Ухвала суду № 44505521, 27.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2015 р. м. Київ К/800/47750/14

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ваш перевізник»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2014 року

у справі № 826/5269/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ваш перевізник» (далі - позивач, ТОВ «Ваш перевізник»)

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Ваш перевізник» звернулось у квітні 2014 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000202203, № 0000212203 від 11.01.2014 року.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2014 року позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2014 року постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2014 року скасовано та прийнято нову, якою в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 20.12.2013 року № 373/26-57-22-03-07/36942062 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ваш Перевізник» з питань вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Торгова компанія «Смарт», ТОВ «Трейдтех», ПП «Інфініті Центр», ТОВ «Транспорт-Експрес», ТОВ «Айсіпі», ТОВ «ДМС Голд», ТОВ «Білдінг груп плюс» за період з 01.01.2011 року по 31.10.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

пп. 14.1.228. п. 14.1. ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8. ст. 138, пп. 139.1.1. та пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами і доповненнями), пп. 2.5 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 297 058,00 гривень;

п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 та п. 201.10 ст. 201 ПК України (із змінами і доповненнями), наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 року № 1379, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071 (із змінами та доповненнями), п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"(із змінами і доповненнями), пп. 2.5 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 282 912,00 гривень.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення рішення від 11.01.2014 року:

№ 0000202203, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 445 588,00 гривень, з яких 297 058,00 гривень основного платежу та 148 529,00 гривень за штрафними санкціями;

№ 0000212203, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 424 368,00 гривень, з яких 282 912,00 гривень основного платежу та 141 456,00 гривень за штрафними санкціями.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи і акту перевірки та встановлено судами, ТОВ «Ваш перевізник» за перевіряємий період задекларовано витрати та віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми по взаємовідносинам з ТОВ «Торгова компанія «Смарт», ТОВ «Трейдтех», ПП «Інфініті Центр», ТОВ «Транспорт-Експрес», ТОВ «Айсіпі», ТОВ «ДМС Голд», ТОВ «Білдінг груп плюс» відповідно до укладених договорів, а саме:

з ТОВ «Торгова компанія «Смарт» укладено Договір поставки № 217 від 27.04.2012 року, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Смарт») зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар (склопродукція, деталі та запасні автомобільні частини, витратні матеріали, аксесуари до автомобілів та інше), а Покупець (ТОВ «Ваш перевізник») зобов'язується прийняти та оплатити його загальну вартість на умовах цього договору;

з ТОВ «Трейдех» укладено Договір поставки № 25/06-2 від 25.06.2013 року, з умовами якого Постачальник (ТОВ «Трейдех») зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар (склопродукція, деталі та запасні автомобільні частини, витратні матеріали, аксесуари до автомобілів та інше), а Покупець (ТОВ «Ваш перевізник») зобов'язується прийняти та оплатити його загальну вартість на умовах цього договору;

з ПП «Інфініті Центр» укладено Договір поставки № 7 від 23.07.2012 року, за умовами якого Постачальник (ПП «Інфініті Центр») зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар (склопродукція, деталі та запасні автомобільні частини, витратні матеріали, аксесуари до автомобілів та інше), а Покупець (ТОВ «Ваш перевізник») зобов'язується прийняти та оплатити його загальну вартість на умовах цього договору;

з ТОВ «Транспорт-Експрес» укладено Договір транспортно-експедиторського обслуговування № 27 від 29.12.2011 року, за умовами якого Виконавець (ТОВ «Транспорт-Експрес») бере на себе зобов'язання за плату здійснити для Замовника (ТОВ «Ваш перевізник»), пов'язані з перевезенням вантажу Замовника операції;

з ТОВ «Айсіпі» укладено Договір транспортно-експедиторського обслуговування № 17/6 від 14.05.2012 року, за умовами якого Виконавець (ТОВ «Айсіпі») бере на себе зобов'язання за плату здійснити для Замовника (ТОВ «Ваш перевізник»), пов'язані з перевезенням вантажу Замовника операції;

з ТОВ «ДМС Голд» укладено Договір транспортно-експедиторського обслуговування № 17/6 від 29.06.2012 року, за умовами якого Виконавець (ТОВ «ДМС Голд») бере на себе зобов'язання за плату здійснити для Замовника (ТОВ «Ваш перевізник»), пов'язані з перевезенням вантажу Замовника операції;

з ТОВ «Білдінг груп плюс» укладено Договір поставки № ВП-18 від 24.10.2012 року, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Білдінг груп плюс») зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар (склопродукція, деталі та запасні автомобільні частини, витратні матеріали, аксесуари до автомобілів та інше), а Покупець (ТОВ «Ваш перевізник») зобов'язується прийняти та оплатити його загальну вартість на умовах цього договору.

В акті перевірки вчинено запис, що під час проведення перевірки використано акти податкових органів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «ДМС ГОЛД», ТОВ «Айсіпі», ТОВ «Білдінг груп плюс», ТОВ «Трейдех», ПП «Інфініті Центр».

Також вказано на те, що працівниками ДПІ в Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України підполковника податкової міліції Оболдовського Ю.П. від 15.10.2013 року по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 32013180000000005 від 15.01.2013 року, проведено позапланову виїзну документальну перевірку TOB «Ваш Перевізник» з питань дотримання вимог податкового законодавства та правильності нарахування, сплати податків до бюджету при проведенні фінансово-господарських операцій із TOB «Транспорт-Експрес» за період з 01.01.2012 року по 31.01.2013 року, за результатами якої складено акт від 13.12.2013 року № 350/26-57-22-03-07/36942062. В ході проведеної перевірки встановлено завищення податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з TOB «Транспорт-Експрес» на загальну суму 240 023,00 гривні.

Враховуючи вищенаведене, відповідач в акті перевірки прийшов до висновку, що суми податкового кредиту ТОВ «Ваш Перевізник» за перевіряємий період сформовано за рахунок проведення взаємовідносин з підприємствами, які мають ознаки «безтоварності».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується фактичне отримання послуг позивачем та використання їх у власній господарській діяльності, що матеріали справи містять податкові накладні, акти приймання-передачі робіт, виписані позивачу його контрагентами, в той же час акт перевірки позивача не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагентів позивача станом на дату їх виписки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, беручи до уваги акти податкових органів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача та акт перевірки позивача на підставі постанови слідчого, дійшов висновку про те, що здійснені операції не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, не виявлено відповідних офісних, виробничих та/або складських приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мсти) систематичного придбання та продажу товарів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З аналізу статей 138, 139, 198, 201 ПК України вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Згідно із п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Аналогічні положення викладені в п. 3 ч. 1 ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України відносно змісту ухвали суду апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; - відсутність первинних документів обліку.

Ухвалюючи судові рішення по справі, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (виконання робіт, придбання товарів), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат позивача.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В даному випадку судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманого товару, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Також, для вирішення спору важливе значення має встановлення факту реєстрації та перебування контрагента платника податку в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій також не досліджувалось питання щодо правомірності формування валових витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із зазначеним контрагентом та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Крім того, посилання податкового органу, з якими погодився суд апеляційної інстанції, на висновки актів перевірки контрагентів позивача, в тому числі по ланцюгу постачання, не може бути підставою для висновку про порушення податкового законодавства позивачем, оскільки в разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та валових витрат покупцем.

Посилання відповідача, з якими погодився суд апеляційної інстанції, на допити директорів ТОВ «Айсіпі», ТОВ «Трейдех», ПП «Інфініті Центр», ТОВ «Торгова компанія «Смарт», ТОВ «Транспорт-Експрес», висновки НДЕКЦ СТКЗР Білоцерківського МВ при ГУМВС України в Київській області від 13.06.2013 року № 468 та від 03.06.2013 року № 438, постанову слідчого про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Ваш перевізник» підлягають відхиленню, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Перелік засобів (джерел доказів) доказування є вичерпним.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення підлягає скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, встановити питання можливості фактичного виконання спірних операцій на підставі належних доказів, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ваш перевізник» - задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2014 року у справі № 826/5269/14 - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько