Рішення № 44519653, 25.05.2015, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3110/15-ц

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

25 травня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Супрун Г. Б. ,

при секретарі - Озерчук Г. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 7891,62 грн. відшкодування шкоди в порядку регресу, пов'язаної зі сплатою страхового відшкодування та 243,60 грн. судового збору. Мотивує заяву тим, що 25.08.2011 року в м. Києві за участю автомобіля «БМВ-523», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням відповідача та автомобіля «Фіат», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, сталась дорожньо-транспортна пригода. Постановою суду винною в ДТП визнано ОСОБА_1 В результаті вищевказаної транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Фіат», д.н.з. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, якому було завдано матеріальні збитки у розмірі 9469,94 грн. (з ПДВ) відповідно до висновку про оцінку збитків, завданих внаслідок ДТП №94211 від 10.11.2011 року.

Крім того зазначає, що оскільки на момент вчинення вищезазначеної ДТП відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року № 1961, водій пошкодженого автомобіля - ОСОБА_2, з метою отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих, звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою, в порядку ст. 35 Закону № 1961, оскільки вартість відновлювального ремонту винуватцем ДТП потерпілій особі не було відшкодовано.

У зв'язку з настанням події, передбаченої п.п. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону України №1961 позивач здійснив виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 7891,62 (без урахування ПДВ). Враховуючи те, що відповідачем у добровільному порядку витрати понесені позивачем не відшкодовані, позивач змушений був звернутись до суду з даною позовною заявою.

Представник позивача Патрик Г.Г. в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином. Подала до суду заяву, в якій просить розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала. Тому суд вважає можливим слухати справу за її відсутності на підставі ст. 158 ЦПК України.

З урахуванням ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та у зв'язку з неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень, зокрема судових повісток про виклик на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасового окупованих територіях, що підтверджується листом підприємства зв'язку (УДППЗ «Укрпошта») відповідач ОСОБА_1 про день, місце та час розгляду справи повідомлялася через офіційний веб-сайт Подільського районного суду м. Києва (офіційний веб-портал судова влада України). Проте, в судове засідання відповідач не з'явилася. Відповідно до ч. 4 ст. 169 та ч.1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача з ухваленням заочного рішення.

Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши їх у сукупності, приходить до наступних висновків.

25.08.2011 року в м. Києві біля перехрестя вулиці Ломоносова та вулиці Я.Булевського за участю автомобіля «БМВ-523», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Фіат», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, сталося ДТП.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно постанови Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_1 (а.с. 16).

Судом встановлено, що в результаті вищевказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Фіат», д.н.з. НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію (а.с. 12), та яким керував ОСОБА_2 на підставі довіреності на право експлуатації та розпорядження вказаного транспортного засобу від 23.07.2011 року, посвідченої приватним нотаріусом Котовського міського нотаріального округу Одеської області Сівун Ф.Й., зареєстровано в реєстрі за №2184 (а.с. 13).

З висновку про оцінку збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди №94211 від 10.11.2011 року вбачається, що вартість матеріальних збитків, спричинених власнику автомобіля «Фіат» складає 9469,94 грн. (з ПДВ) (а.с. 17-19), що згідно платіжного доручення були перераховані ОСОБА_2 без врахування ПДВ у розмірі 7891,62 грн. 21.12.2011 року (а.с. 23). Відповідно позивачу заподіяна шкода у розмірі 7891,62 грн.

Крім того, на момент вчинення вищезазначеної ДТП відповідач не мала чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року № 1961.

У зв'язку з вищевикладеним водій пошкодженого автомобіля - ОСОБА_2, з метою отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих, звернувся із заявою про страхове відшкодування (а.с. 10) до Моторного (транспортного) страхового бюро України, в порядку ст. 35 Закону № 1961, оскільки вартість відновлювального ремонту винуватцем ДТП потерпілій особі не було відшкодовано.

Судом встановлено, що договірні зобов'язання між МТСБУ, потерпілою особою та відповідачем відсутні.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з пп. а) п. 41.1 ст. 41 вищезазначеного Закону України № 1961, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, зазначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з настанням страхової події, передбаченої п.п. а) п.41.1 ст. 41 Закону України № 1961, МТСБУ, 21.12.2011 року, здійснило виплату відшкодування потерпілій особі - ОСОБА_2 у розмірі 7891,62 грн. (без урахування ПДВ), що підтверджується наказом про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих №3461 від 20.12.2011 року (а.с. 24), копією платіжного доручення №5769 від 21.12.2011 року (а.с. 23).

Ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 38.2.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання, або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 26 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" до страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК.

У зв'язку з вищевикладеним, оскільки МТСБУ виконало покладений на нього Законом України № 1961 обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної потерпілій особі з вини власника транспортного засобу, яка не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 7891,62 грн. в порядку регресу, знайшли своє підтвердження, а тому підлягають задоволенню.

Згідно ст. 88 ЦПК України підлягають відшкодуванню понесені та документально підтверджені вимоги позивача про стягнення судового збору у сумі 243,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст.ст. 22, 29, 38, 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 8, 10, 15, 60, 88, 212-215, 224 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (п/р 2600202284871 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313, ідент. код 21647131) витрати пов'язані з виплатою страхового відшкодування у розмірі 7891,62 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (п/р 2600202284871 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313, ідент. код 21647131) понесені судові витрати у розмірі 243,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Г. Б. Супрун