Рішення № 44521370, 28.05.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 136/2130/14-ц Провадження № 22-ц/772/1356/2015Головуючий в суді першої інстанції Мочульська Л. Т.Категорія 27 Доповідач Жданкін В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Жданкін В.В.

Суддів: Медяного В.М., Ковальчука О.В.

При секретарі: Агеєвій Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 03.03.2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 727 860,67 грн, з яких заборгованість за кредитом - 454 150,81 грн, за відсотками - 176 949,49 грн, пеня за останній рік - 96 790,37 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3 654 ,00 грн. Підставою зазначає, що 22.02.2007 р. між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та відповідачем укладено кредитний договір за №0101/0207/88-010, відповідно до умов якого останній отримав в кредит 50 000 доларів США, з сплатою 14% щомісяця за користування кредитом, з поверненням кредиту до 20.02.2017 р. В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов»язання належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на 28.08.2014 року має прострочену заборгованість.

28.11.2012 р. між ПАТ "Сведбанк", якій є правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк" та Факторинговою компанією "Вектор-Плюс" укладено договір факторингу №15, відповідно до якого Банк відступив свої вимоги по кредитних договорах, укладених з Боржниками.

28.11.2012 р. між Факторинговою компанією "Вектор-Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір факторингу, відповідно до п.2.1, 2.2 якого було ним відступлено вимоги по кредитних договорах, укладених з Боржниками. Відбулась заміна кредитора і товариство набуло статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором №0101/0207/88-010 від 22.02.2007 р., укладеного між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2, а тому, просило позов задовольнити.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 03.03.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати як незаконне, постановлене з порушенням норм матеріального права та постановити нове, яким задоволити позов.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення районного суду зазначеним вимогам не відповідає.

Проте з таким висновком повністю погодитись не можна, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов його внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що згідно з пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким у позові слід відмовити з інших підстав.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке у свою чергу є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», і ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладено договір факторингу, за умовами якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованостей боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу. При цьому сторони погодили, що право вимоги заборгованості за кредитними договорами та право вимоги за договорами забезпечення, укладених з боржниками, відступається банком фактору за цим договором без надання будь-яких гарантій, окрім тих, що вказані у цьому договорі , а також договір про передачу прав за іпотечними договорами.

28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» (клієнт) та ТОВ «Кредитні ініціативи» (фактор) укладено договір факторингу, відповідно до умов якого клієнт відступає фактору свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначених у Реєстрі заборгованості боржників та у Переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржників. Після переходу права вимоги заборгованості до фактора останній має право нараховувати, в якості нового кредитора, проценти, комісії, штрафні санкції та інші обов'язкові платежі стосовно боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів зі сплати обов'язкових платежів, строк оплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому.

28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір про передачу прав за іпотечними договорами, в якому передбачено, що разом з відступленням права вимоги заборгованостей за кредитними договорами від боржників, що здійснюється на підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року, одночасно передаються права вимоги за іпотечними договорами, перелік яких наведено у додатку № 1 до цього договору.

Внаслідок укладення цих договорів відбулась заміна кредитора, ТзОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу кредитора-стягувача за кредитним договором та договором іпотеки, укладених відповідно з третьою особою та відповідачем.

Пред'являючи позов, ТзОВ «Кредитні ініціативи» посилалось на те, що у результаті порушення умов кредитного договору у ОСОБА_2 виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 727 860,67 грн, з яких заборгованість за кредитом - 454 150,81 грн, за відсотками - 176 949,49 грн, пеня за останній рік - 96 790,37 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3 654 ,00 грн.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами 1, 2 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Можливе фактичне неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України.

Крім того, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, як таке, що постановленим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 291, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" задовольнити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 03.03.2014 року скасувати та постановити нове.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (ЄДРПОУ: 35326253, п/р 26507010332001 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО: 300346, юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, буд.Незалежності, 14 ) заборгованість за кредитним договором № 0101/0207/88-010 від 22.02.2007 року в розмірі 727 860,67 грн. (сімсот двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят гривень вісімдесят одна копійка), яка складається з непогашеної суми кредиту - 454 150,81 грн. (чотириста п'ятдесят чотири тисячі сто п'ятдесят гривень вісімдесят одна копійка), відсотків - 176 949,49 грн. (сто сімдесят шість дев'ятсот сорок дев»ять гривень сорок дев»ять копійок), пені - 96 760,37 грн. (дев'яносто шість тисяч сімсот шістдесят гривень тридцять сім копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" сплачений судовий збір - 5481 грн. (п'ять тисяч чотириста вісімдесят одну гривню).

Рішення апеляційного суду Вінницької області набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: