Рішення № 44516897, 29.05.2015, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/2710/15-ц

№ провадження 2/646/878/2015

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.05.2015 року м. Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Васильєвої О.О.

при секретарі - Міщенко О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення юридичного факту та визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування за законом,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом до Харківської міської ради, у якому просить суд визнати факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_3 з ОСОБА_1 з 01.01.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_6; визнати за позивачем право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що вона з 1999 року, отримавши державну пенсію та припинивши працювати, перейшла постійно проживати у будинок за АДРЕСА_1 та доглядати непрацездатних мати ОСОБА_4, 1921 р.н., її рідну сестру ОСОБА_5, 1923 р.н. та чоловіка сестри ОСОБА_3, 1923 р.н., які багато років проживали однією сім'єю. Вона стала вести їхнє господарство, обробляла город та вирощувала овочі для всієї сім'ї, сплачувала обов'язкові платежі за будинок, придбавала продукти харчування, одяг для всіх членів сім'ї.

Після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_8., позивач залишилась проживати разом із ОСОБА_3, який був інвалідом другої групи та потребував постійного стороннього догляду. Вони проживали однією сім'єю із ОСОБА_3, мали єдиний бюджет, позивач продовжувала вести спільне господарство, проводила поточні ремонти у будинку. Самотній ОСОБА_3 своїх дітей не мав, вважав позивача своєю дочкою. Позивач доглядала ОСОБА_3 під час хвороби, опікувалась, надавала необхідну допомогу, возила його у госпіталь. Вона поховала ОСОБА_3 за свої кошти 27.04.2010 р. на Жихарському цвинтарі поряд із матір'ю та тіткою. Після смерті всієї сім'ї, з якою більше десяти років проживала позивач, залишилась мешкати у будинку АДРЕСА_1, який за правом власності належить та зареєстрований за ОСОБА_3

Позивач виконує відносно будинку всі обов'язки власника - здійснює господарчий догляд, сплачує обов'язкові платежі, зберігає будинок більше п'ятнадцяти років. Оскільки інших спадкоємців за заповітом та за законом у спадкодавця ОСОБА_3 не має та позивачу не відомі, вона звернулась до суду в відповідним позовом.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Фуженкова Н.Б. підтримала позовні вимоги у повному обсязі та надала пояснення відповідні вищенаведеному, у межах позову, просила позов задовольнити, проти винесення заочного рышення не заперечувала.

Представник відповідача Харківської міської ради до судового засідання не з'явився з невідомих суду причин, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки суд не сповістив. У своїх запереченнях, які надішли до суду 12.05.2015 року повідомив, що підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не має, бо вона не надала доказів щодо своєї реєстрації у спадковому будинку на час смерті спадкодавця.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, перевіривши матеріли справи, належним чином дослідивши докази, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Харкові у віці 86 років помер ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, про що зроблено актовий запис №5945, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку літ. «А-1», житловою площею 44,8 кв.м із надвірними будівлями, забудови 1962 р., розташованого у АДРЕСА_1, який належить спадкодавцю на праві приватної власності на підставі Договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку від 21.12.1957 р., посвідченого 6-ою ХДНК 21.03.1958 р., за р. НОМЕР_3, зареєстрованого у КП «ХМБТІ» 08.09.1988 р. за р.НОМЕР_2.

Як вбачається із повідомлення Першої ХДНК вх. №15772 від 19.05.2015 року, заповіту ОСОБА_3 не залишив, з заявами про прийняття спадщини або про відмову від спадщини після його смерті спадкоємці за законом не звертались.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Статтею 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Згідно ст.1264 Цивільного Кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Позивач ОСОБА_1, 1942 р.н., вважає себе спадкоємцем ОСОБА_3 за законом четвертої черги, як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю до часу його смерті.

Позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після ОСОБА_3 в порядку ст.1268 Цивільного Кодексу України, як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Заяви про відмову від спадщини вона не надавала.

Для визнання права на спадщину позивачу необхідно встановити юридичний факт, який породжує відповідні права та обов'язки. Поза судовим шляхом встановити цей факт неможливо. Тому, позивач просить суд встановити факт її мешкання однією сім'єю із ОСОБА_3 більше п'яти років з 01.01.2004 р. (час прийняття Сімейного Кодексу України та нового Цивільного Кодексу України) по час його смерті.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 57, ч. 1 ст. 58, ч. 1 ст. 64, ч. 3, 4 ст. 212, ч. 1 ст. 213, п. 1 ч. 1 ст. 214 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно розтлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у рази їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Оскільки відповідач не визнає прав позивача на спадщину, вона вимушена звернутись до суду з позовною заявою та просити суд не тільки встановити юридичний факт, а й визнати її право на майно, як спадкоємця, що відповідає вимогам ст.256 ЦПК України, ст. 392 ЦК України.

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менші як п*ять років до часу відкриття спадщини ( четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої ст.3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім*єю до набрання чинності цим Кодексом.

Пунктом 23 зазначеної Постанови роз'яснено, що при неможливості отримання спадщини у нотаріальному порядку, спадкоємець має право звернутись в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно роз'ясень Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» ( п.9), якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутись в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремного провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту прийняття спадщини відповідно до ст.549 ЦК. Не допускається вирішення справи в порядку окремого провадження, якщо заява містить вимогу про визнання права, зокрема права власності. При встановленні судами факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п*ять років до дня смерті ( четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідного враховувати положення ст.3 СК, відповідно до якої сім*ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, а також те, що сім*я створюється на підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Судом встановлено, що сімейні відносини між позивачем та спадкодавцем ОСОБА_3 склались з 1999 року, коли самотня ОСОБА_1, отримавши державну пенсію та припинивши працювати, поселилась до будинку за АДРЕСА_1 до своїх родичів подружжя ОСОБА_3 та матері ОСОБА_4. Між зазначеними особами склались сімейні відносини. Сім'я мала єдиний бюджет, яким розпоряджалась позивач: купувала продукти харчування, сплачувала обов'язкові платежі, купувала одяг всім членам сім'ї, побутове майно, разом із матір'ю та тіткою обробляла город та забезпечувала сім'ю овочами зі свого городу. У 2005 році на спільні сімейні кошти для спільного користування позивач купила телевізор «JVC», який до теперішнього часу знаходиться у будинку.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4 є матір'ю позивача ОСОБА_1 (ОСОБА_1).

ІНФОРМАЦІЯ_7 у віці 83 років мати позивача ОСОБА_4 померла, про що зроблено актовий запис №6898, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_4.

ІНФОРМАЦІЯ_8. у м. Харкові, у віці 82 років померла ОСОБА_5, про що зроблено актовий запис №9195, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_5.

Позивач поховала ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на Жихарському цвинтарі.

Після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позивач продовжувала проживати в їхньому будинку однією сім'єю разом із ОСОБА_3

Після смерті всієї своєї сім'ї, з якою позивач проживала більше десяти років, вона залишилась проживати у будинку, який належить ОСОБА_3, здійснює господарчий догляд будинку, сплачує комунальні послуги, у будинку знаходяться речі позивача та всі речі і документи її спадкодавців.

Зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами, а саме: пенсійним посвідченням позивача ОСОБА_1, з якого вбачається, що вона є пенсіонером з 15.08.1997 р. довічно; листом КЗОЗ «Обласний госпіталь для інвалідів війни» від 09.02.2015 р., з якого вбачається, що ОСОБА_3 знаходився у госпіталі у 2010 р. та його опікуном у медичній картці зазначена ОСОБА_1; будинковою книгою, квитанціями про сплату за житлово-комунальні послуги, а саме послуг з: газопостачання, електропостачання, телефону, актами пломбування лічильнику, набуття газової техніки; актом громадської комісії від 16.02.2015 р., яким мешканцями Червонозаводського району підтверджені обставини спільного проживання однією сім'єю позивача з подружжям ОСОБА_3 та матір'ю ОСОБА_4 у будинку за АДРЕСА_1; сімейними фотографіями за різні роки, на яких зображені всі члени сім'ї позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, що підтверджено в судовому засіданні поясненнями свідків та позивачем ОСОБА_1, допитаної у якості свідка.

Факт того, що ОСОБА_1 більше десяти років мешкала однією сім'єю із подружжям ОСОБА_3 та матір'ю ОСОБА_4 у будинку за АДРЕСА_1, доглядала за ними, відносилась до них як дочка, всіх поховала та залишилась проживати одна у спадковому будинку, який зберігає як його власник, в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та допитана у якості свідка позивач ОСОБА_1 Всі зазначені особи неодноразово відвідували членів сім'ї за місцем мешкання, неодноразово, в різні роки, як мешканці району, отримували довідки у голови вуличного комітету №22 ОСОБА_3 у нього вдома, де постійно бачили ОСОБА_1, яку останній вважав своєю дочкою, спостерігали дії позивача по догляду за старим ОСОБА_3, що потребував стороннього догляду після смерті дружини. Свідок ОСОБА_9, як поштар 109 поштового відділення, на протязі більше десяти років приносила пенсію ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 за місцем їхнього мешкання в будинок АДРЕСА_1.

Все вищевикладене свідчить про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження належними та допустимими доказами, а тому суд вважає позов обгрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 208, 212, 213, 215, 224 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1217, 1220, 1222, 1258, 1261, 1268 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року № 7суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення юридичного факту та визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, з 01.01.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_6.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок літера "А-1" житловою площею 44,8 кв.м., з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення в повному обсязі виготовлено 02.06.2015 року.

Суддя Васильєва О.О.