Рішення № 44514516, 28.05.2015, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/5984/14-ц

Номер провадження 2/570/327/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2015 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.,

з участю позивача - відповідача ОСОБА_1,

його представника адвоката Боровця І.В.,

відповідача -позивача ОСОБА_3,

її представника адвоката Косіва С.П.,

представника органу опіки та піклування Рибак Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Бардабуш В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області ( м.Рівне вул.П.Могили 24 ) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні власністю та за зустрічним позовом ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6, виконавчий комітет Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

згідно вимог позовної заяви позивач просить усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом відновлення вхідних дверей.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 19 серпня 1994 року його мати на склад сім»ї з нього та його сестри - матері відповідачів отримала ордер на вказану квартиру. ІНФОРМАЦІЯ_2 мати померла, не встигнувши її приватизувати. Після смерті сестри ІНФОРМАЦІЯ_1 він залишився єдиним наймачем вказаної квартири, в якій продовжують проживати відповідачі - її діти, з яких ОСОБА_6 є неповнолітньою. За час його тимчасової відсутності, про що була усна домовленість, відповідачі змінили двері та замки, чим перешкоджають використанні ним вказаної квартири.

У поданій зустрічній позовній заяві ОСОБА_3 просить визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщення у вказаній квартирі, мотивуючи це тим, що відповідач має постійне місце проживання, оскільки проживає у квартирі своєї дружини, зокрема, остані п»ять років, ніколи не ніс витрат по комунальних платежах, не погашав заборгованість.

Позивач - відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримує повністю, зустрічний позов не визнає. Вважає, що лише він має право проживати у даній квартирі, оскільки залишився єдиним з ордеру, який на неї видавався.

По суті справи показав, що одружився в 1992 році, з цього часу проживає з дружиною, мають п»ятеро дітей. Жодного дня у вказаній квартирі не жив, оскільки мати, вітчим та сестра зловживали спиртним, вживали наркотики, періодично знаходилися в місцях позбавлення волі. Витрат на утримання квартири ніколи не ніс і не погашав заборгованість. Після смерті матері дозволив проживати у даній квартирі своїй сестрі Анжелі, яку згодом племінниці вигнали. До смерті сестри ОСОБА_4 допомагав їй, бо вона лікувалася у тубдиспансері, згодом поховав її та вітчима.

Його представник адвокат Боровець І.В. вважає, що позов підставний, беручи до уваги питання спадщини.

Відповідач-позивач ОСОБА_3 позов не визнала, зустрічний позов підтримує. Реєстрація вказаної особи створює для неї перешкоди матеріального характеру.

По суті показала, що ОСОБА_1 - її дядько по материнській лінії спорідненості. Вона та сестра народилися у вказаній квартирі і проживали в ній до 2005 року, коли матір позбавили батьківських прав. Вона з 2012 року, а сестра з 2013 року - часу закінчення Тучинської школи-інтернату знову стали проживати у вказаній квартирі. За час навчання у квартирі ніколи не були, бо перебували під опікою Квасилівської селищної ради. Коли вони повернулися, квартира була у жахливому стані, вони потроху, використовуючи свої кошти, а згодом і кошти свого чоловіка, почали робити ремонт та погашати шалену заборгованість за комунальні послуги близько 1 700 доларів США, оформила на себе всі рахунки після смерті баби та матері. У відремонтованій кімнаті проживає ОСОБА_6, вона проживає у чоловіка і продовжує робити ремонт у своїй кімнаті. Дядько жодних коштів на утримання даної квартири не надавав і не надає, а виганяє їх з квартири, пояснюючи, що лише він є його власником, вживав заходи для її продажу.

Її представник адвокат Косів С.П. показав, що непроживання відповідача є добровільним, він ніколи не розглядав житло позивача як житло для свого проживання, жодних матеріальних витрат на його утримання ніколи не ніс.

Представник органу опіки на піклування Рівненської районної державної адміністрації Рибак Ю.Ю. показала, що відповідачі перебували, а ОСОБА_6 продовжує перебувати під опікою Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області, як особи, позбавлені батьківського піклування. Їх проживання у квартирі є законним, а дядько у квартирі ніколи не жив, що ним не заперечується.

Відповідач по первісному позову ОСОБА_6, представник третьої особи на стороні позивача по зустрічному позову: виконавчий комітет Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області в судове засідання не з"явилися, хоча про місце, дату та час його проведення повідомлялися заздалегідь та належним чином у передбаченому ЦПК України порядку, про причини неявки суд не повідомили. Співвідповідач повідомила, що сестра з"явитися до суду не може, її інтереси представляє орган опіки та піклування та вона, тому її права не порушені. За таких обставин жодна із сторін не наполягає на особистій участі даних осіб у судовому засіданні. Така сукупність обставин, на думку суду, не є перешкодою для розгляду справи у їх відсутність, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про правовідносини сторін і немає необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, з»ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст.ст.10, 11, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а тому кожна з них повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом, 19 серпня 1994 року виданий ордер на квартиру АДРЕСА_1 на ОСОБА_7, ОСОБА_1 - позивача-відповідача по справі та його сестру ОСОБА_8 - матір відповідачів-позивачів. Сторони по справі зареєстровані за адресою вказаної квартири, що підтверджується відповідною довідкою.

Згідно довідок ОСОБА_9 та ОСОБА_6 з 13 жовтня 2005 року по 31 серпня 2012 року та відповідно 2013 року навчалися в комунальному закладі «Тучинська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат 1-2 ступенів» Рівненської обласної ради та перебували на повному державному утриманні.

ОСОБА_1 не проживає у вказаному житлі з дня заселення в 1994 року, і взагалі не проживає у вказаній сім»ї з 1992 року - часу одруження. Дані факти підтверджені відповідними актами від 02 січня, 01 липня 2014 року, 02 січня 2015 року.

З 1992 року ОСОБА_1 є наймачем даної квартири, після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з сестрою ОСОБА_8, а після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з ОСОБА_9 мав право укладення договору найму житлового приміщення щодо спірної квартири як основний квартиронаймач. Лише 22 грудня 2014 року він звернувся з вимогою укласти вказаний договір взамін його матері. Аналогічна заява була подана ОСОБА_3 28 жовтня 2014 року після неодноразових її звернень до різних інстанцій з приводу юридичного оформлення вказаної квартири.

Зазначені обставини є визнаними сторонами, а тому у відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Ст.9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно з положеннями ст.ст.71, 72 цього Кодексу особа може бути визнана судом такою, що втратила право користування жилим приміщенням, якщо не проживає в ньому понад шість місяців без поважних причин. Якщо наймач був відсутнім з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Пленум Верховного Суду України в п.10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснив судам, що у справах цієї категорії необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Держава забезпечила ОСОБА_1 спірним житлом, яке він використовував на власний розсуд.

Грунтуються на матеріалах справи доводи позивача по зустрічному позову про те, що відповідач добровільно переїхав проживати в житло дружини, забравши при цьому всі свої речі. Протягом всього часу відповідач жодним чином не допомагав як попередньому, так і теперішньому наймачу утримувати в належному стані житлове приміщення, всі витрати по догляду за квартирою несе позивач.

Судом з'ясовано, що відповідач взагалі ніколи не проживав за вказаною адресою, однак в добровільному порядку шляхом подачі відповідної заяви до органів реєстрації з реєстраційного обліку не знімається, у зв'язку з чим позивач змушена звернутись до суду з позовом, оскільки така формальна реєстрація відповідача створює певні перешкоди та обмежує можливості позивача у повноцінному володінні, користуванні та розпорядженні зазначеним нерухомим майном.

Судом не встановлено обставин, які перешкоджали б визнанню відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

За таких підстав необхідно задоволити зустрічний позов та відмовити у первісному, оскільки ОСОБА_1 не чинилися жодні перешкоди у користуванні вказаним житлом, що підтверджено показаннями сторін і ним особисто не заперечується.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Разом з тим, позивач по зустрічному позову не наполягає на їх стягненні з відповідача, тому в силу принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у ст.11 ЦПК України, вказані витрати позивачу не відшкодовуються.

На підставі наведеного, ст.41 Конституції України, ст.ст.71, 72 ЖК України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 81, 88, 209, 213-215, 224-228, 367 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

відмовити ОСОБА_1 в його позові до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні власністю.

Задоволити зустрічний позов ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6, виконавчий комітет Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена в присутності сторін 28 травня 2015 року. Повний текст рішення виготовлено 29 травня 2015 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області в 10-денний строк з дня у зв"язку із застосуванням судом ст.209 ЦПК України отримання копії рішення.

Суддя Кушнір Н.В.