Ухвала суду № 44511339, 13.05.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/1186/14-к

Провадження № 11-кп/779/179/2015

Категорія ст.125 ч.1 КК України

Головуючий у 1 інстанції Ничик Г.І. Г. І.

Суддя-доповідач Кривобокова Н.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:

головуючої-судді Кривобокової Н.М.,

суддів: Кавацюка М.Ф., Кукурудза Б.І.,

секретаря судового засідання Шемрай Г.А.,

з участю прокурора Журавльова Є.Є.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, на вирок Городенківського районного суду від 18 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, непрацюючого, одруженого, несудимого, громадянина Україна,-

засуджено за ст.125 ч.1 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 595 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_4 142,04 грн. матеріальної та 800 грн. моральної шкоди; 250 грн. витрат за надання правової допомоги.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за спричинення умисного легкого тілесного ушкодження за наступних обставин.

26 липня 2014 року близько 18 год. 30 хв. в АДРЕСА_1 на пасовищі «Амичів» між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на грунті неприязних відносин виник конфлікт в ході якого ОСОБА_2 умисно, наніс руками потерпілому декілька ударів у ліву частину голови, спричинивши ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження.

В апеляційних скаргах:

- обвинувачений ОСОБА_2 вважає вказаний вирок таким, що підлягає скасуванню, так як суд першої інстанції допустив однобічність та неповноту судового слідства, внаслідок чого висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а також вказує на те, що причинний зв'язок між його діями та отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_4 не доведений належними та допустимими доказами, в його діях відсутня об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст.125 ч.1 КК України. Просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу злочину, у задоволенні цивільного позову відмовити;

- прокурор, який брав участь у суді першої інстанції, вважає вказаний вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Зазначає, що при призначенні покарання судом в резолютивній частині вироку не зазначено розмір неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 ч.1 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачений ОСОБА_2 заперечив вчинення ним будь-якого злочину та факт нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 Просить задовольнити його апеляційну скаргу в повному обсязі та заперечує апеляційну скаргу прокурора;

- захисник ОСОБА_3 покликається на незаконність засудження ОСОБА_2 при відсутності доказів вини. Просить вирок скасувати, провадження у справі закрити за недоведеністю вини ОСОБА_2 Апеляційну скаргу прокурора заперечує;

- прокурор заперечив апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 та підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподаткованих мінімумів громадян.

З"ясувавши всі обставини кримінального провадження, обговоривши доводи і мотиви апеляційної скарги, вислухавши доводи учасників судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який він засуджений, ґрунтується на досліджених доказах, яким дана належна оцінка.

Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_2 за ст.125 ч.1 КК України відповідає встановленим судом обставинам кримінального провадження.

Потерпілий ОСОБА_4 ствердив, що 26 липня 2014 року приблизно між 18 та 19 год. на пасовищі «Амичів» в АДРЕСА_1 на грунті неприязних відносин виник конфлікт з ОСОБА_2 в ході якого останній наніс йому рукою чотири удари в область обличчя. Після цих подій він звернувся в лікарню м.Городенка.

Із показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що 26 липня 2014 року він пас корову на пасовищі і був очевидцем події, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зчепились між собою, зловившись один з одним за шию, а він їх розтягнув. Він не бачив хто кому наносив тілесні ушкодження.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили, що про конфлікт між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, який відбувся на пасовищі, вони знають від останніх.

Вказані показання потерпілого та свідків об"єктивно підтверджуються даними, що містяться у висновку експерта №245 від 10.09.2014 року, де зазначені легкі тілесні ушкодження ОСОБА_4: забій м"яких тканин лівої виличної ділянки голови, синець в ділянці лівого ока, спричинені дією тупих твердих предметів і могли бути заподіяні за обставин, вказаних потерпілим. Характер, кількість та розташування тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_4 виключається можливість їх спричинення в результаті одномоментного падіння на площині з ударом до твердої поверхні (а.с. 77).

Суд обґрунтовано взяв до уваги досліджені докази, оскільки не здобуто підстав вважати їх недостовірними.

Про те, що конфлікт з потерпілим ОСОБА_4 мав місце 26 липня 2014 року на пасовищі «Амичів» в АДРЕСА_1 з приводу особистих неприязних відносин, вказував і сам ОСОБА_2 Даним показанням обвинуваченого суд дав правильну оцінку і взяв до уваги саме вищевказані докази, які нічим іншим, крім заперечень своєї вини ОСОБА_2 не спростовується.

Покликання ОСОБА_2 на те, що він не спричиняв ОСОБА_4 будь-яких тілесних ушкоджень суд обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах.

Твердження в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції не дав правової оцінки висновку судово-медичної експертизи №245 від 10.09.2014 року щодо отриманих тілесних ушкоджень, колегія суддів вважає необґрунтованим.

Як слідує із долученої до кримінального провадження вказаної експертизи в ній відсутні дані які б ставили під сумнів висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у нанесені ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, спростувавши отримання цих ушкоджень при падінні потерпілим з висоти власного росту, і який об'єктивно підтверджується іншими доведеними у вироку доказами.

Доводи апелянта про необґрунтованість вирішення цивільного позову апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки заявлені позивачем вимоги цивільного позову вирішені судом першої інстанції у відповідності до чинного законодавства та у вироку наведені мотиви для стягнення матеріальних та моральних збитків. Зокрема, матеріальну шкоду стягнуто у відповідності до представлених документів, а моральну - з врахуванням характеру та обсягу заподіяних потерпілому моральних та фізичних страждань, пов'язаних з вчиненням злочину.

Дії ОСОБА_2 за ст. 125 ч.1 КК України кваліфіковано правильно, а призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

За наведених обставин, визначене судом покарання засудженому в межах санкції ст.125 ч.1 КК України є достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів і підстав для призначення суворішого покарання ОСОБА_2, про що йдеться в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів не вбачає.

Покликання прокурора в апеляційній скарзі на те, що судом в резолютивній частині вироку при визначенні покарання не зазначено розмір неоподаткованих мінімумів доходів громадян не є тим істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, передбачене ст.409 КПК України, що тягне за собою скасування судового рішення.

Підстав для скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Городенківського районного суду від 18 лютого 2015 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку учасниками судового провадження шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді: Н.М. Кривобокова

М.Ф. Кавацюк

Б.І. Кукурудз