Ухвала суду № 44529299, 27.05.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/8548/14-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н. С. Провадження № 22-ц/780/2614/15 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д. О.Категорія 18 27.05.2015

УХВАЛА

Іменем України

27 травня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Приходька К.П., Березовенко Р.В.,

за участю секретаря Бобка О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи учасників судового процесу, колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА :

У серпні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення коштів.

Свої вимоги мотивував тим, що ним були розміщені в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (Севастопольська філія) наступні вклади:

- за договором SAMDN01000725918540 від 21.05.2012,

- за договором SAMDN01000735649509 від 04.06.2013,

- за договором SAMDN25000725075849 від 17.04.2012,

- за договором № SAMDN25000737020749 від 08.08.2013,

- за договором SAMDNWFD0072424200 від 06.02.2014,

- за договором SAMDNWFD0070030829400 від 09.12.2014, а також відкриті два карткових рахунки. Загальна сума грошових коштів на вказаних рахунках складає 130 406,26 доларів США.

Починаючи з 15 березня 2014 року відповідач спочатку тимчасово, а потім зовсім припинив роботу своїх відділень на території Криму. З цієї дати були заблоковані всі рахунки позивача, скасовано можливість проведення безготівкових платежів, що фактично позбавило можливості користуватись належними йому грошовими коштами, які знаходяться на його банківських рахунках. У зв'язку з цим позивач звернувся до відповідача із заявами про розірвання договорів та повернення коштів. Однак відповідач грошові кошти не повернув.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти в розмірі, зазначеному в довідці, отриманій від відповідача, згідно якої залишок грошових коштів на рахунках позивача складає 130 406,26 доларів США; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2014 року позов задоволено: стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 130 406,26 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 1 980 300,30 грн. Також, з відповідача на користь держави стягнуто судові витрати в сумі 3 654,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати, ухваливши нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач, зокрема, зазначає, що позивачем не доведено існування спірних правовідносин між сторонами за договорами банківського вкладу та банківського рахунку і наявність коштів на таких рахунках, а судом в порушення норм процесуального законодавства прийнято неналежні докази на підтвердження вказаних обставин. Зокрема, судом не було оглянуто оригіналів договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунку, оригіналів квитанцій про внесення грошових коштів на рахунки.

Крім того, судо не враховано тієї обставини, що відокремлений підрозділ ПАТ КБ «ПриватБанк» на території АРК та міста Севастополя був змушений припинити свою діяльність у зв'язку з окупацією території Автономної Республіки Крим та на підставі Постанови НБУ № 260 від 06 травня 2014 року «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя». Також, судом не дано оцінки тій обставині, що ПАТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки законом РФ № 39-ФЗ від 02.04.2014 року створено автономну некомерційну організацію «Фонд захисту вкладників» до якої перейшли права вимоги по вкладам та здійснення компесаційних виплат, у тому числі по вкладникам Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк».

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність вимог позивача про стягнення грошових коштів, розміщених на рахунках в банку відповідача за договорами банківського вкладу та банківського рахунку.

Колегія суддів з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та грунтуються на вимогах чинного законодавства.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 21 травня 2012 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_2 був укладений договір № SAMDN01000725918540 (депозит VIP). За даним договором ОСОБА_2 розмістив в банку депозитний вклад на наступних умовах: сума вкладу 12 000 доларів США, строк вкладу 366 днів, процентна ставка 8,5% річних. Згідно з довідкою № 22895827 від 01.05.2014 і випискою від 15.08.2014 № 22895827, що були видані ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», залишок грошових коштів на депозитному рахунку позивача складає 13 134,09 доларів США.

04 червня 2013 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_2 був укладений договір № SAMDN01000735649509 (Приват-вклад). За даним договором нараховані, але не виплачені проценти, сума яких згідно з довідкою № 22895827 від 01.05.2014 і випискою від 15.08.2014 № 22895827, що були видані ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», складає 733,45 доларів США.

17 квітня 2012 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_2 був укладений договір № SAMDN25000725075849 (вклад «Стандарт, 12 міс.»). За даним договором ОСОБА_2 розмістив в банку депозитний вклад на наступних умовах: сума вкладу 25000 доларів США, строк вкладу 366 днів, процентна ставка 8,5% річних. Згідно з довідкою № 22895827 від 01.05.2014 і випискою від 15.08.2014 № 22895827, що були видані ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», залишок грошових коштів на депозитному рахунку позивача складає 26 217,75 доларів США.

08 серпня 2013 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_2 був укладений договір № SAMDN25000737020749 (вклад «Стандарт на 12 міс.»). За даним договором ОСОБА_2 розмістив в банку депозитний вклад на наступних умовах: сума вкладу 64 800 доларів США, строк вкладу 12 місяців, процентна ставка 8,5% річних. Згідно з довідкою № 22895827 від 01.05.2014 і випискою від 15.08.2014 № 22895827, що були видані ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», залишок грошових коштів на депозитному рахунку позивача складає 64 800,00 доларів США.

06 лютого 2014 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_2 був укладений договір № SAMDNWFD0072424200 (вклад «Стандарт»). За даним договором ОСОБА_2 розмістив в банку депозитний вклад на наступних умовах: сума вкладу 15 000 доларів США, строк вкладу 366 днів, процентна ставка 10% річних. Згідно з довідкою № 22895827 від 01.05.2014 і випискою від 15.08.2014 № 22895827, що були видані ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», залишок грошових коштів на депозитному рахунку позивача складає 15 127,40 доларів США.

09 грудня 2014 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_2 був укладений договір № SAMDNWFD0070030829400 (вклад «Стандарт на 12 міс.»). За даним договором ОСОБА_2 розмістив в банку депозитний вклад на наступних умовах: сума вкладу 7 000 доларів США, строк вкладу 12 місяців, процентна ставка 10% річних. Згідно з довідкою № 22895827 від 01.05.2014 і випискою від 15.08.2014 № 22895827, що були видані ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», залишок грошових коштів на депозитному рахунку позивача складає 7000,00 доларів США.

Судом також встановлено відповідно до даних, які містяться у довідці № 22895827 від 01.05.2014 і виписках від 15.08.2014 № 22895827, що були видані ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», залишок грошових коштів позивача на картці для виплат № 5168****2479 складає 3165,30 доларів США, на депозитній картці № НОМЕР_1 - 228,27 доларів США.

04 серпня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про повернення вкладу за депозитним договором № SAMDN25000737020749 від 08.08.2013 року.

04 серпня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про розірвання з 10.08.2014 року депозитних договорів: від 21.05.2012 № SAMDN01000725918540 (депозит VIP); від 04.06.2013 Приват-вклад, (рахунок № НОМЕР_2); від 17.04.2012 № SAMDN25000725075849 (СТАНДАРТ); від 06.02.2014 № SAMDNWFD0072424200 (СТАНДАРТ); від 09.12.2013 № SAMDNWFD0070030829400 (СТАНДАРТ).

04 серпня 2014 року позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення грошових коштів з рахунку № НОМЕР_4 (картка для виплат) і рахунку № НОМЕР_3 (депозитна картка).

ПАТ КБ ПриватБанк надав відповіді: 18.08.2014 № 20.1.0.0.0/7-20140811/4606 і № 20.1.0.0.0/7-20140811/4612, з яких вбачається підтвердження існування укладених договорів з позивачем, але неможливість виконання умов договорів та повернення коштів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Укладення договору банківського вкладу відбувається шляхом відкриття депозитного (вкладного) рахунку відповідно до Інструкції про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998 року № 527.

Відповідно до ч. 1 ст. 1060 Цивільного кодексу України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Частиною 2 статті 1060 Цивільного кодексу України визначено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ту обставину, що позивачем не надано доказів існування правовідносин з відповідачем за договорами банківського вкладу та банківського рахунку не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, так як є голослівними.

Так, позивачем на підтвердження заявленого позову надано суду в якості доказів належним чином завірені копіїї договорів з відповідачем, виписок з рахунків, а також довідку № 22895827 від 01.05.2014 року, які суд вірно вважав належними та допустимими та надав їм відповідну правову оцінку.

Крім того, відповідач не надав суду доказів припинення діяльності банку на території України і, як видно із довіреності, виданої представнику відповідача, юридична адреса банку значиться: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, будинок 50, код юридичної особи згідно з ЄДРПОУ 14360570, а відтак посилання на те, що відповідач не повинен повертати вклад, оскільки кошти вносились у відділенні банку на території АР Крим, яка на даний період часу окупована, на увагу не заслуговують.

Крім того, згідно з частиною 1 ст. 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями ( ч. 1 ст. 96 ЦК України).

Статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

З огляду на зазначене вище, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов вірного висновку, що відповідно до вимог ст.ст 526 , 611, 625 ЦК України, ст. 85 Закону України «Про банківську діяльність», що заборгованість виникла з вини відповідача і має бути відшкодована.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, та дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Вірним є також висновок суду і про розподіл судових витрат відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: