Ухвала суду № 44519393, 02.06.2015, Оболонський районний суд міста Києва

02.06.2015 Справа № 756/6842/15-к

№ 1-кп/756/520/15

Ун. 756/6842/15-к

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

02 червня 2015 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Римара Є.П.;

при секретарі - Самойленко І.С.

за участю прокурора прокуратури Святошинського району м. Києва БОТЕЗАТА А.В., обвинуваченого ОСОБА_1, представника потерпілого ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що народився в с. Кута, Маньківського району Черкаської обл. громадянина України, українця, офіційно не працюючого, одруженого, з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.191, ч.3 ст.191 КК України, -

в с т а н о в и в:

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 надійшов до Оболонського районного суду м. Києва 26 травня 2015 року.

Згідно обвинувального акту, досудовим розслідуванням встановлено, що 25 грудня 2013 р. між ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» та ПІК «ААЗ Трейдінг КО» укладено договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням смарт-карт на АЗС, згідно якого ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» через АЗС зобов'язане передавати у власність ПІК «ААЗ Трейдінг КО» паливно-мастильні матеріали, а ПІК «ААЗ Трейдінг КО» вносить попередньо грошові кошти на рахунок смарт-карт.

Наказом №25-к від 01.04.2004 р., виданого ПІК «ААЗ Трейдінг КО», ОСОБА_1 призначено на посаду водія-експедитора автотранспортного засобу, та укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Так, ОСОБА_1, 13 грудня, 14 грудня 2014 р., 24 січня, 11 лютого, 13 лютого, 15 лютого 2015 р., знаходячись на автозаправних станціях ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» у вказані вище дні, шляхом розтрати грошових коштів ПІК «ААЗ Трейдінг КО», що були зараховані на смарт-карту, вчинив розтрату майна, що належить ПІК «ААЗ Трейдінг КО» та було ввірено ОСОБА_1, а саме дизельного пального, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд.

Такі дії обвинуваченого органом досудового слідства кваліфіковано за ч.1 ст.191 КК України як розтрата чужого майна, що було ввірено особі та за ч.3 ст.191 КК України, як розтрата чужого майна, що було ввірено особі, вчиненому повторно.

Суд, вислухавши думку прокурора, представника потерпілого, які просили призначити справу до судового розгляду, думку обвинуваченого, який просив призначити справу до судового розгляду, вважає за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Відповідно до ст. 291 КПК України обвинувальний акт, зокрема, повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, зокрема ст.ст. 277, 291 КПК України, обвинувачення має бути логічним та конкретним, виходячи з об'єктивно встановлених обставин кримінального правопорушення.

Виходячи зі змісту ст.91 КПК України в обвинуваченні повинні бути зазначені форма вини, мотив і мета вчинення злочину.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 26.06.1990 р., із змінами та доповненнями, обвинувачення повинно бути сформульовано з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів.

У статті 191 КК передбачено відповідальність за три форми вчинення злочину - привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Вони характеризуються умисним протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи на користь іншої особи.

За змістом цієї статті, предметом привласнення та розтрати є лише те чуже майно, яке було ввірене винуватій особі чи перебувало в її законному віданні, тобто таке майно, що знаходилося в неї на законних підставах і стосовно якого вона здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки використання або зберігання тощо. При привласненні ці повноваження використовуються для обернення винуватою особою майна на свою користь, а при розтраті - на користь інших осіб, зокрема це може бути відчуження майна іншим особам для споживання, як подарунок чи товар, в обмін на інше майно тощо.

Проте, викладене в обвинувальному акті обвинувачення, його формулювання та приведені фактичні обставини кримінального правопорушення, свідчать про те, що слідчим та прокурором проігноровані вказані вимоги закону, бо наведені обставини, що характеризують суб'єктивну та об'єктивну сторону злочинів, передбачених ч.1 ст.191, ч.3 ст.191 КК України, є незрозумілими, оскільки слідчим не зазначені конкретні ознаки спрямованості умислу і дій обвинуваченого відносно конкретного майна, що було ввірено особі, і вчинення розтрати якого ставиться в провину підозрюваному, і як наслідок, в залежності від цього, не вказано на спосіб вчинення злочину.

Більш того, з пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення є не зрозумілим, які саме його дії кваліфіковано за ч.1 ст.191 КК України, а які за ч.3 ст.191 КК України.

Призначення справи до судового розгляду на підставі даного обвинувального акту суперечитиме загальним засадам кримінального провадження, у тому числі, й забезпеченню права на захист від обвинувачення, яке має бути логічним, конкретним і не допускати необхідності суб'єктивного тлумачення.

Крім того, у відповідності до ч.4 ст.291 КПК України, до обвинувального акту додається реєстр матеріалів досудового розслідування.

У той же час, з доданого Реєстру видно, що 09.04.2015 р. досудове розслідування у кримінальному провадженні відносно громадянина ОСОБА_1 завершено.

Однак, після завершення розслідування, на наступний день (10.04.15 р.) ОСОБА_1 повідомляється про підозру, проводиться допит підозрюваного ОСОБА_1, а 17.04.2015 р., після ознайомлення 09.04.2015 р. ОСОБА_1 з матеріалами досудового розслідування, проводиться допит свідка ОСОБА_3, представника потерпілого ОСОБА_2, тобто дані матеріали ОСОБА_1 не відкривалися.

Реєстр крім іншого не містить вказівки на повідомлення відповідного прокурора про початок досудового розслідування, що в свою чергу в цілому ставить під сумнів легітимність проведеного досудового розслідування за даним провадженням без належного контролю з боку прокурора.

Також, у супровідній до провадження прокурор зазначив, що підозрюваний від захисника відмовився, у той же час, реєстр містить лише вказівку на роз'яснення підозрюваному права на захист, однак не містить відомостей щодо його відмови від послуг конкретного захисника, що також порушує право підозрюваного на захист.

З огляду на викладене, враховуючи, що вказані порушення є суттєвими та не підлягають усуненню під час судового слідства, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 слід повернути прокурору, як такий, що не відповідає нормам кримінально - процесуального закону.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 314 - 317, 331 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Повернути прокурору обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.191, ч.3 ст.191 КК України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Є.П. РИМАР