Ухвала суду № 44505547, 13.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2015 року м. Київ К/9991/24818/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Борисенко І.В., Лосєва А.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

за участю:

представника позивача - Будника К.А., Грищенко Н.А.,

представника відповідача - Житкевич С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Прокуратури Житомирської області

та касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010 року

на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року

у справі № 2а-3681/10/0670

за позовом Житомирського відкритого акціонерного товариства «Крок»

до Державної податкової інспекції у місті Житомирі (правонаступником якої є Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області)

за участю Прокуратури Житомирської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Житомирське відкрите акціонерне товариство «Крок» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Житомирі (далі - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 00005523004/0 від 20 травня 2010 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010 року позов був задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі № 00005523004/0 від 20 травня 2010 року. Відшкодовано Житомирському ВАТ «Крок» з Державного бюджету України 3,40 грн. сплаченого судового збору.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Житомирі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - ДПІ у м. Житомирі його правонаступником - Житомирською ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області.

В касаційній скарзі Прокуратура Житомирської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Разом з цим, Прокуратура Житомирської області подала заяву про відмову від касаційної скарги на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року у відповідності до положень статті 218 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 4 статті 218 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення касаційного провадження. Про прийняття відмови від касаційної скарги та закриття касаційного провадження суд постановляє ухвалу у судовому засіданні за участі сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Прокуратури Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року.

При цьому, колегія суддів вказує, що в силу положень частини 5 статті 218 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою від касаційної скарги повторне оскарження цих рішень, ухвал цією особою не допускається.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Житомирі провела документальну невиїзну перевірку Житомирського ВАТ «Крок» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень, листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року станом на 18 травня 2010 року, за результатами якої був складений акт №2890/23-2/04594746 від 18 травня 2010 року.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені вимоги пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого за наслідками перевірки зменшується сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 1878876,00 грн., у тому числі: за вересень 2009 року - 52333,00 грн.. за листопад 2009 року - 26167,00 грн., за грудень 2009 року - 1032052,00 грн., за січень 2010 року - 768324,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було встановлено, що позивач не може претендувати на відшкодування коштів з державного бюджету, у зв'язку з тим, що право Житомирського ВАТ «Крок» на відшкодування не підтверджене результатами зустрічних перевірок постачальників позивача, оскільки на дату складення акту перевірки відповіді на запити податкового органу не надійшли.

20 травня 2010 року ДПІ у м. Житомирі на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000552304/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшила Житомирському ВАТ «Крок» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 1878876,00 грн., у тому числі: за вересень 2009 року - 52333,00 грн.. за листопад 2009 року - 26167,00 грн., за грудень 2009 року - 1032052,00 грн., за січень 2010 року - 768324,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення є безпідставним, оскільки Житомирськое ВАТ «Крок» правомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду вказану суму податку на додану вартість згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від його контрагентів - ТОВ «Інтер-Форум» та СП ТОВ «Ріф», а також сплатило податок на додану вартість у складі вартості придбаних у вказаних суб'єктів господарювання товарів (робіт, послуг), з урахуванням того, що законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами зустрічних перевірок, а також зважаючи на те, що перевіркою не було встановлено порушення позивачем формування податкового кредиту чи податкових зобов'язань та не виявлено помилок при здійсненні розрахунку сум бюджетного відшкодування на вказані періоди. Також, суд виходив з того, що ДПІ у м. Житомирі не було наведено достатніх підстав, які б надавали право податковому органу провести позапланову виїзну (документальну) перевірку, яка, крім іншого, була здійснена з порушенням строків проведення такої перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1.6-1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до абзаців 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

Матеріали справи містять довідки ДПІ у м. Житомирі № 7599/23-2/04594746 від 30 листопада 2009 року, № 1849/23-2/04594746 від 31 березня 2010 року, якими були підтверджені суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлені позивачем у деклараціях за вересень, жовтень 2009 року та січень 2010 року (арк. справи 66-80, 107-112). Також, матеріали справи містять акт ДПІ у м. Житомирі № 613/23-2/04594746, яким було встановлено заниження позивачем суми податку на додану вартість, яку платник податку мав право заявляти до відшкодування з бюджету за листопад 2009 року, на 620125,00 грн. та завищення суми податку на додану вартість, заявлено до відшкодування з бюджету за грудень 2009 року, на 346948,00 грн. (арк.. справи 81-91), проте доказів прийняття ДПІ у м. Житомирі на підставі цього акту податкових повідомлень-рішень у відповідності до положень підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим органом в процесі розгляду спавши надано не було. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

Як вбачається з акту перевірки, правомірність формування податкового кредиту, правомірність здійсненого розрахунку бюджетного відшкодування, а також факт сплати позивачем податку на додану вартість у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг) податковим органом не заперечувався.

Підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування слугував висновок податкового органу про те, що право Житомирського ВАТ «Крок» на відшкодування не підтверджене результатами зустрічних перевірок постачальників позивача, оскільки на дату складення акту перевірки відповіді на запити податкового органу не надійшли.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника, з урахуванням того, що матеріали справи містять відповіді СП ТОВ «Ріф», надані на запит ДПІ у Оболонському районі м. Києва (органу державної податкової служди за місцеем реєстрації), в яких субєкт господарювання підтвердив взаємовідносини з позивачем у відповідних податкових періодах (арк справи 149-154).

В зв'язку з цим, посилання податкового органу в касаційній скарзі на те, що право позивача на відшкодування не підтверджене результатами зустрічних перевірок постачальників позивача визнається колегією суддів необґрунтованим, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській підлягає залишенню без задоволення, а постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 218, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Прийняти відмову Прокуратури Житомирської області від касаційної скарги.

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Прокуратури Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року у справі № 2а-3681/10/0670 за позовом Житомирського відкритого акціонерного товариства «Крок» до Державної податкової інспекції у місті Житомирі за участю Прокуратури Житомирської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ І.В. Борисенко

______ А.М. Лосєв