Ухвала суду № 44505379, 20.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року м. Київ К/9991/18818/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 по справі №2-а-12458/11/2070 за позовом Приватного підприємства «Профісегмент» до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012, позовні вимоги Приватного підприємства «Профісегмент» (далі - ПП «Профісегмент», позивач) до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова (далі - ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 07.09.2011 №0000992310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 425763,75грн., у тому числі 340611,00грн. - основний платіж та 85152,75грн. - штрафні (фінансові) санкції та №0000982310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 532205,00грн., у тому числі 425764,00грн. - основний платіж та 106441,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач 04.03.2012 звернувся касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 15.05.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 129 Конституції України, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 159 Кодексу адміністративного суду України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Профісегмент» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.07.2009 по 31.03.2011, за результатами якої контролюючим органом складено акт №1356/23-104/36457546 від 12.08.2011.

На підставі висновків викладених у вказаному акті перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.09.2011 №0000992310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 425763,75грн., у тому числі 340611,00грн. - основний платіж та 85152,75грн. - штрафні (фінансові) санкції та №0000982310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 532205,00грн., у тому числі 425764,00грн. - основний платіж та 106441,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Правовою підставою для визначення ПП «Профісегмент» податкових зобов'язань став висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок заниження податку на прибуток на суму 425764,00грн. та підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок заниженя податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 340611,00грн.

Фактично висновок податкового органу про порушення ПП «Профісегмент» вимог податкового законодавства ґрунтується на неправомірності формування валових витрат та податкового кредиту за результатом проведення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркет-транс» (далі - ТОВ «Маркет-транс»), оскільки укладені правочини не спрямовані на настання реальних правових наслідків, з огляду на відсутність документального підтвердження проведених операцій, зокрема, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, а надані первинні документи складені з порушенням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, відповідач зазначає, що згідно письмових пояснень директора ТОВ «Маркет-транс» ОСОБА_1, останній господарську діяльність на підприємстві не здійснював, прибутку не отримував.

Законодавець дозволяє платнику податку зменшувати оподатковуваний прибуток на суму валових витрат, однак при цьому наголошує на тому, що такими витратами є витрати, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

На підставі належних та допустимих доказів судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, товарність спірних господарських операцій позивача з ТОВ «Маркет-транс» підтверджено документами, копії яких наявні в матеріалах справи, зокрема, наданими позивачем договором поставки товару, видатковими накладними, договором про надання послуг завантаження та розвантаження товару (згідно умов якого здійснювалося транспортування відповідних партій товарів до ТОВ Маркет-транс»), актами виконання робіт, податковими накладними; фактичне надходження товару до ТОВ «Марткет-транс» підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача; факт повної оплати вартості придбаного контрагентом товару підтверджено банківськими виписками.

В процесі розгляду справи суди попередніх інстанцій з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операції між позивачем та ТОВ Маркет-транс» дійшли висновку про те, що вказані документи містять усі необхідні реквізити, за своєю формою та змістом відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судами також встановлено, що на момент вчинення спірних операцій ТОВ Маркет-транс» було зареєстровано у встановленому законом порядку та мало статус платника податку на додану вартітсь.

Необґрунтованим є посилання ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на відсутність участі громадянина ОСОБА_1 у господарській діяльності ТОВ Маркет-транс», оскільки згідно довідки з ЄДРПОУ директором ТОВ Маркет-транс» є саме ця особа. Також, вказана інформація підтверджується статутом ТОВ Маркет-транс» в якому встановлено дану особу та засвідчено справжність підпису ОСОБА_1 Доказів, які б спростували дану інформацію відповідачем не надано.

За таких обставин, слід погодитися з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з ТОВ Маркет-транс».

Існування обставин, які б свідчили, що валові витати та податковий кредит сформовано позивачем з порушення норм податкового законодавства, судами не встановлено.

Отже, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому висновок судів попередніх інстанцій щодо правильно формування ПП «Профісегмент» податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат відповідного періоду за результатом проведення господарських операцій із вказаним контрагентом з дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 по справі №2-а-12458/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв