Ухвала суду № 44505881, 28.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2015 р. м. Київ К/800/49633/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Моторного О.А.,

Шипуліної Т.М.,

секретар Антипенко В.В.,

за участю представника Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» - Фостяка О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» (далі - Товариство) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2014 року у справі № 813/181/14 за адміністративним позовом Товариства до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ),

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2014 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0002601530, № 0002591530 від 30.05.2012 року щодо нарахування штрафних санкцій.

На обґрунтування позову зазначило, що 11.05.2012 року ДПІ був протиправно складений акт перевірки, оскільки, перевірка відбулася поза межами повноважень податкового органу та з порушенням процедури проведення перевірки, що передбачена ст. 75 Податкового кодексу України.

Відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області від 29.05.2012 року була порушена справа №5015/2105/12 щодо банкрутства Товариства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, оскільки введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у ДПІ відсутні законні підстави для нарахування штрафних санкцій.

10 квітня 2014 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що твердження Товариства щодо не отримання акту камеральної перевірки спростовується матеріалами адміністративної справи, оскільки акт про результати камеральної перевірки податкової звітності від 11.05.12 року у відповідності до вимог ст. 86 Податкового кодексу України 16.05.2012 року був отриманий Товариством, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Товариство звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Львівського окружного адміністративного суду та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 11.05.2012 року ДПІ була здійснена камеральна перевірка Товариства за вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, квітень 2011 року, за наслідками якої того ж дня був складений акт перевірки у якому зазначено, що Товариством у порушення вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 57.1 ст. 57, п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

30 травня 2012 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення № 0002601530 та № 0002591530 щодо нарахування Товариству штрафних санкцій у розмірі 3 217 126,32 грн. і 84 823,40 грн.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Мотивуючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій зазначили, що заявлений до стягнення податковий борг не є кредиторською заборгованістю, а є поточним борговим зобов'язанням, який виник після порушення справи про банкрутство та введення в дії мораторію на стягнення грошових коштів.

Законодавством не передбачено звільнення від сплати податків внаслідок перебування підприємства у стадії банкрутства, а такий борг підлягає стягненню.

Колегія суддів вважає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасним.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову незалежно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи, як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ст. 7, ч. 4 та 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не приймаючи надані Товариством документи на підтвердження позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили фактичну суму заборгованості з податкових платежів.

Крім того, адміністративна справа була розглянута без дослідження акту взаємозвірки щодо розрахунків платника податку з бюджетом.

Для всебічного дослідження обставин справи суди попередніх інстанцій повинні були витребувати необхідні докази та вказати, що саме Товариству слід надати для вирішення справи по суті.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій належним чином не здійснили аналіз облікових карток особових рахунків платника, який відображає стан розрахунків платника з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру або помилково сплачених сум заявлених до відшкодування) - облікові картки за період виникнення податкового обліку.

Крім того, судами не встановлений фактичний строк виникнення заборгованості перед бюджетом, не надана належна правова оцінка тому, що 29.05.2012 року та 25.10.2012 року Господарським судом Львівської області постановлені ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства.

При новому розгляді адміністративної справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене і при оцінці доводів сторін правильно застосувати норми матеріального права, надати належну оцінку наявним у справі доказам на предмет нарахування Товариству фінансових санкцій, а у разі їх недостатності запропонувати сторонам надати додаткові докази.

Відповідно до п. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів прийшла до висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, адміністративна справа направленню до суду першої інстанції для нового розгляду.

Керуючись ст., ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2014 року скасувати, адміністративну справу направити до Львівського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: Сірош М.В.

Моторний О.А. Шипуліна Т.М.