Рішення № 44535241, 28.05.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

№ 2-2869/15

(№ 760/16456/14-ц)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.05.2015 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Бобровника О. В.

при секретарі : Мурга Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - про вселення, зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 - про вселення, зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою та стягнення моральної шкоди.

Позивач при зверненні до суду мотивує свої вимоги тим, що вона проживала та зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 з 2004 року.

З позивачем проживає її неповнолітній син ОСОБА_3, 2009 року народження.

Власником квартири є брат позивача, ОСОБА_2

Позивач зазначає, що вона була вселена в спірну квартиру за згодою власника житла, зареєстрована в ній також за згоди власника, та має право користування вказаною квартирою.

Крім того, позивач зазначає, що все майно, яке знаходиться в спірній квартирі було придбано позивачем за час її проживання та належить позивачу: меблі, побутова техніка, посуд та інше, також в квартирі знаходяться особисті речі позивача та речі її дитини.

В 2013 році ОСОБА_2 звернувся до суду з вимогою про виселення позивача та зняття з реєстрації зі спірної квартири.

01. 10. 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва ухвалив заочне рішення по справі за позовом ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_1 та вселення ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.

Вказаним рішенням, суд відмовив ОСОБА_2 в задоволенні його позовних вимог щодо виселення позивача зі спірної квартири, встановивши, що позивач маю право користування спірною квартирою.

Судом у вищезазначеному рішенні встановлено, що ОСОБА_1 була вселена в спірне житлове приміщення без обмеження терміном та за згодою власника житла, зареєстрована за спірною адресою також за згодою власника, як сестра, що ним не оспорюється, та набула права постійного користування цим житловим приміщенням.

Позивач зазначає, що з часу вселення і реєстрації в спірному житловому приміщенні ОСОБА_2 не оспорював проживання та реєстрацію у встановленому законом порядку, що свідчить про те, що він визнавав за ОСОБА_1 право користування спірним житлом.

ОСОБА_1 зазначає, що вона постійно проживає в спірній квартирі разом зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 2004 року несе витрати по утриманню житла та оплаті комунальних послуг, за час проживання зробила ремонт в спірній квартирі.

Також позивач зазначає, що ОСОБА_2 не дочекавшись поки вказане рішення суду набере законної сили під час відсутності позивача, а саме 12.10.2013 року, виламав двері та замінив замки, чим унеможливив позивачу та її дитині доступ до квартири, на прохання позивача надати ключі для виготовлення дублікату, він відмовився, посилаючись на те, що є власником квартири і буде робити з нею що хоче, в результаті чого позивач залишилась без житлового приміщення без засобів до існування, оскільки всі речі, продукти, гроші та документи були в квартирі, в яку позивач не могла потрапити.

Позивач вказує, що ОСОБА_2 фактично в спірній квартирі не проживає, ключі для виготовлення дублікату не надає, починаючи з жовтня 2013 року постійно чинить позивачу перешкоди в користуванні житлом, в результаті чого ні позивач ні її дитина не можуть потрапити до квартири, де позивач зареєстрована та має право на проживання.

Весь цей час, позивач вимушена тимчасово проживати за адресою по АДРЕСА_2 де вона є власником частини квартири, частина якої також належить ОСОБА_2, де він до цього часу проживав і зареєстрований з 1996 року.

Позивач зазначає, що вона зверталась до суду за захистом своїх прав, а саме з позовом про усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача.

17.03.20І4 р. Солом'янським районним судом міста Києва було ухвалено рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та відшкодування матеріальних та моральних збитків та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особою такою, що втратила право користування квартирою - у задоволенні як первісного так і зустрічного позову відмовлено.

Апеляційним судом міста Києва 04.06.2014 року, рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17.03.2014 року було змінено шляхом виключення з мотивувальної частини посилання на відсутність у ОСОБА_1 права користування квартирою АДРЕСА_1, підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 встановлено неправильне визначення нею способу захисту своїх прав, а саме не порушення позивачем питання про вселення.

Таким чином у позивача виникла необхідність звернення до суду з вимогою про вселення до спірної квартири.

Окрім того, позивач зазначала, що на даний час спірна квартира знаходиться в оренді за договором оренди від 15.06.2014 року не зважаючи на те, що позивач не надавала жодної згоди на користування її майном та власними речами, які знаходяться у спірній квартирі.

В зв'язку із зазначеним вище, позивач вважаючи свої права порушеними просила суд:

- вселити ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_3, 2009 року народження в квартиру АДРЕСА_1;

- зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1. та її сину ОСОБА_3 у користуванні квартирою АДРЕСА_1;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 18.11.2014 року вищезазначений позов було задоволено.

В грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 09.02.2015 року, заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18.11.2015 року скасовано, справу призначено до нового розгляду.

Позивач в судове засідання не з'явилась, надавши до суду заяву про розгляд справи у її відсутність в якій також зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд про задоволення позову та не заперечує проти ухвалення по справі заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника до суду не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, жодних заяв чи клопотань до суду не подавав.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 з 2004 року.

