Ухвала суду № 44513940, 28.05.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 531/947/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1750/15Головуючий у 1-й інстанції Жмурко П. Я. Доповідач ап. інст. Карнаух П. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Карнауха П.М.,

Суддів: Кривчун Т.О., Чумак О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 21 квітня 2015 року по справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про стягнення витрат, повя"заних з навчанням.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 21 квітня 2015 року позов Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про стягнення витрат, повя"заних з навчанням, - задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ фактичні витрати пов'язані з навчанням, а саме грошові кошти у розмірі 38326,69 грн. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

З рішенням не погодився відповідач ОСОБА_2, який у поданій апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм процесуального та матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 30.08.2006 року позивача ОСОБА_2 було прийнято на службу в ОВС та зараховано курсантом 1 курсу до навчально-наукового інституту психології, менеджменту, соціальних та інформаційних технологій ХНУВС, за спеціальністю «соціальна робота», з 04.08.2006 року присвоївши спеціальне звання «рядовий міліції». (а.с. 7).

05.09.2007 року, між ОСОБА_2 (Особа), ХНУВС (Виконавець) та ГУ МВС України в Полтавській області (Замовник), укладено договір про підготовку фахівця у ВНЗ МВС України, за умовами якого ХНУВС зобов'язався забезпечити теоретичну та практичну підготовку фахівця, створити умови для навчання Особи, розробити програми проходження практики та стажування, забезпечити Особу харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням, можливістю користування бібліотеками, читальними залами, літературою, комп'ютерною технікою, об'єктами спортивно-оздоровчого, соціально-побутового та культурного призначення. В свою чергу ОСОБА_2 зобов'язався виконати навчальну програму у повному обсязі, а після закінчення навчання прибути до місця призначення та приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку призначений замовником та відпрацювати не менше 3 років (п. 2.3.1, 2.3.5).

Відповідальність за виконання таких умов договору, несуть сторони (п. 6.1). (а.с. 5-6)

На момент укладення договору, ОСОБА_2 був повнолітнім (а.с. 41).

У разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з ОВС по закінченні навчання, до встановленого трирічного терміну перебування на службі, ОСОБА_2 зобов'язався відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі, згідно із затвердженим розрахунком (п. 2.3.6).

Підстави відшкодування витрат, зазначені в розділі 3 договору і серед них: дострокове розірвання договору про підготовку фахівця у ВНЗ, у зв'язку із небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни; відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах ВС, протягом перших 3 років після закінчення навчання (а.с. 5).

18.06.2011 року ОСОБА_2 відраховано зі складу курсантів та відкомандировано до УМВС України в Полтавській області. (а.с. 8)

Наказом від 14.12.2012 року, ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «ж» (у запас за власним бажанням) (а.с. 9).

Згідно рапорту ОСОБА_2 просить звільнити його з ОВС за власним бажанням, згідно п. «ж» Положення. Причиною звільнення зазначено те, що його «не влаштовує режим роботи та розмір заробітної плати». (а.с. 39).

Задовольняючи позов, місцевий суд обґрунтовано виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог, що відповідає встановленим по справі обставинам та ґрунтується на нормах матеріального права, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 6 ст. 18 ЗУ «Про міліцію» від 20.12.1990 року - курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Згідно з положеннями п.п. 3 п. 1 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у Вищих навчальних закладах МВС, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 року, - у разі звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни - особи, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС, відшкодовують витрати, пов'язані з їх утриманням у таких закладах.

Пунктом 2 цього Порядку, передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Даний Порядок був чинним на момент укладення договору від 01.09.2007 року.

На момент зарахування ОСОБА_2 курсантом (30.08.2006 року), діяв Порядок підготовки фахівців у вищому навчальному закладі МВС України за державним замовленням із числа осіб цивільної молоді, рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України та їх працевлаштування від 30.08.1999 року, пунктом 3.5 якого також було передбачено вказані випадки відшкодування коштів на навчання.

Згідно з п. 4.1 договору від 05.09.2007 року, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат пов'язаних з грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням, перевезеннями, оплатою комунальних послуг та вартості спожитих енергоносіїв.

Відповідно до п. 4.3 договору, сума відшкодованих витрат зараховується до державного бюджету і використовується в порядку, визначеному чинним законодавством. (а.с. 5)

Загальна сума витрат за період з 04.08.2006 року по 18.06.2011 року становить 38326,69 грн., з них грошове забезпечення 14632,29 грн., продовольче забезпечення 10645,25 грн., речове забезпечення 2605,75 грн., вартість житлово-комунальних послуг і спожитих енергоносіїв 10443,40 грн. (а.с. 78-85)

В матеріалах справи міститься рапорт, наданий на запит суду, про навчальні періоди відповідача, в якому зазначено періоди проходження практики (3 курс: з 17.07.2009 р. по 31.07.2009 р.), стажування (4 курс: з 15.02.2010 р. по 11.04.2010 р.) та канікул (1 курс: з 01.01.2007 по 14.01.2007, а також з 01.08.2007 по 31.08.2007; 2 курс: з 31.12.2007 по 13.01.2008, а також з 31.07.2008 по 30.08.2008; 3 курс: з 31.12.2008 по 11.01.2009, а також з 01.08.2009 по 30.08.2007; 4 курс: з 27.12.2009 по 10.01.2010, а також з 01.08.2010 по 30.08.2010; 5 курс: з 27.12.2010 по 09.01.2011, а також стажування з 14.02.2011 по 17.04.2011, практика з 18.04.2011 по 15.05.2011, державна атестація з 16.05.2011 по 19.06.2011). (а.с. 86)

Згідно довідки від 24.10.2014 року, грошове забезпечення за увесь період навчання ОСОБА_2 становило 14632,29 грн., (а.с. 79).

Пунктом 2.1.3 договору також передбачено забезпечення ОСОБА_2 харчуванням та речовим майном.

В матеріалах справи міститься розгорнута довідка-розрахунок витрат на продовольче забезпечення Курсанта ОСОБА_2 за період з 2006 по 2011 роки. Загальна сума витрат становить 10645,25 грн. (а.с. 80).

Харчове забезпечення надавалось згідно з нормами, затвердженими Наказом МВС України від 20.09.1996 року №684.

В матеріалах справи відсутні відомості про зняття ОСОБА_2 з харчування і надання йому відповідної компенсації. Періоди, за які пораховано вартість харчування, співпадають з періодами навчання, що зазначені в рапорті.

Так, у січні кожного року витрати є меншими, а в серпні витрати не нараховані, тобто враховано періоди канікул; враховано також періоди стажувань та навчальної практики, відповідно до даних, що вказані у рапорті. (а.с. 80, 86).

Витрати по відділенню речового забезпечення підтверджені довідкою-розрахунком №161, а також атестатом на предмети речового майна і роздаточною відомістю №23. (а.с. 12, 87, 88).

Загальна сума витрат становить 2605,75 грн. (а.с. 12).

В матеріалах справи також містяться розрахунки витрат на комунальні послуги за всі періоди навчання відповідача (а.с. 82-85), які співпадають з навчальними періодами, що зазначені у рапорті.

У відповідності зі ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. суд сприяє всебічному та повному з'ясуванню обставин справи.

Вірно встановивши обставини справи, здійснивши аналіз правових норм, що регулюють дані правовідносини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову та обґрунтовано стягнув з відповідача на користь ХНУВС фактичні витрати, пов'язані з його навчанням, а саме грошові кошти у розмірі 38326,69 грн., що складаються з: грошового забезпечення 14632,29 грн., продовольчого забезпечення 10645,25 грн., речового забезпечення 2605,75 грн., вартості житлово-комунальних послуг і спожитих енергоносіїв 10443,40 грн.

Доводи апеляційної скарги вірних висновків місцевого суду не спростовують.

Посилання відповідача на те, що судом не залучено до участі у справі УМВС України в Полтавській області, не спростовують правильні висновки суду про задоволення позову. Окрім того, згідно листів Міністерства Внутрішніх Справ України від 22.12.2008 року та 13.08.2009 року, навчальний заклад ХНУВС є належним позивачем у справах про стягнення заборгованості за період навчання, оскільки кошти на навчання, виділяються з державного бюджету МВС України, після чого перераховуються ВНЗ МВС України і фактичні витрати несе саме навчальний заклад.

Посилання відповідача на положення п. 3.1.4 Наказу МВС України від 30.08.1999 року №660 як на підставу звільнення від сплати витрат на навчання, колегією суддів не приймаються та є необґрунтованим, оскільки даний наказ був чинним на момент зарахування відповідача курсантом 1 курсу у 2006 році, проте втратив чинність на момент укладення ним договору у 2007 році.

