Ухвала суду № 44505624, 27.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року м. Київ К/800/58386/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Т.М.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 рокута ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 рокуу справі804/3893/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юніснек Продакшн»доДержавної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,В С Т А Н О В И В:

У березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніснек Продакшн» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Юніснек Продакшн») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 04 березня 2014 року №0000642204.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Бабушківському районі м. Дніпропетровська звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

В касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, на підставі частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовою особою відповідача була проведена камеральна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість з питань достовірності визначення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації з ПДВ за грудень 2013 року. Результати перевірки оформлені актом № 216/22-4-16/32488686 від 30 січня 2014 року.

Відповідно до висновків зазначеного Акту позивачем порушено пункти 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу Україн, а саме завищено залишок від'ємного значення за грудень 2013 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 4860832,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Бабушківському районі м.Дніпропетровська 04 березня 2014 року прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000642204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість, задекларований за наслідками подання 20 січня 2014 року декларації з відповідного податку за грудень 2013 року в розмірі 937057,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач правомірно задекларував у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 4860832,00 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів з наступних підстав.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.3, підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 102.5 статті 102 ПК України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

За таких обставин, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що положення вищезазначеної норми права регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум ПДВ. Відповідно встановлений у податковому законодавстві 1095-денний термін не обмежує право платника податків на відображення податкового кредиту та віднесення до його складу сум, що підлягають включенню до податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Додатково, колегія суддів зауважує, що відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить висновку, що судами першої та апеляційної інстанції обґрунтовано постановлено рішення про задоволення позову у повному обсязі, а доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 236, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі №804/3893/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна