Рішення № 44529875, 26.05.2015, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/2036/15-ц

Провадження № 2/552/1040/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.05.2015 року Київський районний суд м. Полтави в складі: головуючого судді - Миронець О.К., за участю секретаря судових засідань - Ваніної Ю.А. позивачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3, представників позивачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5, відповідача - ОСОБА_6, представника відповідача - ОСОБА_7 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Київського районного суду м. Полтави цивільну справу за ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_6 та просять суд зобов'язати відповідача ОСОБА_6 зняти замки і надати вільний доступ співвласникам будинку АДРЕСА_1 до їх помешкання у квартири НОМЕР_1 і НОМЕР_2 та до земельної ділянки загального та індивідуального користування згідно технічного паспорта на зазначений будинок, стягнути з неї судові витрати та моральну шкоду на користь ОСОБА_2 500 гривень та на користь ОСОБА_3 750 гривень та 500 гривень витрат на правову допомогу. Свій позов обґрунтовують тим, що в кінці серпня 2014 року відповідач ОСОБА_6 самовільно встановили замок та закрила вхід на спільну територію двору будинку по АДРЕСА_1. Такі дії відповідача не дають позивачам вільний доступ до їх помешкань, що створює незручності.

В судовому засіданні позивачі та їх представники позов підтримали та просили суд його задовольнити.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позов не визнали та пояснили суду, що в 1961 році на підставі мирової угоди проведено розподіл земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1. За умовами розподілу вона користується земельною ділянкою, яка їй виділена та на плані зафарбована в зелений колір, вона самостійно зробила вхід на територію своєї земельної ділянки і не чинить жодних перешкод позивачам в користуванні земельною ділянкою.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 пояснили суду, що користувались входом, який закрила ОСОБА_6 на протязі тривалого часу, більше 20 років.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що вона проживає з 1957 року в будинку по АДРЕСА_1. Спочатку був один вхід на територію домоволодіння, а близько 25 років тому було побудовано інший вхід та поставлено калитку.

Суд заслухавши сторони, свідків та дослідивши матеріали приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.11.1996 року ОСОБА_2 є власником 21/100 частини житлового будинку з частиною надвірних споруд, що розташований за адресою АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_12.

Згідно договору дарування від 30.10.1972 року ОСОБА_3 являється власником 7/25 частин житлового будинку з частиною надвірних споруд, що розташований за адресою АДРЕСА_1.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.04.2015 року ОСОБА_6 є власником 11/25 частини житлового будинку з частиною надвірних споруд, що розташований за адресою АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_13.

Згідно умов мирової угоди затвердженої ухвалою народного суду Київського району м. Полтави від 28.04.1961 року встановлено порядок користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1.

За умовами розподілу земельної ділянки ОСОБА_14 (нині користувач ОСОБА_6.) виділено земельну ділянку площею 447 кв.м., ОСОБА_12(нині користувач ОСОБА_15) виділено земельну ділянку площею 285 кв.м., ОСОБА_16 (нині користувач ОСОБА_3) земельну ділянку 285 кв.м. відповідно, двір загального користування виділено та залишено під забудову площею 322 кв.м.

Спірний вхід на земельну ділянку, доступ до якого просять надати позивачі згідно генерального плану та розподілу виділено в користування ОСОБА_14 (нині користувач ОСОБА_6.) і не відноситься до землі, яка виділена в загальне користування.

Земельні ділянки позивачів і відповідача не перебувають у їх власності, а знаходяться лише в користуванні.

Судом встановлено, що на територію до житлового будинку АДРЕСА_1 є два входи, одним з яких користується відповідач ОСОБА_6, а іншим позивачі, інший порядок користування земельною ділянкою не встановлювався, частина земельної ділянки зі спірним входом доступ до якої просять надати позивачі не відноситься до земель загального користування, вона виділена в користування ОСОБА_6, а тому суд приходить до висновку, що позов є необґрунтований і в його задоволенні необхідно відмовити.

Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають до задоволення, оскільки позивачами не доведено факту завдання моральної шкоди діями відповідача.

Оскільки позивачам в повному обсязі відмовлено в задоволенні позовних вимог судовий збір та витрати на правову допомогу не відшкодовуються.

Керуючись ст.214-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити ОСОБА_3, ОСОБА_2 в задоволенні їх позовних вимог в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави протягом 10 днів з моменту його проголошення.

Суддя Київського районного

суду м. Полтави О.К.Миронець