Взаємовідносини між сторонами регулюються договором з моменту його укладення. Положення договору від 05.09.2007 року не містять аналогічних тим, що містились у п. 3.1.4 Наказу. Договір передбачає звільнення від відшкодування витрат, у разі дострокового його розірвання, лише у випадку форс-мажору (розділ 6) та у разі звільнення за станом здоров'я (розділ 5).

Зазначеним наказом передбачено, що витрати на навчання можуть не відшкодовуватись у разі, якщо мати або батько випускника є інвалідами 1 чи 2 групи і потребують його догляду (п. 3.1.4).

Як вказувалося вище, відповідача звільнено з ОВС за п. 64 «ж» (у запас за власним бажанням). При цьому, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене Постановою Кабінету Міністрів від 29.07.1991 року, окрім п. «ж», який передбачає звільнення за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків, містить також п. «и», яким передбачено звільнення через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України від 12.06.2013 року №413, де серед причин звільнення названо необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.

Посилання відповідача на те, що причини звільнення були детально розписані в поясненні до рапорту, нічим не підтверджені та спростовуються відповіддю УМВС України в Полтавській області, в якій зазначено, що таке пояснення в його особовій справі відсутнє (а.с. 38).

Клопотань про витребування такого пояснення чи інших доказів, зокрема подання начальника Карлівського РВ на звільнення відповідача, яке складається з послужної частини, що характеризує співробітника та революційної частини, в якій зазначаються мотиви звільнення, відомості що підтверджують необхідність звільнення, зазначаються особи, які проводили співбесіду щодо звільнення; протокол засідання кадрової комісії, яка розглядала питання про звільнення відповідача; докази на підтвердження того, що додатком до рапорту було пояснення тощо відповідачем не надано та матеріали справи не містять.

При цьому, відповідач особисто вказував, що в рапорті від 17.09.2012 р. зазначив причиною звільнення - графік роботи, який його не влаштовує, та розмір заробітної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. При цьому обов'язок доказування ЦПК покладено на сторони, суд не може витребовувати докази з власної ініціативи. В ході розгляду справи відповідачу було роз'яснено його право заявляти клопотання, в тому числі і клопотання про витребування чи забезпечення доказів.

Оскільки відповідач не довів, що причиною його звільнення була інвалідність його матері, яка потребувала догляду, підстави для застосування до даних правовідносин положень п. 3.1.4 Наказу МВС України від 30.08.1999 року №660 та ч. 2 п. 9 Порядку затвердженого Постановою Кабміну від 22.08.1996 року №992 відсутні.

Посилання відповідача на те, що внаслідок непроживання на території університету з 2009 року, він не повинен нести витрати за комунальні послуги, не заслуговують на увагу, оскільки умовами договору передбачено оплату таких витрат (п. 4.1. Договору). Окрім того, згідно п. 2.1.6 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, що затверджений Наказом від 16.07.2007 року, на який посилається позивач у своєму поясненні від 06.11.2014 року, до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія. Розрахунок здійснюється виходячи з середнього обсягу споживання на одного курсанта за добу: тепла та гарячої води - 0,0134 ГКал.; води та водовідведення - 0,2074 куб. м; електроенергії - 2,56 кВт/г. При проведенні розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для бюджетних установ і діють у місцевості, в якій розташований ВНЗ, у відповідному навчальному році. Договір не містить посилань на те. що комунальні послуги надаються в разі забезпечення житлом.

Оскільки навчальний заклад ніс витрати на комунальні послуги, в період навчання відповідача незалежно від того, чи проживав він на території університету, вимоги позивача є обґрунтованими.

Незгода відповідача з розміром здійснених позивачем нарахувань суми витрат, оскільки, як він вказує, не проживав на території університету з 2009 року (після 3 курсу), а також, що позивачем не враховано періоди практик і відпусток на 3, 4 і 5 курсах, нічим не підтверджені. Надані позивачем розрахунки відповідач не спростував. Покази допитаних в суді першої інстанції за клопотанням відповідача свідків не доводять належним чином зазначені ним обставини. Інших доказів, в обґрунтування його заперечень в цій частині, відповідачем не надано.

Відповідачем не доведено та обставина, що договір в частині забезпечення грошовим утриманням відповідача не виконувався, тому його посилання в цій частині не заслуговують на увагу.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

При цьому суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права відповідно до характеру правовідносин, що склалися між сторонами та в межах заявлених позовних вимог.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , - відхилити.

Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 21 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ П.М.Карнаух

Судді: /підпис/ Т.О.Кривчун

/підпис/ О.В.Чумак

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного

суду Полтавської області П.М.Карнаух