Рішення № 44510908, 29.05.2015, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/18970/14-ц

Провадження № 2/344/1428/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..

з участю представника позивача Дикун І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, -

В С Т А Н О В И В:

ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання в розмірі 7949.19 грн, стягнення судових витрат.

У позовній заяві зазначено, що позивач надає послуги теплопостачання в квартиру АДРЕСА_1, де проживає відповідач, яка є споживачем даної послуги. Судовий наказ, виданий Івано-Франківським міським судом 08.04.2014 року., був скасований ухвалою від17.10.2014р. Заборгованість по даних послугах відповідача станом на 01.11.2014 року становить 7949.19 грн.

Представник позивача просила позов задовольнити.

Відповідач заперечила проти позову, подавши заяву до суду (а.с.19-21), в судові засідання не з'явилася.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» проводить господарську діяльність в т.ч. у сфері теплопостачання, що підтверджується Статутом позивача (а.с.29-35) та надає послуги до будинку, де знаходиться квартира відповідача, що не спростовано належними доказами. Рішеннями виконкому Івано-Франківської міської ради від 08.02.2011р. №81 та постановою НКРЕ встановлено тарифи на дані види послуг (а.с.36).

В квартирі АДРЕСА_1 проживає відповідач ОСОБА_3, що підтверджується адресною довідкою (а.с.13) та розрахунком позивача.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до вказаного закону, термін «житлово-комунальні послуги» визначається як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування у жилих та нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що договір між позивачем чи балансоутримувачем і відповідачем не укладався.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг з конкретним споживачем сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Правовідносини, які виникли у сфері надання комунальних послуг, регулюються спеціальним законодавством, а саме як вже зазначалось Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

За вимогою ч.3 ст.815 ЦК наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі усного договору про надання послуг з теплопостачання, є зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Заборгованість по даних послугах відповідачів, за розрахунком позивача, становить 7979.19 грн. за період з 01.06.2012 року по 01.10.2014 року (а.с.4).

Відповідачем в поданій до суду заяві вказано, що відсутній договір про надання та отримання послуг, такий договір виходить зам межі дрібно побутового, а тому має бути також і нотаріально засвідчена згода іншого з подружжя, відсутність отримання послуг, так як труби відрізані, відсутність бухгалтерської експертизи, а також застосування позовної давності. До заяви-заперечення жодні докази в наведені відповідачем обставини не надавались суду.

Суд при вирішенні даного спору також зазначає і таке.

Питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, зі змінами, що внесені постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року №1268, в яких з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачено відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.

Відповідно до п. 25 зазначених Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (у редакції зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 6 листопада 2007 року № 169), установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади. Крім того, внесені зміни унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку та дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.

У зв'язку із цим за змістом зазначених норм під час розгляду справ про зобов'язання привести систему централізованого опалення до попереднього стану судам необхідно з'ясувати та дати оцінку: способу відключення від мереж централізованого опалення (дотримання встановленого порядку); об'єкту відключення (весь багатоквартирний будинок чи квартира). Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 26 вересня 2012 року у справі №6-96 цс12.

Відповідач не надала суду доказів дотримання чи недотримання вказаного порядку відключення та чи дійсно відключене таке постачання.

Щодо застосування відповідачем позовної давності, то така давність не є пропущена, період нарахування здійснено з 01.06.2012р., а з позовом позивач звернувся до суду з позовом 04.12.2014 року.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, хоча і без договору, є зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі ст.ст. 509, 526, 815, 901, 903 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, керуючись ст.ст.10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - невідомий, на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», м. Івано-Франківськ, вул. Хмельницького, 59 А, код 03346058, заборгованість за послуги централізованого теплопостачання за період з 01.06.2012 року по 01.11.2014 року в розмірі 7949 грн. 19 коп (сім тисяч дев'ятсот сорок дев'ять гривень 19 копійок).

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - невідомий, на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», м. Івано-Франківськ, вул. Хмельницького, 59 А, код 03346058, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 29 травня 2015 року.

Суддя: Польська М.В.