Вбачається, що власником квартири АДРЕСА_1 є брат позивача, ОСОБА_2

Позивач при зверненні до суду стверджувала, що вона була вселена в спірну квартиру за згодою власника житла, зареєстрована в ній також за згоди власника, та має право користування вказаною квартирою. Також позивач зазначала, що все майно, яке знаходиться в спірній квартирі було придбано позивачем за час її проживання в квартирі та належить позивачу: меблі, побутова техніка, посуд та інше, також в квартирі знаходяться особисті речі позивача та речі її дитини.

Встановлено, що в 2013 році ОСОБА_2 звернувся до суду з вимогою про виселення ОСОБА_1 та зняття з реєстраційного обліку у спірній квартирі.

Заочним рішенням Солом'янський районний суд м. Києва від 01. 10. 2013 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11. 12. 2013 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_1, встановивши при цьому в рішенні суду право ОСОБА_1 на користування спірною квартирою (а.с. 11-18).

Згідно вищезазначеного заочного рішення від 01. 10. 2013 року судом встановлено, що ОСОБА_1 була вселена в спірне житлове приміщення без обмеження терміном та за згодою власника житла, зареєстрована за спірною адресою також за згодою власника, як сестра, що ним не оспорюється, та набула права постійного користування цим житловим приміщенням.

Позивач при зверненні до суду зазначала, що ОСОБА_2 не дочекавшись поки вказане рішення суду набере законної сили під час відсутності позивача, а саме 12.10.2013 року, виламав двері та замінив замки, чим унеможливив позивачу та її дитині доступ до квартири, на прохання позивача надати ключі для виготовлення дублікату, відповідач відмовився, посилаючись на те, що є власником квартири і буде робити з нею що хоче, в результаті чого позивач залишилась без житлового приміщення без засобів до існування, оскільки всі речі, продукти, гроші та документи були в квартирі, в яку позивач не могла потрапити.

Вказані твердження позивача підтверджуються наявною в матеріалах справи копією довідки ГУ МВС України в м. Києві Солом'янського районного управління № 50/38910 від 19. 10. 2013 року (а.с. 10).

Вбачається, що ОСОБА_2 фактично в спірній квартирі не проживає, ключі для виготовлення дублікату позивачу не надає, починаючи з жовтня 2013 року чинить позивачу перешкоди в користуванні житлом, в результаті чого ні позивач ні її дитина не можуть потрапити до квартири, де позивач зареєстрована та має право на проживання, в зв'язку з чим позивач змушена проживати в іншому житловому приміщення за іншою адресою, а саме: м. Києві, АДРЕСА_2 де позивач є власником частини квартири, частина якої також належить ОСОБА_2

Встановлено, що ОСОБА_1 зверталась до суду за захистом своїх прав, а саме з позовом про усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача.

17.03.20І4 р. Солом'янським районним судом міста Києва було ухвалено рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та відшкодування матеріальних та моральних збитків та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особою такою, що втратила право користування квартирою - у задоволенні як первісного так і зустрічного позову відмовлено (а.с. 19-21).

Апеляційним судом міста Києва 04.06.2014 року, рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17.03.2014 року було змінено шляхом виключення з мотивувальної частини рішення посилання суду на відсутність у ОСОБА_1 права користування квартирою АДРЕСА_1, як на підставу для відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням (а.с. 22-26).

Таким судом встановлено, що на даний час спірна квартира знаходиться в оренді за договором оренди від 15.06.2014 року в супереч згоди на те позивача (а.с. 27).

Таким чином вбачається, що ОСОБА_1 позбавлена права користування житловим приміщенням в якому зареєстрована на законних підставах, що порушує права позивача, в зв'язку з чим вона просила суд про задоволення, на що слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 4 ст.. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Вбачається, що чинення перешкод у користуванні спірною квартирою полягає у відмові відповідача надати позивачу ключі для виготовлення дублікату ключів, що унеможливлює доступ позивача до спірної квартири.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо вселення позивача та її малолітнього сина та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою є обґрунтованими, доведеними та такими що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, яку позивач оцінює в сумі 10000 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

П. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від № 4 від 31. 03. 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодження здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.

З урахуванням зазначеного вище, зважаючи на те, що позивачем під час розгляду справи не було надано до суду доказів, які б підтверджували факт заподіяння їй моральних страждань, що пов'язані з діями відповідача, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

З урахуванням часткового задоволення позову, у відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору в сумі 243 грн. 60 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 23, 316, 317, 319, 1167 ЦК України, ст. 9 ЖК України, ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 224-226, 232, 228 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - про вселення, зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_3, 2009 року народження в квартиру АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 та її сину ОСОБА_3, 2009 року народження перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в сумі 243 грн. 60 коп.

В решті вимоги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку.

Суддя: