Рішення № 44525583, 20.05.2015, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

2/235/54/15

235/5084/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого - судді Величко О.В.

при секретарі - Марченко Т.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

за участю третьої особи : ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: ПАТ «Державний ощадний банк» , ОСОБА_3 про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_4 звернулась до ОСОБА_5, третя особа; ПАТ «Державний ощадний банк», ОСОБА_3 про визнання права власності на частину приміщення з продажу промтоварів. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що згідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 28.12.2006 року нотаріусом Богатовою І.О., вона придбала у ОСОБА_5 3/10 частину приміщення з продажу промтоварів, яка складається з ? 2-1 торгового залу, 1-2 2-2 коридору, 1\2 2-3 туалет, 1\2 2-4 коридор, 1\2 2-5 склад, 1\2 2-6 торгівельний зал, 1\2 2-7 кабінет, 1\2 2-8 туалет, 1\4 2-1 сходова клітка, 1\4 2-11 сходова клітка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

18.03.2009 року виконавчим комітетом Красноармійської міської ради було прийнято рішення № 117 « Про оформлення права власності та поділ частки в натурі магазину з продажу промтоварів по АДРЕСА_1». У відповідності до цього рішення поділено частки в натурі та оформлено право власності на магазин з продажу промтоварів по АДРЕСА_1, ( 1-22 поверх): ОСОБА_5 - 3/10 частини на магазин з продажу промтоварів ( 1 поверх) по АДРЕСА_1; ОСОБА_4 - 3/10 частини на магазин з продажу промтоварів ( 11 поверх) по АДРЕСА_1.

Позивач звернулася до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом про визнання цього рішення органу місцевого самоврядування неправомірним та його скасування.

28.05.2014 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області було прийнято постанову, якою рішення виконкому Красноармійської міської ради № 117 від 18.03.2009 року « Про оформлення права власності та поділ частки в натурі магазину з продажу промтоварів по АДРЕСА_1» визнано протиправним та скасовано. В задоволенні позовних вимог заявника стосовно повороту виконання рішення виконкому Красноармійської міської ради шляхом повернення оригіналу договору купівлі-продажу, посвідченого 28.12.2006 року приватним нотаріусом Богатовою І.О. відмовлено. Постанова набула законної сили.

Позивач зверталася до виконавчого комітету Красноармійської міської ради із заявою про повернення оригіналу правовстановлюючого документу договору купівлі-продажу від 28.12.2006 року. Листом № 01-29-2159 від 17.06.2013 року виконком Красноармійської міської ради повідомив, що повернути оригінал правовстановлюючого документу не має можливості та запропонував звернутися до КП БТІ. Листом № 416 від 23.07.2013 року КП БТІ відмовив у наданні оригіналу договору купівлі-продажу, повідомивши що оригінали анульованих документів підшиваються до реєстраційної справи.

У зв»язку з відсутністю правовстановлюючого документу на вищезазначений об»єкт нерухомості і неможливості вирішення цього питання в позасудовому порядку , позивач просить визнати право власності за ОСОБА_4 на 3/10 частину приміщення з продажу промтоварів, яка складається з ? 2-1 торгового залу, 1-2 2-2 коридору, 1\2 2-3 туалет, 1\2 2-4 коридор, 1\2 2-5 склад, 1\2 2-6 торгівельний зал, 1\2 2-7 кабінет, 1\2 2-8 туалет, 1\4 2-1 сходова клітка, 1\4 2-11 сходова клітка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що зазначений позивачем договір купівлі-продажу об»єкта нерухомості від 28.12.2006 року ніким не оспорюється, є дійсним. Позивачкою не надано жодного доказу, підтверджуючого факт її звернення до відповідних органів із заявою про видачу дублікату правовстановлюючого документу. Державна реєстрація , згідно якої ОСОБА_5 є власницею приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, позивачкою не скасована. Оскільки позивачем не надано жодного доказу, підтверджуючого порушення її права, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи ПАТ «Державний ощадний банк» в судове засідання не з»явився, просив справу слухати без участі представника.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що є співвласником приміщення, розташованого в АДРЕСА_1. В січні 2014 року нею подані документи до реєстратора про оформлення права власності на добудову, проте до теперішнього часу не може вирішити це питання, оскільки ОСОБА_5 як співвласницею, не надаються документи, підтверджуючі її право власності.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, третьої особи ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено з матеріалів справи відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 28.12.2006 року Богатовою І.О. приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області та зареєстрованому в реєстрі за № 12534, ОСОБА_5 продала ОСОБА_4 3/10 частини магазину з продажу промтоварів, розташований АДРЕСА_1, реєстраційний номер 17360665: ? 2-1 торгового залу, 1-2 2-2 коридору, 1\2 2-3 туалет, 1\2 2-4 коридор, 1\2 2-5 склад, 1\2 2-6 торгівельний зал, 1\2 2-7 кабінет, 1\2 2-8 туалет, 1\4 2-1 сходова клітка, 1\4 2-11 сходова клітка, за 55392 грн. Зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 30.01.2007 року ( а.с.6).

12 грудня 2007 року ВАТ «Державний ощадний банк України» уклав з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 іпотечний договір № 1571, за яким іпотекодавці передали в іпотеку іпотеко держателю у якості забезпечення виконання позичальником зобов»язань за кредитним договором № 1571 від 12.12.2007 року 3/5 частини магазину промислових товарів ( реєстраційний номер 17360665) ( а. с. 16-21).

Рішенням виконавчого комітету Красноармійської міської ради від 18.03.2009 року № 117 « Про оформлення права власності та виділ частки в натурі магазину з продажу промтоварів по АДРЕСА_1», вирішено : п.1 поділити частки в натурі та оформити право власності на магазин продажу промтоварів по АДРЕСА_1 ( 1-11 поверх) : ОСОБА_5 - 3/10 частини на магазин продажу промтоварів ( 1 поверх) по АДРЕСА_1; ОСОБА_4 - - 3/10 частини на магазин продажу промтоварів ( 11 поверх) по АДРЕСА_1; п 2 погашено свідоцтво про право власності, видане виконавчим комітетом Красноармійської міської ради від 27.12.2005 року; договір купівлі-продажу, посвідчений Богатовою І.О., приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області від 28.12.2006 року, реєстр № 12534.( а. с. 5).

Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28.05.2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково : визнано неправомірною відмову в задоволенні заяви від 15.03.2013 року про скасування рішення виконавчого комітету Красноармійської міської ради № 117 від 18.03.2009 року « Про оформлення права власності та поділ частки в натурі магазину з продажу промтоварів по АДРЕСА_1» та визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Красноармійської міської ради № 117 від 18.03.2009 року « Про оформлення права власності та поділ частки в натурі магазину з продажу промтоварів по АДРЕСА_1». ( а. с. 7-10).

Ухвалою Донецького Апеляційного Адміністративного суду від 08.07.2014 року постанова суду від 28.05.2014 року залишена без змін.

Рішенням виконавчого комітету Красноармійської міської ради від 21.03.2012 року № 104 частково задоволено протест Красноармійського міжрайонного прокурора від 02.02.2012 року № 69-376, а саме в рішенні виконкому Красноармійської міської ради від 18.03.2009 року № 117 пункт 2 скасовано . Ця обставина встановлена як постановою Красноармійського міськрайонного суду від 28.05.2014 року так і Ухвалою Апеляційного Адміністративного Суду від 08.07.2014 року ( а. с. 7-10).

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої Законом, за умов якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року права на нерухоме майно , які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 16 ЦК України встановлено,що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК визнання права є одним із способів цивільних прав та інтересів.

Підставою для проведення державної реєстрації прав є документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, подані органу державної реєстрації прав, нотаріусу як спеціальному суб'єкту, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, разом із заявою (стаття 19 Закону).

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (частини третя та четверта статті 334 ЦК).

У свою чергу, статтею 182 ЦК передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частина 1 статті 316 ЦК України передбачає, що правом власності є право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ч. 1 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може подати позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документів, які б посвідчували його право власності.

За загальним правилом, у разі втрати або зіпсування документа, лише суб'єкт, що видавав такий документ, може видати його дублікат. При цьому, втрата чинності нормативно-правовим актом, на підставі якого відповідний суб'єкт видавав документ, не є підставою для відмови у видачі дубліката документа. Єдиною підставою, за наявності якої видача дубліката документа не може бути здійснена суб'єктом, який видав такий документ, це ліквідація (припинення діяльності) такого суб'єкта. У такому випадку видача дубліката документа здійснюється правонаступником відповідного суб'єкта або архівною установою (якщо передбачається передача документів до архіву).

Статтею 53 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, видається дублікат втраченого документа. Видача дубліката втраченого або зіпсованого документа здійснюється державним нотаріальним архівом. До передачі в архів примірників документів, посвідчених або виданих нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, дублікат втраченого документа видається відповідно нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету за місцем його зберігання.

Із запровадженням з 01січня 2013 року в Україні системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проводиться, зокрема органами державної реєстрації прав - структурними підрозділами територіальних органів Міністерства юстиції (стаття 6).

Згідно із підпунктом 6 частини другої статті 9 вказаного Закону державний реєстратор прав на нерухоме майно у випадках, встановлених Законом, видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Проте, повноваженнями з видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно та, відповідно, його дубліката державні реєстратори прав на нерухоме майно наділені починаючи з 01 січня 2013 року.

До 01 січня 2013 року оформлення права власності на нерухоме майно з видачею свідоцтва про право власності проводилось, зокрема органами місцевого самоврядування відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 07 лютого 2002 року №7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 18 лютого 2002 року за № 157/6445, яке втратило чинність з 01 січня 2013 року.

Відповідно до вимог пункту 6.4 Тимчасового положення ( який діяв на момент реєстрації спірного договору купівлі-продажу) у разі втрати, крадіжки, пошкодження тощо свідоцтва про право власності чи витягу про реєстрацію прав БТІ можуть видати дублікат витягу або за дорученням органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів здійснити необхідні підготовчі заходи для видачі дубліката свідоцтва.

Для отримання дубліката свідоцтва чи витягу подається заява, який передує опублікування в пресі повідомлення прот недійсність викрадених, загублених, пошкоджених свідоцтв про право власності чи витягів про реєстрацію прав.

БТІ перевіряє належність заявленої вимоги відомстям з реєстру прав та оформлює дублікат свідоцтва чи витягу.

Отже, видача дублікату правовстановлюючого документу можливо лише у разі крадіжки, втрати чи пошкодження оригіналу з обов»язковим дотриманням встановленої процедури, яка передує видачі, та визнанням у зв»язку з цим недійсним втраченого оригіналу.

Окрім того, згідно Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою КМ України від 17.10.2013 року № 868 одним із доказів втрати правовстановлюючого документу -є оголошення про втрату документа у регіональних друкованих засобах масової інформації за місцем розташування нерухомого майна, в якому повинні бути зазначені назва документа, його номер і дата видачі, на чиє ім'я виданий, яким органом (крім випадків пошкодження чи зіпсування документа).

Як вбачається з матеріалів справи оригінал анульованого договору купівлі -продажу від 28.12.2006 року підшитий до матеріалів справи та знаходиться в БТІ. ( а. с. 13).

Жодного доказу, підтверджуючого факт звернення позивачки до відповідних органів із питанням про видачу дублікату правовстановлюючого документу суду не надано.

Отже, позивачем не дотримана процедура щодо видачі їй дублікату правовстановлюючого документу.

Окрім цього, як вбачається з відповіді начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції від 24.04.2015 року при відкритті розділу на об»єкт нерухомого майна «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований за адресою : АДРЕСА_1, допущена технічна помилка при визначенні розміру частки власності на нерухоме майно та рекомендовано у зв»язку з цим звернутися до відділу для виправлення помилки.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, наданого до матеріалів справи ( а.с. 53-54) ОСОБА_5 є власником магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» з добудовою тамбуру , що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

На момент розгляду справи державна реєстрація спірного об»єкту нерухомості, що зареєстрована за ОСОБА_5 не скасована. Позивачка ОСОБА_4 з приводу порушення її прав як співвласника приміщення з позовом про скасування державної реєстрації до суду не зверталась.

У відповідності до положень статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначені обставини справи та норми права, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності є необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 182, 316, 392 ЦК України ст. ст.10, 11, 174, 209, 212, 214-215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: ПАТ «Державний ощадний банк» , ОСОБА_3 про визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя