Ухвала суду № 44505608, 27.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2015 р. м. Київ К/9991/48037/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Т.М.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Рівнову Рівненської області Державної податкової служби на постановуРівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 рокута ухвалуЖитомирського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2012 рокуу справі2а/1770/1393/12за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інвестжитлобуд»доДержавної податкової інспекції у м. Рівнову Рівненської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестжитлобуд» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Інвестжитлобуд») звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівнову Рівненської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Рівному), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 04 січня 2012 року №0000111541.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2012 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у м. Рівному звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

В касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2012 року, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2015 року касаційну скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні.

26 травня 2015 року від представника відповідача надійшло клопотання про закриття касаційного провадження у зв'язку з ліквідацією позивача.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, на підставі частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Положеннями статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Частиною 2 названої статті також передбачено, що суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання представника відповідача та визнання судових рішень такими, що втратили законну силу, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням ДПІ у м. Рівне від 21 червня 2011 року, на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, анульовано реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість, у зв'язку з тим, що особа зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

20 грудня 2011 року ДПІ у м. Рівне провела камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, результати якої оформлені актом № 396/15-200/30841150 (далі по тексту - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість на 4694809,60 грн.

04 січня 2012 року ДПІ у м. Рівне прийняла податкове повідомлення - рішення № 0000111541, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4694809,60 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1173702,40 грн.

Відповідно до пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

З аналізу вказаної норми вбачається, що платник податків, який при придбанні товарів (послуг) та необоротних активів, включив суми ПДВ по цих товарах (послугах) і необоротних активах до складу податкового кредиту, не використав їх в оподатковуваних ПДВ господарських операціях, не пізніше дати анулювання реєстрації як платника ПДВ, він повинен нарахувати ПДВ по цих товарах (послугах) і необоротних активах.

Як зазначено в акті перевірки, для розрахунку ПДВ взята до уваги залишкова вартість основних фондів та балансова вартість запасів на кінець 2008 року.

Проте такі показники як залишкова вартість та балансова вартість не можуть відображати даних, чи включав позивач до складу податкового кредиту суми ПДВ по цих активах.

Крім того, відповідачем не доведено проведення визначення податкового зобов'язання виходячи зі звичайної ціни відповідних товарів та необоротних активів.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що, розраховуючи суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, відповідач безпідставно виходив із балансової вартості товарних запасів та основних фондів.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 30 квітня 2015 року до нього внесено запис про припинення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестжитлобуд».

Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року №755-ІV юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про задоволення позову у повному обсязі, а припинення юридичної особи - позивача є підставою для визнання судових рішень такими, що втратили законну силу із закриттям провадження у справі.

Керуючись пунктом 5 частиною 1 статті 157, статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 228, 230, 231, 236, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Клопотання представника Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2012 року у справі №2а/1770/1393/2012 визнати такими, що втратили законну силу.

3. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестжитлобуд» до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна