Ухвала суду № 44529314, 04.06.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/11120/14-к Головуючий у І інстанції Гришко О.М.Провадження № 11-кп/780/516/15 Доповідач у 2 інстанції Свінціцька О. П.Категорія 4 04.06.2015

УХВАЛА

Іменем України

02 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого- судді : - Свінціцької О.П.

суддів : - Орла А.І., Сливи Ю.М.

при секретарі : - Шовкопляс С.П.

за участю прокурора : - Ляшенка Р.О.

захисника : - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12013100200001796 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 лютого 2015 року, яким,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лиса Гора Первомайського району Миколаївської області, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, не судимого в силу ст. 89 КК України,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 200 000 (двісті) тисяч гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 (п'ятдесят) тисяч гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим в умисному нанесенні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило розлад здоров»я поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, за наступних обставин.

29 січня 2011 року, близько 23 години 00 хвилин, ОСОБА_7, перебуваючи на території подвір»я будинку АДРЕСА_2, де між ОСОБА_8, ОСОБА_9 з однієї сторони та ОСОБА_7 і ОСОБА_10 з іншої сторони на грунті особистих неприязних стосунків виникла сварка, яка переросла в бійку, в ході якої ОСОБА_7, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, та з метою реалізації вказаного умислу, став штовхати обома руками в груди ОСОБА_8, виштовхуючи його за межі подвір»я. Відступаючи, ОСОБА_8 оперся спиною на дерев»яний паркан та, проломивши його, впав на землю, а ОСОБА_7, переслідуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8, скориставшись тим, що останній лежав на землі, сів йому на груди та, обхопивши своїми долонями голову ОСОБА_8 великими пальцями рук став давити на очі останнього, від чого ОСОБА_8 втратив свідомість. В результаті своїх злочинних дій ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичного експерта №219/Д від 17.08.2011 року відносяться до категорії тяжких за критерієм стійкої втрати працездатності не менш ніж на одну третину.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.02.2015 року та призначити новий судовий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції у зв'язку із порушенням норм процесуального та матеріального права. Вказує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції було допущено чимало порушень прав обвинуваченого, що призвело до позбавлення прав останнього на неупереджений та справедливий суд, позбавило права на захист та доведення своєї позиції, оскільки клопотання обвинуваченого про виклик в судове засідання в якості свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які безпосередньо були присутні на місці події, залишилось судом поза увагою. Крім того, зазначає, що під час розгляду справи захисником обвинуваченого було заявлено клопотання про виклик в судове засідання судово - медичного експерта з метою з»ясування механізму отримання потерпілим тілесних ушкоджень, яке теж було відхилене. При цьому, як вбачається з висновку спеціаліста №102/15 від 26.03.2015р., при складанні висновку експерта №219/Д від 17.08.2011 року судово- медичним експертом не було дотримано вимог п.2.1.4 Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995р. та «Інструкції про порядок організації та проведення медично - страхової експертизи» від 08.01.1986р. Вказані порушення призвели до завідомо неправильного висновку експерта щодо визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих потерпілим та ставить під сумнів правильність кваліфікації дій обвинуваченого.

Крім того, вказує на те, що у висновку спеціаліста міститься слушне зауваження щодо залучення до проведення такого роду експертиз і фахівців в галузі офтальмології.

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить зменшити йому строк покарання, оскільки він щиро кається у скоєному та повністю визнає свою вину, є особою похилого віку та має інвалідність у зв»язку з хворобою очей. Також вказує на те, що судом першої інстанції залишилось поза увагою суду його клопотання щодо виклику та допиту в якості свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_10, які були безпосередніми свідками подій.

Заслухавши доповідь судді, думку сторін кримінального провадження: захисника, який підтримав свою апеляційну скаргу та апеляційну скаргу свого підзахисного і просив їх задовольнити, прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційних скарг та просив залишити вирок суду без змін, перевіривши доводи апеляційних скарг та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об»єктивно з»ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вимоги вказаної норми закону повністю дотримані судом першої інстанції при постановленні вироку щодо обвинуваченого ОСОБА_7

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 в умисному нанесенні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило розлад здоров»я поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи і грунтуються на повно та об»єктивно досліджених у судовому засіданні і належним чином оцінених та наведених у вироку доказах, а саме, показах потерпілого ОСОБА_8, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, висновках експерта №219/Д від 17.08.2011 року та №256/Д від 14.09.2011 року, протоколах проведення очних ставок від 15.08.2011 року, протоколах відтворення обстановки і обставин події з фото таблицями до них від 08.09.2011 року за участю потерпілого ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 та інших доказах, досліджених в судовому засіданні.

Так, з показів потерпілого ОСОБА_8 вбачається, що 29.01.2011р. він підвозив ОСОБА_15 додому, поруч з яким проживав ОСОБА_7 Коли він чекав ОСОБА_15 біля свого автомобіля, то раптом почув крики ОСОБА_15 та повернувшись до двору, побачив, як ОСОБА_15 лежить в крові на землі, а поруч стояли незнайому йому раніше чоловіки, як потім він дізнався, це були ОСОБА_10 та ОСОБА_7 Він вирішив зупинити конфлікт між ними та на зауваження отримав удар невідомим йому предметом по голові від ОСОБА_10 Від удару він впав на землю, ОСОБА_10 тримав його за ноги, а ОСОБА_7 в цей час сів зверху на нього та почав давити йому пальцями рук на очі, від чого він втратив свідомість. Через деякий час, коли конфлікт припинився, його на автомобілі відвезли до лікарні в м. Боярка.

Вказані покази потерпілого були підтверджені ним під час проведення відтворення обстановки та обставин події 08.09.2011р. та підтверджуються висновком експерта №219/Д від 17.08.2011 року, з якого вбачається, що виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді контузії ІІІ ступеня правого ока, контузії ІІІ ступеня лівого ока, гіфема, гемофтальм, відшарування сітківки правого та лівого ока, гематоми повік, сукон»юктивальні крововиливи обох очей, гемосинус лівої верхнє - щелепної пазухи, перелом нижнього краю лівої орбіти відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм стійкої втрати працездатності не менш ніж на одну третину, закрита черепно - мозкова травма у вигляді субарахноїдального крововиливу та саден лоба справа відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров»я; та висновком експерта №256/Д від 14.09.2011р., з якого вбачається, що виявлені у ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження могли утворитись від дії великих пальців рук нападника, за механізмом, вказаним ОСОБА_8 під час відтворення обстановки та обставин події 08.09.2011р. та не могли утворитись за механізмом, вказаним обвинуваченим ОСОБА_7 під час відтворення обстановки та обставин події 08.09.2011р.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що висновки експерта №219/Д від 17.08.2011 року та №256/Д від 14.09.2011 року не можна вважати обґрунтованими та такими, що підтверджені об»єктивними судово - медичними даними, є безпідставними, оскільки, як вбачається з вказаних висновків, вони були складені на підставі даних медичної документації хворого ОСОБА_8, викладених в акті судово - медичного обстеження №157 від 31.05.2011р., на підставі висновків консультантів рентгенолога та офтальмолога КОБ СМЕ та фактичних обставин справи.

Так, з акту судово - медичного дослідження №157/д від 11.07.2011р. (т.1 а.с.63-65) вбачається, що наявність, давність та ступінь тяжкості заподіяних потерпілому ОСОБА_8 тілесних ушкоджень визначалась з урахуванням, у тому числі, даних медичної картки №930 стаціонарного хворого ЦРЛ-Києво - Святошинського району ОСОБА_8, який проходив лікування у вказаній лікарні з 29.01.2011р. по 31.01.2011р., даних медичної картки №4200195 стаціонарного хворого очного відділення Олександрівської КЛ, де ОСОБА_8 проходив лікування з 31.01.2011р. по 08.02.2011р., даних медичної картки №2262 стаціонарного хворого, з якої вбачається, що ОСОБА_8 проходив лікування у Київській міській клінічній офтальмологічній лікарні «Центр мікрохірургії ока» з 21.02.2011р. по 23.02.2011р., де йому була проведена операція, даних медичної картки №4206 стаціонарного хворого, з якої вбачається, що ОСОБА_8 проходив лікування у Київській міській клінічній офтальмологічній лікарні «Центр мікрохірургії ока» з 11.04.2011р. по 13.04.2011р., де йому була проведена операція, даних медичної картки №5199 стаціонарного хворого, з якої вбачається, що ОСОБА_8 проходив лікування у Київській міській клінічній офтальмологічній лікарні «Центр мікрохірургії ока» з 11.05.2011р., та з урахуванням висновку консультанта - окуліста КОБ СМЕ від 24.06.2011р.

Крім того, в ході розгляду справи судом першої інстанції ні обвинуваченим ОСОБА_7 ні його захисником клопотання про проведення додаткової чи повторної судово - медичної експертизи не заявлялось.

Також не ґрунтуються на матеріалах провадження доводи обвинуваченого та його захисника щодо не вирішення судом клопотання про виклик та допит в судовому засіданні свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_10

Як вбачається з журналу судового засідання від 27.11.2014р. (т.2 а.с. 130) судом відмовлено в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про виклик вказаних свідків в зв»язку з тим, що воно заявлено передчасно. В подальшому, ні ОСОБА_7, ні його захисник не заявили повторно клопотання про допит вказаних свідків.

Таким чином, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив обставини справи, правильно і обґрунтовано надав оцінку доказам, належним чином перевірив їх у сукупності в ході судового розгляду та прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, правильно кваліфікувавши його дії за ч.1 ст.121 КК України.

Зі змісту вироку вбачається, що при призначенні покарання ОСОБА_7 суд повністю дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який посередньо характеризується за місцем проживання та позитивно характеризується за місцем роботи, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, думку потерпілого з приводу міри покарання, також враховано відсутність пом»якшуючих та обтяжуючих покарання обставин та вірно призначив обвинуваченому покарання, яке за своїм видом та розміром є справедливим, відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним про особу обвинуваченого. Підстав для призначення більш м»якого покарання колегія суддів не вбачає, а тому вимоги апеляційної скарги обвинуваченого в цій частині задоволенню не підлягають.

Підстав, передбачених ст. 415 КПК України для призначення нового розгляду в суді першої інстанції апеляційна скарга захисника не містить.

Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокату забороняється займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта.

Як вбачається з апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7, ОСОБА_7 оскаржує вирок суду першої інстанції щодо нього лише в частині призначеного покарання. При цьому вказує, що свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнає повністю та щиро розкаюється у вчиненому. З апеляційної скарги захисника вбачається, що він оскаржує вирок суду щодо ОСОБА_7 в частині правильності кваліфікації його дій, що суперечить вимогам апеляційної скарги обвинуваченого і є неприпустимим.

З огляду на викладене, вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 лютого 2015 року щодо ОСОБА_7 відповідає вимогам закону, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, у зв»язку з чим залишає вирок без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника без задоволення.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 лютого 2015 року щодо ОСОБА_7 - без змін.

Судді:

_____ _______ ______

Свінціцька О.П. Орел А.І. Слива Ю.М.