Ухвала суду № 44505737, 20.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року м. Київ К/9991/88264/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року

у справі № 2а-6608/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арго-Трейд»

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арго-Трейд» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001932302 від 20 травня 2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року у задоволенні позову було відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року було скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0001932302 від 20 травня 2011 року. Стягнуто з державного бюджету на користь ТОВ «ТД «Арго-Трейд» судові витрати по сплаті державного мита за подання позову та апеляційної скарги у сумі 5,10 грн.

В касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «ТД «Арго-Трейд», посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року - без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

11 квітня 2011 року ДПІ у Київському районі м. Харкова звернулась до ТОВ «ТД «Арго-Трейд» із запитом № 7331/10/23-516, в якому просила платника надати інформацію та її документальне підтвердження з питань відносин із контрагентами, а саме: з ТОВ «Лікеро-горілчаний завод Арго» та ТОВ «Промбудскло», а також надати інформацію згідно переліку, наведеному у запиті.

04 травня 2011 року ТОВ «ТД «Арго-Трейд» на запит податкового органу надало відповідь за вих. № 758 щодо господарських операцій з ТОВ «Лікеро-горілчаний завод Арго» та ТОВ «Промбудскло» із доданням копій підтверджуючих документів.

ДПІ у Київському районі м. Харкова провела документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТД «Арго-Трейд» з питання правильності визначення податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Лікеро-горілчаний завод Арго» за грудень 2010 року та з ТОВ «Промбудскло» за січень 2011 року, за результатами якої був складений акт від 06 травня 2011 року № 1769/23-506/31440281.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, вчинених ТОВ «ТД «Арго-Трейд» з ТОВ «Промбудскло» у січні 2011 року; пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2011 року на суму 610000,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що ТОВ «ТД «Арго-Трейд» неправомірно включило до складу податкового кредиту січня 2011 року податок на додану вартість, сплачений у складі вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ «Промбудскло» згідно договору поставки № 01/10-П від 01 жовтня 2010 року, оскільки: станом на дату проведення перевірки у позивача існує заборгованість перед ТОВ «Промбудскло»; до перевірки не було надано інформації щодо транспортування товару; згідно акту Нововодолазької МДПІ від 11 березня 2011 року № 330/18-0-12/33827563 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промбудскло» з питання правильності відображення даних декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2010 року - січень 2011 року» було встановлено: неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Промбудскло» та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у періоді, який перевірявся; порушення вимог частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Промбудскло» з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Вказані обставини слугували підставою для висновку органу державної податкової служби про те, що договір, укладений позивачем з ТОВ «Промбудскло», є нікчемним, суперечить інтересам держави і суспільства та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а виписані зазначеним контрагентом первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

На вказаний акт перевірки позивачем були подані заперечення.

20 травня 2011 року ДПІ у Київському районі м. Харкова на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001932302, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «ТД «Арго-Трейд» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 610001,00 грн., у тому числі: 610000,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що висновки акті перевірки щодо завищення ТОВ «ТД «Арго-Трейд» податкового кредиту за січень 2011 року по господарських операціях з ТОВ «Промбудскло» є правомірними, оскільки позивач не надав до перевірки документів, які б підтверджували транспортування товару, а також зважаючи на обставини, встановлені у акті Нововодолазької МДПІ від 11 березня 2011 року № 330/18-0-12/33827563 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промбудскло» з питання правильності відображення даних декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2010 року - січень 2011 року».

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що: позивач правомірно включив до складу податкового кредиту січня 2011 року податок на додану вартість за податковими накладеними, виписаними ТОВ «Промбудскло», виходячи з правила першої події; реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промбудскло» підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, у тому числі й товарно-транспортними накладними; у запиті ДПІ у Київському районі м. Харкова від 11 квітня 2011 року №7331/10/23-516 податковий орган не просив ТОВ «ТД «Арго-Трейд» надати документи, які підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей; постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року у справі № 2а-3902/11/2070 за позовом ТОВ «Промбудскло» до Нововодолазької МДПІ, яка набрала законної сили, було скасовано наказ Нововодолазької МДПІ від 09 березня 2011 року № 160 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промбудскло» та визнано неправомірними дії Нововодолазької МДПІ щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промбудскло» з питання правильності відображення даних декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2010 року - січень 2011 року, результати якої оформлені актом від 11 березня 2011 року № 330/18-0-12/33827563; в силу положень частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України органи державної податкової служби зобов'язані доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) виключно у судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктами 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду; продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що господарські операції з придбання ТОВ «ТД «Арго-Трейд» (покупцем) товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Промбудскло» (продавця) згідно договору поставки № 01/10-П від 01 жовтня 2010 року мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (арк. справи 57-64, 77-84).

Матеріали справи містять також постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року у справі № 2а-3902/11/2070 за позовом ТОВ «Промбудскло» до Нововодолазької МДПІ, якою було скасовано наказ Нововодолазької МДПІ від 09 березня 2011 року № 160 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промбудскло» та визнано неправомірними дії Нововодолазької МДПІ щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промбудскло» з питання правильності відображення даних декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2010 року - січень 2011 року, результати якої оформлені актом від 11 березня 2011 року № 330/18-0-12/33827563. Вказана постанова була залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року (арк. справи 127-137).

Також, правомірно було встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується змістом запиту ДПІ у Київському районі м. Харкова від 11 квітня 2011 року №7331/10/23-516, податковий орган не просив ТОВ «ТД «Арго-Трейд» надати документи, які підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей (арк. справи 41).

Також, суд апеляційної інстанції правомірно виходив з того, що в силу положень частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби зобов'язані доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) виключно у судовому порядку, тоді як відповідних судових рішень про визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України податковим органом в процесі розгляду справи надано не було. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Київському районі м. Харкова підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна