Ухвала суду № 44505892, 20.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року м. Київ К/9991/3995/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства доходів і зборів України

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року

у справі № 2а-9640/10/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольський вино-коньячний завод»

до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України (правонаступником якого є Міністерство доходів і зборів України)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області

про визнання дій неправомірними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімферопольський вино-коньячний завод» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України (далі - відповідач), за участі третьої особи - Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області (далі - третя особа) про: визнання неправомірними дій Департаменту САТ ДПА України; визнання неправомірним та скасування акта перевірки від 25 січня 2010 року № 11/3201/35112619 з дати його видачі; визнання неправомірним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 16 червня 2010 року; стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Сімферопольський вино-коньячний завод» коштів у сумі 50756,47 грн., які були сплачені на підставі рішення Департаменту САТ ДПА України про застосування фінансових санкцій (в редакції заяви про збільшення позовних вимог від 20 грудня 2010 року).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року позов був задоволений частково. Визнано неправомірним та скасовано рішення про застосування фінансових санкцій від 16 червня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України кошти у сумі 50756,47 грн. на користь ТОВ «Сімферопольський вино-коньячний завод», які були сплачені на підставі рішення Департаменту САТ ДПА України про застосування фінансових санкцій. В решті позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі Департамент САТ ДПА України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відповідності до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - Департамент САТ ДПА України його правонаступником - Міністерством доходів і зборів України, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 228 «Про реорганізацію деяких органів державної податкової служби, спеціалізованих митних органів та організацій».

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

РУ Департаменту САТ у м. Севастополі провело позапланову виїзну перевірку з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, а саме: господарської одиниці - місця зберігання оптових партій алкогольних напоїв, що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Портова, 17, та належить суб'єкту господарської діяльності - ТОВ «Сімферопольський вино-коньячний завод», за результатами якої складений акт від 25 січня 2010 року № 11/3201/35112619.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», які полягали у зберіганні алкогольних напоїв загальною вартістю 50756,47 грн. у місці, яке не внесене до Єдиного реєстру місць зберігання.

16 червня 2010 року Департамент САТ ДПА України на підставі вказаного акта перевірки прийняв рішення про застосування фінансових санкцій № 000273, яким згідно з абзацом 11 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосував до ТОВ «Сімферопольський вино-коньячний завод» фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 50756,47 грн.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що суб'єкт господарювання не може вважатися таким, що здійснює зберігання спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів не у відповідному місці зберігання у тому разі, якщо таке місце зберігання внесено до Єдиного державного реєстру, але іншою особою. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що: акт перевірки не може бути оскаржений в адміністративному суді, оскільки не є правовим актом індивідуальної дії та не стосується прав і обов'язків платника податків; чинним законодавством органам державної податкової служби надано право проводити перевірки з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Частиною 30 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єктів господарювання зберігати спирт, алкогольні напої та тютюнові вироби виключно в спеціальних місцях зберігання.

Абзацом 21 статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що місце зберігання - це місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Відповідно, вказаним Законом передбачено обов'язковість внесення відомостей саме про місце зберігання до Єдиного реєстру.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 28 травня 2002 року № 251 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2.1 зазначеного Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до Єдиного реєстру вносяться місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Згідно пункту 4.3 цього Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі зміни відомостей про заявника місця зберігання (найменування або місцезнаходження юридичної особи, прізвища або місця проживання фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності) або характеристик місця зберігання орган державної податкової служби, який вносив місце зберігання до Єдиного реєстру, на підставі заяви суб'єкта підприємницької діяльності протягом семи календарних днів вносить зміни до Єдиного реєстру та видає суб'єкту підприємницької діяльності довідку, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.

Абзацом 11 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, місце зберігання площею 70 м2, розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Портова, 17, було внесене до Єдиного державного реєстру 02 листопада 2007 року за № 27160208521, що підтверджується довідкою серії № 008536 від 02 листопада 2007 року, виданою ТОВ «Алкогольна традиція» (арк. справи 11).

Матеріалами справи підтверджується, що 05 січня 2010 року між позивачем (депонентом) та ТОВ «Алкогольна традиція» (охоронцем) був укладений договір відповідального зберігання, відповідно до умов якого ТОВ «Алкогольна традиція» прийняло від ТОВ «Сімферопольський вино-коньячний завод» на відповідальне зберігання майно (алкогольні напої) загальною вартістю 50756,47 грн., зберігання здійснюється на складі охоронця, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Портова, 17 (арк. справи 8-10).

З огляду на те, що підставою для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, встановленої абзацом 11 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», є зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, не внесених до Єдиного реєстру, тоді як вказаний Закон не ставить у залежність таку відповідальність від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність визначення податковим органом позивачу фінансових санкцій у вигляді штрафу розмірі 50756,47 грн. згідно оспорюваного рішення.

Також, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Сімферопольський вино-коньячний завод» коштів у сумі 50756,47 грн., які були сплачені позивачем на підставі рішення Департаменту САТ ДПА України про застосування фінансових санкцій від 16 червня 2010 року, що підтверджується платіжним дорученням № 1112 від 08 вересня 2010 року (арк. справи 57).

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Міністерства доходів і зборів України підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна