезпечувати збереження коштів клієнта на його рахунку; приймати до зарахування на рахунок клієнта готівкові та безготівкові грошові кошти; забезпечувати своєчасне зарахування та списання коштів по рахунку клієнта ( п.п.2.1.2 - 2.1.4 договору ).

Банк зобов'язався в останній робочий день кожного місяця нараховувати проценти на залишки коштів на рахунку у розмірі відповідно до тарифів Банку та зараховувати їх на рахунок ( п. 2.1.5 договору банківського рахунку ).

Умовами п.2.3.1 договору передбачено, що банку має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Клієнт має право отримувати своєчасне і повне здійснення розрахунків та інших, обумовлених цим договором послуг ( п.2.4.2 Договору ).

Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 30.01.2015 року ( п.8.1 договору ).

Під час розгляду справи представник відповідача не заперечував наявність вищезазначеного договору та його реєстрацію в банківській установі.

В підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань за вказаним договором ОСОБА_1 суду надано: копію квитанції № 48 від 23.01.2014 року на суму 457 086, 00 доларів США; копію довідки відповідача № 47/222-22-06/62 від 23.01.2014 року про внесення коштів в сумі 457 086, 00 доларів США; копію квитанції № 235 від 23.01.2014 року на суму 13 892, 00 доларів США; копію квитанції № 789 від 30.01.2014 року на суму 195 395, 00 доларів США; копію довідки відповідача № 47/222-22-06/60 від 06.02.2014 року про залишок коштів в сумі 666 373, 00 доларів США; копію квитанції № 18 від 07.02.2014 року на суму 52 000, 00 доларів США; копію довідки відповідача № 47/222-22-06/65 від 07.02.2014 року про залишок коштів в сумі 718 373, 00 доларів США; копію квитанції № 79 від 13.02.2014 року на суму 20 000, 00 доларів США; копію квитанції № 301 від 28.02.2014 року на суму 26 900, 00 доларів США; копію квитанції № 87 від 21.03.2014 року на суму 280 000, 00 доларів США; копію квитанції № 156 від 21.03.2014 року на суму 143 813, 00 доларів США. Оригінали зазначених документів були надані представником позивача та оглянуті судом в судовому засіданні, про що мається відповідна відмітка

Вказаним договором визначено, крім предмета договору, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов цього договору, тощо.

Договір підписаний сторонами, що свідчить про їх згоду із зазначеними в договорі умовами.

Задля проведення ревізії всіх операцій за рахунком № НОМЕР_1 в USD ( код валюти 840 ) 13.112014 року ОСОБА_1 звернулась до банку за випискою по особовому рахунку за період з 01.01. 2014 року по 13.11.2014 року, з інформацією по всіх операціях по рахунку.

Згідно отриманої від банку виписки по особовому рахунку за період з 01.01.2014 року по 13.11.2014 року, банком не зареєстровано за рахунком ОСОБА_1 жодної операції.

24 грудня 2014 року ОСОБА_1 повторно звернулась до банку із заявою про проведення перевірки обставин зникнення грошових коштів, та негайне повернення належних їй грошових коштів.

Листом від 09.01.2015 року № 41/1-13/66 ПАТ " КБ " Хрещатик " повідомило, що за даними бухгалтерського обліку за рахунками, відкритими в доларах США з дати відкриття жодної операції не зареєстровано. На думку банку, квитанції, які були надані не є підтвердженням внесення коштів в касу банку, так як жодна із них не засвідчена підписами касирів та відбитками штампів касирів. А тому підстави для повернення коштів відсутні.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував, що факт внесення ОСОБА_1 грошових коштів на рахунок, у зв'язку з чим вони не обліковуються на рахунку з огляду на неналежне оформлення квитанцій.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 року за № 1172/8493 ( далі - Інструкція № 492 ), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні ( депозитні ) рахунки ( пункт 1.8 Інструкції ); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис ( пункт 1.9 Інструкції ); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний ( депозитний ) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності ( банківськими правилами ) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний ( депозитний ) рахунок, строк зберігання коштів ( за строковим вкладом ), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо ( пункт 1.10 Інструкції ).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних ( депозитних ) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний ( депозитний ) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно п. 2.9. розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 N 174 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.06.2011 за N 790/19528 йдеться про наступне Банк ( філія, відділення ) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію ( другий примірник прибуткового касового ордера ) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку ( філії, відділення ), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції ( у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп " вечірня " чи " післяопераційний час " ), а також підпис працівника банку ( філії, відділення ), який прийняв готівку, відбиток печатки ( штампа ) або електронний підпис працівника банку ( філії, відділення ), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний ( депозитний ) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності ( банківськими правилами ) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції ( у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції ), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки ( штампа ) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

При оформленні внесень готівки ОСОБА_1 були отримані відповідні квитанції, які відповідають вимогам чинного законодавства України, у тому числі нормативним документам Національного банку України, та містять всі необхідні відомості та реквізити, передбачені для таких документів чинним законодавством України, зокрема містять підпис працівника банку, який прийняв готівку та відбиток штампа.

Отже факт не зарахування внесених згідно квитанцій грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 свідчить про невиконання банком укладеного договору банківського рахунку.

Результати проведеної у справі судової почеркознавчої експертизи ( висновок № 5390/5391/15-32 від 30.03.2015 року ) жодним чином не спростовують надані ОСОБА_1 докази. Відповідно до приписів статей 58 та 59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З наданої відповідачем копії журналу обліку печаток та штампів вбачається, що штампи відбитки яких наявні на квитанціях ОСОБА_1, належать банку та знаходяться у використанні його працівників.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК України ).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання ) ( ст. 610 ЦК України ).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові ( володільцеві рахунка ), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком ( ч.1 ст.1066 ЦК України ).

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд ( ч.3 ст.1066 ЦК України ).

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами ( ч.1 ст.1067 ЦК України ).

Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом ( ч.2 ст.1068 ЦК України ).

Згідно правової позиції, яка міститься в Постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 року справа № 6-118 цс 14 на документах провнесення коштів має бути підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки ( штампа ) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Отже законодавство не містить вимоги щодо прийняття грошових коштів виключно касирами банку. ОСОБА_1 як споживач банківської послуги не знала, та не могла знати про посаду та посадові обов'язки робітника банку який фактично приймав грошові кошти в касі банку.

А тому, оскільки в банківській установі зареєстрований договір, квитанції свідчать про внесення коштів на рахунок та прийняття їх посадовою особою банківської установи, який прийняв готівку, тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми: 457 086, 00 доларів США, 13 892, 00 доларів США, 195 395, 00 доларів США, 52 000, 00 доларів США, 20 000, 00 доларів США, 26 900, 00 доларів США, 280 000, 00 доларів США, 143 813, 00 доларів США, а всього 1 189 086, 00 доларів США.

Оскільки, в банківській установі зареєстровано договір банківського рахунку, надані ОСОБА_1 квитанції свідчать про внесення коштів на зазначений рахунок та прийняття їх посадовою особою банківської установи. З урахуванням цього суд приходить до висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача суми внесених на рахунок грошових коштів.

Також судом встановлено, що СУ ГУМВС України в м. Києві проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12014100100009108 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.4 ст.190 КК України.

Як пояснив представник відповідача та не заперечив представник позивача, позивачка не зверталась до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Представник позивача пояснив, що це право позивачки, а не її обов'язок. З наданих суду документів вбачається, що правовідносини між позивачкою та відповідачем у справі є цивільно-правовими, відповідно питання про характер та ступінь вини працівників банку в несанкціонованому вилученню належних ОСОБА_1 грошових коштів не впливає на обов'язок банку як юридичної особи щодо належного виконання взятих на себе зобов'язань за договором банківського рахунку.

Судом встановлено, що станом на день звернення до суду з вищезазначеною позовною заявою і по теперішній час, відповідач внесені на рахунок кошти позивачці не повернув.

Відповідно до п.3.1 договору передбачено, що за несвоєчасне зарахування коштів, що належать власнику рахунку, банк сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від несвоєчасно або неправильно зарахованої ( списаної ) суми за кожний день прострочення, але не більше 10 відсотків такої суми.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором в частині зарахування коштів на рахунок, тому суд приходить до висновку про стягнення 10 % від суми не зарахованої на рахунок ОСОБА_1, яка складає 118 908, 60 доларів США ( так як прострочка зарахування коштів на рахунок становить більше 100 днів )

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення 3% річних, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, то вони не підлягають задоволененню з наступних підстав.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стягнення трьох відсотків річнихвід простроченої суми неможливе, так як сторонами банківського договору була самостійно, в договірному порядку обумовлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання ( п.3.1. договору банківського рахунку ).

Відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідача у дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 654, 00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 11, 57, 60, 88, 212, 213, 214, 215, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 629, 1066-1068 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства " Комерційний банк " Хрещатик " про стягнення боргу за договором банківського рахунку задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства " Комерційний банк " Хрещатик " на користь ОСОБА_1 борг за договором банківського рахунку в сумі 1 189 086 ( один мільйон сто вісімдесят дев'ять тисяч вісімдесят шість ) доларів США 00 центів, пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в сумі 118 908 ( сто вісімнадцять тисяч дев'ятсот вісім ) доларів США 60 центів, а всього 1 307 994 ( один мільйон триста сім тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири ) долари США 60 центів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства " Комерційний банк " Хрещатик " у дохід держави судовий збір в сумі 3 654 ( три тисячі шістсот п'ятдесят чотири ) гривни 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: